Одеське товариство історії і старожитностей, ОТІС () — науково-археологічне товариство міста Одеси, яке досліджувало історію земель південної частини України і Криму і мало право на археологічні розкопки. Товариство припинило свою діяльність в роки громадянської війни.

Історія

Заснування

25 березня 1839 року. засноване за проханням Михайла Семеновича Воронцова, тодішнього генерал-губернатора Новоросійського та Бесарабського. Ініціативи створення товариства йшли від випускників Московського університету, тодішніх професорів Рішельєвського ліцею Одеси Микола Мурзакевич та Михайла Кіріакова. Почесним президентом зробили генерал-губернатора М. Воронцова.

14 листопада 1839 року. імператор Микола І підписав указ про створення товариства і зробив вельможним покровителем новоствореного товариства Великого князя Олександра Миколайовича, майбутнього спадкоємця престолу. Одеське товариство отримало «право на археологічні розшуки по всій Південній Росії, на казенних (державних) землях — з дозволу місцевого начальства, а на приватних — з дозволу приватних володарів». Приблизно з цього періоду Одеське товариство почало дослідження та археологічні розкопки на території від Керчі до Севастополя.

Напрямки діяльності товариства Збирання, описування й збереження усіх залишків старожитностей, віднайдених в Причорноморському краї, або тих, що мають до них відношення. Відшукувати, розбирати і пояснювати документи й акти, що мають до неї відношення. Критично досліджувати дані давніх авторів про ці місцевості та визначні місця, а також відшукувати їхні сліди в сучасності. Готувати дані для майбутньої історії краю, збирати точні дані про його сучасний стан у плані географії та статистики. аналізувати друковані російською та іноземними мовами твори, що мають таку ж тематику, і робити висновки про їхню вартість. Публікувати підсумки своєї діяльності для доведення до суспільства.

Друковані праці товариства Товариство з 1844 р. почало друкувати (російською) «Записки Імператорского Одесского общества истории и древностей». За період з 1844 по 1919 вийшло з друку 33 (тридцять три) томи. З 1960 року видання відновлене.

Музейні заклади Трохи перегодом на складах в товаристві почали накопичуватись історичні й археологічні матеріали. Товариство створило власну бібліотеку.

У 1840 р. при товаристві відкрито музей. Згодом його об'єднають з Одеським міським музеєм, заснованим раніше (у 1825 р.) Стемпковським та Бларамбергом. Найкращі витвори мистецтва (ювелірні вироби, золоті античні монети, високохудожні мозаїки, скульптури, видатні зразки античної кераміки) передавалися в Імператорський Ермітаж, а рештки залишали в Одесі.

Товариство опікувалось також провінційним музеєм в місті Керч і консервацією архітектурних споруд міст Судак, Аккерман, Херсонес Таврійський тощо.

Члени товариства Едуард Тетбу де Маріньї

Галерея

Джерела та література В. М. Хмарський. Одеське товариство історії та старожитностей // Наріжний С. Одеське товариство історії й старовини // Праці Українського історично-філологічного товариства в Празі. — Прага, 1942. — Т. 4. — С. 215–234. Брун Ф. К., Одесское общество истории и древностей, его записки и археологические собрания, Одесса, 1870; Устав Одесск. об-ва истории и древностей. Одесса, 1880; Краткий указатель Одесского общества истории и древностей. — Изд. 2-е, доп. — Одесса, 1871 Юргевич В., Ист. очерк пятидесятилетия Одесск. об-ва истории и древностей 1839—1889, Одесса, 1889; Дзис-Райко Г. Одесский археологический музей АН УССР. — К.: Наукова думка, 1983 Хмарський В. М. Археографічна діяльність Одеського товариства історії та старожитностей. — Одеса, 2002. — 398 с.

Посилання Одеське товариство історії та старожитностей //