Black Gives Way to Blue () — четвертий студійний альбом американського рок-гурту Alice in Chains, що вийшов 29 вересня 2009 на лейблі Virgin EMI Records.
Black Gives Way to Blue став першим альбомом гурту, що вийшов після смерті вокаліста та співзасновника гурту Лейна Стейлі. Новим учасником Alice in Chains став фронтмен Comes with the Fall Вільям Дюваль. 2006 року музиканти відновили концертні виступи, а у 2008 році розпочали запис нового альбому, скориставшись пропозицією барабанщика «Нірвани» Дейва Грола. Продюсером платівки став Нік Раскулінець, відомий співпрацею з Foo Fighters та Rush.
Black Gives Way to Blue, який вийшов через чотирнадцять років після попереднього повноформатного альбому гурту, включав кілька пісень, присвячених Лейну Стейлі, і став своєрідним прощанням із померлим вокалістом. Більшість музики та текстів були написані гітаристом Джеррі Кантреллом. До складу альбому увійшли як важкі хеві-металеві композиції, які принесли популярність Alice in Chains за часів розквіту гранжу, так і акустичні пісні, характерні для мініальбомів гурту. Провідні вокальні партії виконав Джеррі Кантрелл, а Вільям Дюваль задовольнявся роллю другого вокаліста. Одним із запрошених музикантів став Елтон Джон, який виконав партію фортепіано для титульної композиції альбому.
Попри скептичне ставлення навколишніх до можливості існування Alice in Chains без Лейна Стейлі, шанувальники гурту та музичні критики позитивно оцінили нову платівку гурту. Альбом дебютував на п'ятому місці в хіт-параді Billboard 200, ставши «золотим» у США та Канаді, а сингли «Check My Brain» та «Your Decision» очолили американські хіт-паради мейнстримного та альтернативного року. Платівка увійшла до числа найкращих рок-альбомів 2009 року і була визнана вдалим поверненням однієї з найпопулярніших рок-груп дев'яностих.
Повернення Alice in Chains
Концерт на підтримку жертв цунамі У першій половині 1990-х років американська рок-група Alice in Chains здобула широку популярність на хвилі інтересу до «саунду Сіетла» — гранжу. Після дебютного альбому Facelift (1990), який став «золотим» ще до того, як широка публіка дізналася про Nirvana, Pearl Jam та Soundgarden, вийшов Dirt (1992), який приніс групі світову популярність. Для більшості слухачів Alice in Chains асоціювалися насамперед з дуетом вокаліста Лейна Стейлі та гітариста Джеррі Кантрелла. Невдала боротьба Стейлі з героїновою залежністю призвела до того, що після третього студійного альбому, що вийшов у 1995 році, гурт остаточно припинив концертні виступи. І хоча 1998 року було записано кілька нових пісень для збірки хітів гурту, подальша доля колективу залишалася невизначеною. 2002 року Лейн Стейлі був знайдений мертвим через передозування наркотиків і група фактично припинила існування.
Після смерті вокаліста решта музикантів Alice in Chains вирішила зайнятися власними проєктами. Гітарист Джеррі Кантрелл випустив другий сольний альбом Degradation Trip і разом із музикантами гурту Comes with the Fall вирушив у концертний тур на його підтримку. Барабанщик Шон Кінні та колишній гітарист Queensrÿche заснували групу Spys4Darwin, випустивши мініальбом microfish. Бас-гітарист Майк Айнез розглядався як можлива заміна Джейсону Ньюстеду з Metallica, але вакантна позиція дісталася Роберту Трухільо, а Айнез приєднався до рок-групи Heart.
У 2004 році лейбл Sony BMG звернув увагу на те, що «Джеррі Кантрелл і Шон Кінні перестали виконувати обов'язки членів групи Alice in Chains», через що контракт з групою, що діяв протягом останніх п'ятнадцяти років, був розірваний. Проте через кілька місяців музиканти отримали можливість зібратися разом уперше за багато років. У грудні 2004 року в Індійському океані стався найбільший у сучасній історії підводний землетрус, внаслідок якого жертвами цунамі стали понад сто тисяч людей. Шон Кінні організував у Сіетлі благодійний концерт на підтримку постраждалих і запропонував колишнім членам Alice in Chains взяти в ньому участь. Разом з музикантами старі хіти гурту виконували по черзі Мейнард Джеймс Кінен (Tool), Уес Скантлін (Puddle of Mudd), Енн Вілсон (Heart) і (Damageplan). Концерт відбувся 18 лютого 2005 року і виявився неймовірно успішним, дозволивши зібрати понад 100 тисяч доларів. Прихильна реакція публіки змусила музикантів Alice in Chains задуматись про повернення на сцену.
Пошук нового вокаліста
Навесні 2006 року Кантрелл, Айнез та Кінні повернулися до ідеї спільних виступів та орендували репетиційне приміщення. Музиканти виконували старі пісні гурту, кавер-версії класичних рок-композицій, а також просто джемували та вигадували нові рифи. Представники телемережі CBS запропонували Alice in Chains взяти участь у другому сезоні реаліті-шоу де вони могли б вибрати собі нового вокаліста. Хоч таким чином австралійській групі INXS і вдалося знайти заміну Майклу Хатченсу, члени Alice in Chains відмовилися від пропозиції. Натомість час від часу вони запрошували на репетиції знайомих вокалістів: так, Кінні покликав Вінні Домброски зі Sponge, Айнез — когось зі своїх друзів, а Кантрелл — фронтмена Comes with the Fall Вільяма Дюваля, з яким виступав у 2001—2002 року під час турне на підтримку сольного альбому Degradation TripПід час концертів на підтримку сольного альбому Джеррі Кантрелла музиканти Comes with the Fall спочатку виступали на розігріві, виконуючи власні пісні, а потім з'являлися на сцені ще раз і акомпаніювали Кантреллу.. Попри скептичне ставлення інших музикантів до Дюваля, після того, як той виконав «Love Hate Love», Шон Кінні вигукнув: «Я думаю, наші пошуки практично закінчилися». Перший публічний виступ Дюваля з Alice in Chains відбувся 10 березня 2006 під час телевізійного шоу VH1 , присвяченого групі Heart; вокаліст виконав пісню «Rooster» разом з Енн Вілсон. Роль ритм-гітариста Alice in Chains тимчасово зайняв Дафф Маккаган із Guns N' Roses. Наступний концерт за участю Дюваля відбувся у сіетлському Театрі Мура. Цього вечора на сцені до гурту приєднався Кім Тайіл із Soundgarden, а в залі були присутні батьки Лейна Стейлі. Наперекір тискові та неминучому порівнянню з попереднім вокалістом Alice in Chains, Дювалю вдалося вразити слухачів та зарекомендувати себе якнайкраще.
Після кількох виступів музиканти почали замислюватися про повноцінне відновлення концертної діяльності. Новини про можливе повернення групи викликали суперечливу реакцію, оскільки багато шанувальників не уявляли існування групи без Лейна Стейлі. Попри протести, назву Alice in Chains було вирішено залишити без змін. Шон Кінні виправдовував це тим, що слухачі у будь-якому разі називали б музикантів «хлопцями з Alice in Chains», тому брати іншу назву не мало сенсу. Гурт вирушив у концертний тур Європою та Північною Америкою, виконуючи власний репертуар 1990-х років. Крім Дюваля, в окремих містах до Alice in Chains приєднувалися й інші вокалісти: наприклад, в Атлантік-Сіті пісні «Them Bones» і «Would?» виконав соліст Pantera Філ Ансельмо, а на фестивалі Rock Am Ring пісню «Would?» заспівав Джеймс Гетфілд з Metallica. Проте більшість композицій виконував дует Дюваля та Кантрелла.
Музичні критики захоплено вітали повернення сіетлської групи. Александер Мілас (Kerrang!) відвідав виступ у лондонському клубі 4 липня 2006 року і поставив йому найвищу оцінку. Мілас нагадав про те, що Джеррі Кантрелл був автором більшості пісень гурту, і виділив нового вокаліста Вільяма Дюваля, який сильно відрізнявся за манерою виконання від Лейна Стейлі, однак чудово вписався в новий склад Alice in Chains. Оглядач також відзначив теплу реакцію публіки, яка підспівувала групі на більшості пісень, а також поскаржився на те, що «ця ніч закінчилася дуже швидко». Аналогічної думки дотримувався Малколм Дом з Metal Hammer, який також був присутній на цьому концерті. Він запитав «Що ж далі?», але відразу відповів на нього самостійно: «Сьогодні вночі це не мало значення. Все було зосереджено на теперішньому, і це було краще нікуди». Ще один оглядач Kerrang! Mörat, який відвідав виступ у голлівудському клубі , звернув увагу на присутність поміж глядачів вітчима Лейна Стейлі, який підтримував групу. На думку журналіста, Alice in Chains змогли успішно перезапустити власну кар'єру, але тепер групі залишалося «випустити свій власний Back in Black»Back in Black — перший альбом AC/DC, що вийшов після смерті фронтмена Бона Скотта..
Запис альбому
Студія Дейва Грола
За півтора року Alice in Chains дали 86 концертів у 22 країнах в усьому світі, після чого музиканти стали серйозно замислюватися про написання нового матеріалу та запис повноцінного альбому. У жовтні 2007 року після закінчення спільного туру з Velvet Revolver група взяла відпустку на кілька місяців. Джеррі Кантрелл скористався перервою для написання нових пісень. Протягом останніх двох років концертних виступів музиканти джемували практично щодня, а під час туру зберігали начерки нових пісень. Після повернення з гастролей вони мали цілий диск, повний нових ідей. Джеррі Кантрелл почав збирати новий матеріал разом у себе вдома з використанням Pro Tools. Написання пісень зайняло близько пів року — з листопада 2007 до березня 2008 року. Під час роботи музиканти обмінювалися ідеями через Інтернет. У березні 2008 року учасники гурту зібралися у студії Кармен Міранди, щоб спробувати зіграти нові пісні. Отриманий результат їх настільки вразив, що було вирішено вирушити з цим матеріалом до професійної звукозаписної студії.
Музиканти прийняли пропозицію свого давнього друга Дейва Грола і вирішили скористатися його особистою студією Studio 606, розташованою в долині Сан-Фернандо. Колишній барабанщик «Нірвани» також порекомендував продюсера Ніка Раскулінеця, відомого по роботі з Foo Fighters і Rush. Раскулінець спочатку скептично ставився до пропозиції Джеррі Кантрелла, оскільки високо цінував творчість Alice in Chains часів Лейна Стейлі та сумнівався, що без вокаліста гурт зможе зберегти свою привабливість. Проте, почувши нову пісню «Check My Brain» у виконанні оновленого складу, він негайно погодився працювати з групою. Продюсер пізніше згадував, що був просто приголомшений гітарним звучанням Кантрелла та його вокальним дуетом з Дювалем і твердо мав намір «випустити запис, який був би спадкоємцем Dirt, який, як мені здається, вони так і не випустили». Крім спілкування з продюсером, музиканти зустрілися з матір'ю Лейна Стейлі та його сім'єю та отримали їхню згоду на запис нових пісень.
Обладнання та інструменти У студії Studio 606 було встановлено мікшерний пульт Neve 8058, а також велику кількість сучасного та раритетного обладнання. Раскулінець порівнював запис із туристичним походом, де контрольна кімната — це наметовий табір, а консоль — багаття, навколо якого музикантам доведеться жити наступні кілька місяців. Продюсер зізнавався, що згадував себе дев'ятнадцятирічного, як він слухав Dirt, і намагався виділити ті моменти, що запам'яталися, що зачепили його в минулому, як то звучання хай-хета, соло-гітари або вокалу.
Після того як гурт розмістив у студії своє концертне обладнання, помічник Раскулинеця інженер Пол Фіг почав налаштовувати інструменти. Насамперед він зайнявся барабанами. Шон Кінні грав на зробленій на замовлення установці виробництва DW, з 23-дюймовою бас-бочкою, декількома тарілками та більшим, ніж зазвичай, хай-хетом. Для запису барабанів було вирішено використовувати динамічні мікрофони Audio-Technica ATM 125 та AKG D 112, щоб звук тарілок не заглушував робочий барабан та бочку. Біля томів було встановлено конденсаторні мікрофони AKG 451 і 414, що дають потрібну компресію, а бас-бочку додатково оточили імпровізованим навісом. Ліворуч і праворуч від установки стояли мікрофони RCA 44, а позаду тарілок ще два мікрофони . Крім цього, в приміщенні було встановлено кілька вокальних мікрофонів, сигнал з яких був пропущений через компресор .