Гарма́цьке (; ) — село в Дубоссарському районі Молдови в Придністров'ї. Центр Гармацької сільської ради. Знаходиться у північно-західній частині району на лівому березі Дністра за 29 км від районного центру міста Дубоссар, за 40 км від залізничної станції Рибниці, за 78 км від Кишинева та за 88 км від Тирасполя. З південного боку межує з селом Цибулівкою, з північного боку — з селом Михайлівкою Рибницького району. Неподалік села у напрямку міста Дубоссар пролягає республіканська траса Рибниця—Тирасполь. Населення — 1210 осіб (на 1 січня 2013 року), кількість будинків — 558. Територія села — 1,42 км².

Історія Археологи припускають, що на місці, де сьогодні розташоване село, люди жили ще в період енеоліту. Розкопки, проведені в районі села, виявили стародавнє поселення, покинуте село та кладовище цього населеного пункту, якому близько 5000 років. Також у районі села виявлено 15 курганів, що, ймовірно, датуються IV століттям нашої ери.

Село вперше згадується на карті за 1779 рік. На той час воно належало до Брацлавського воєводства Речі Посполитої. Уже тоді його описували як велике й гарне село. У 1794 році православна парафія села, очолювана священиком Федором Конюшинським, налічувала 250 осіб.

У 1845 році в селі налічувалося 128 будинків, з яких 22 господарства займалися овочівництвом. У 1883 році було відкрито церковнопарафіяльну школу, значний внесок до відкриття якої зробив вчитель Зазулінський. Село постійно зростало і в 1887 році налічувало 695 мешканців (340 чоловіків і 355 жінок).

У 1893 році в 165 селянських господарствах проживало 743 особи, а в 1905 році — 1130 осіб у 208 господарствах. Через епідемію тифу, що спалахнула в 1911 році, кількість мешканців села значно зменшилася.

У 1927 році в селі відкрилася семирічна школа, яка за рішенням сходу розміщувалася в будинку колишнього колезького радника Костянтина Івановича Линниченка. На колишніх поміщицьких землях було організоване сільськогосподарське товариство «Робітничий», яке в 1936 році перетворилося на колгосп «Вірний шлях». Згідно з переписом, проведеним 10 листопада 1940 року, у селі проживало 1094 мешканці.

З початком німецько-радянської війни село перебувало в зоні окупації. 4 квітня 1944 року село було звільнене. На полях битв під час німецько-радянської війни загинуло 666 мешканців села.

У 1947 році колгосп «Вірний шлях» перейменовано на колгосп «Молотов». За даними перепису населення 1949 року в селі проживли 1243 особи (983 молдаванина та 260 українців). 8 вересня 1956 року відкрилася нова школа на 240 місць. У 1958 році в результаті об'єднання колгоспів сіл Гармацького та Цибулівки було створено новий колгосп «Дністровський» (центральна садиба у селі Цибулівці), який проіснував до 1981 року. У колгоспі було вісім бригад (виноградарська, садово-овочівницька, тютюнницька, комплексна та інші) і ферма великої рогатої худоби. Згодом колгосп був знову було роздрібнений і отримав назву «Заповіти Леніна».

Станом на початок 1980-х в селі працювали восьмирічна школа, клуб з кіноустановкою, дитячий садок, фельдшерсько-акушерський пункт, відділення зв'язку, магазини. Був парк культури і відпочинку. Зведено пам'ятник радянським воїнам, що загинули у німецько-радянській війні.

За даними перепису 1989 року в селі проживало 1408 мешканців.

Уродженці Линниченко Платон Костянтинович (1884—1937) — громадський і державний діяч, один із засновників Українського Червоного Хреста.

Доба незалежності У 2000 році колгосп «Заповіти Леніна» перетворився на ПК «Гармацьке». На території села діють: дев'ятирічна молдавська школа, дитячий садок, Будинок культури, дві бібліотеки, два поштових відділення, два стадіони, готель, дві лікарні, ощадкаса, п'ять магазинів, чотири бари, три перукарні, поліклініка, ТОВ «Герес-Агро».

Населений пункт газифікований і телефонізований, є центральний водопровід і центральне водопостачання, 12 шахтних колодязів із дебітом води 1640 м³ на добу та 6 артезіанських свердловин із дебітом води 14976 м³ на добу. Станом на 2004 рік у селі проживало 8,5 % українців.

Примітки

Література