Республіка Конго — центральноафриканська країна, що знаходиться у західно-центральній частині континенту . Загальна площа країни 342 000 км² (64-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 341 500 км², а на поверхню внутрішніх вод — 500 км². Площа країни вдвічі менша за площу території України.
Етимологія Офіційна назва — Республіка Конго, Конго (Браззавіль) (). Назва країни походить від назви колишнього королівства Конго, що, в свою чергу, отримало назву від народу баконго — «мисливці». Колишні назви країни: Французьке Конго, Народна Республіка Конго.
Історія дослідження території
Географічне положення
Республіка Конго — центральноафриканська країна, що межує з п'ятьма іншими країнами: на півночі — з Камеруном (спільний кордон — 494 км), ЦАР (487 км), на півдні — з Анголою (231 км), на сході — з ДР Конго (1229 км), на заході — з Габоном (2567 км). Загальна довжина державного кордону — 5008 км. Республіка Конго на заході омивається водами Гвінейської затоки Атлантичного океану. Загальна довжина морського узбережжя 169 км.
Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км). Прилегла зона, що примикає до територіальних вод, в якій держава може здійснювати контроль, необхідний для запобігання порушень митних, фіскальних, імміграційних або санітарних законів, простягається на 24 морські милі (44,4 км) від узбережжя (стаття 33). Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя.
Крайні пункти
Час
Час у Республіці Конго: UTC+1 (-1 година різниці часу з Києвом).
Геологія
Територія країни розташована на правому березі нижньої течії річки Конго, в області западини Конго та піднять навколо неї.
Сейсмічність
Вулканізм
Рельєф
Середні висоти — 430 м; найнижча точка — рівень вод Атлантичного океану (0 м); найвища точка — гора Беронгу (903 м). На південному заході, уздовж берега Атлантичного океану, простягається вузька (40-50 км) смуга низовин, на схід від яких паралельно берегу розташовані гори Майомбе (висотою до 930 м) та Кришталеві, які крутими схилами (50-60 м) обриваються до приморської низовини. Розташована на схід від них тектонічна западина Конго характеризується переважно грядово-погорбованим рельєфом. Найбільш знижена частина западини (менше 200 м) являє собою вапнякову долину з широким розвитком карсту.
На північному сході западина обмежена відрогами гір Шаю, на південному сході розташоване плато Катаракт. Центральна частина країни займає плато Батеке з погорбованим рельєфом (висотою до 650—850 м), на якому виділяються окремі плато (Мбе, Нго, Джамбала, Кукуя) висотою до 1 040 м (гора Лекеті — найвища точка країни). На північному заході розташовані цокольні рівнини з островними горами (гора Набемба, 1 000 м). Весь північний захід займають пласкі, більшою частиною заболочені алювіальні рівнини западини Конго.
Узбережжя Береги Атлантичного океану в основному пласкі, прямолінійні. За невисоким піщаним валом розташовані озера-лагуни Мбаніо та ін. Бухт, придатних для заходу суден, мало.
Острови
Клімат
Північ Республіки Конго лежить у екваторіальному кліматичному поясі, центр — у субекваторіальному, атлантичне узбережжя — у тропічному. На півночі цілий рік панують екваторіальні повітряні маси. Цілий рік спекотно, сезонні коливання температури незначні, значно менші за добові. превалюють слабкі вітри, цілий рік надмірне зволоження, майже щодня по обіді йдуть дощі, часто зливи з грозами. На півдні влітку переважають екваторіальні повітряні маси, взимку — тропічні. Влітку вітри дмуть від, а взимку до екватора. Сезонні амплітуди температури повітря незначні, зимовий період не набагато прохолодніший за літній. Зволоження достатнє, але влітку може відмічатись посушливий сезон. На узбережжі спекотна посушлива погода з великими добовими амплітудами температури. Переважають східні пасатні вітри. У теплий сезон з океану можуть надходити шторми.
Республіка Конго є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою.
Внутрішні води
Річки
Річки країни належать басейну Гвінейської затоки Атлантичного океану.
Озера
Болота
Ґрунтові води
Ґрунти
Рослинність
За флористичним районуванням світу Республіка Конго належить до Гвінео-Конголезької області Африканського підцарства Палеотропічного флористичного царства.
Тваринний світ
Ззоогеографічно територія країни належить до Західноафриканської підобласті Ефіопської області.
Стихійні природні явища На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: сезонні повіні на річках.
Природні ресурси
Мінеральні ресурси
Надра Республіки Конго багаті на ряд корисних копалин: нафту, калійні солі, свинець, цинк, уранові руди, мідь, фосфати, золото, магній, природний газ.
Водні ресурси Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 832 км³. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 20 км² зрошуваних земель.
Земельні ресурси Земельні ресурси Республіки Конго (оцінка 2011 року): придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 31,1 %, орні землі — 1,6 %, багаторічні насадження — 0,2 %, землі, що постійно використовуються під пасовища — 29,3 %; землі, зайняті лісами і чагарниками — 65,6 %; інше — 3,3 %.
Охорона природи
Серед екологічних проблем варто відзначити: забруднення повітря транспортними засобами; забруднення вод побутовими стоками; питна вода не відповідає санітарним нормам; знеліснення.
Республіка Конго є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища: Конвенції про біологічне різноманіття (CBD), Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC), Кіотського протоколу до Рамкової конвенції, Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням (UNCCD), Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES), Базельської конвенції протидії транскордонному переміщенню небезпечних відходів, Конвенції з міжнародного морського права, Монреальського протоколу з охорони озонового шару, Міжнародної конвенції по запобігання забрудненню з суден (MARPOL), Міжнародної угоди про торгівлю тропічною деревиною 1983 і 1994 років, Рамсарської конвенції із захисту водно-болотних угідь.
Природоохоронні території
Екорегіони
Фізико-географічне районування За фізико-географічним районуванням світу Республіка Конго належить до Конголезької фізико-географічної країни.
Див. також Центральна Африка
Примітки
Література
Українською
Геологія материків і океанів / За ред. В. Г. Крочака. — Львів : ЛНУ ім. Івана Франка, 2012. — 392 с. Гілецький Й. Р. Природні ресурси світу : Навч. посібник. — Львів : Світ, 2004. — 304 с. — ISBN 966-603-307-0 Гожик П. Ф., Лялько В. І., Бабаєв Ю. Ю. Регіональна геологія світу. — К. : Наук. думка, 2015. — 424 с. Заставецький Ю. С. Регіональна фізична географія світу : Навч. посібник. — Львів : Світ, 2000. — 480 с. Ковальчук І. П. Ландшафтознавство : Підручник. — К. : Либідь, 2008. — 392 с. — ISBN 978-966-06-0504-4
Кукурудза С. І. Біогеографія : Підручник. — Львів : Вид-во ЛГУ ім. Івана Франка, 2006. — 504 с. — ISBN 966-613-502-7 Маринич О. М., Шищенко П. Г., Пащенко В. І. Фізична географія світу : Підручник. — К. : Вища школа, 2002. — 463 с. — ISBN 966-642-018-4 Палієнко В. І., Шищенко П. Г., Бойко В. М. Фізична географія світу : Навч. посібник. — К. : КНУ ім. Т. Шевченка, 2016. — 246 с. — ISBN 978-966-439-918-1
Пащенко В. І. Географія світового господарства : Навч. посібник. — К. : Видавничий центр КНУ, 2014. — 312 с. — ISBN 978-966-439-744-6
Фізична географія материків та океанів : Підручник у 2-х т. / Ред. П. Г. Шищенко. — К. : Київський університет, 2020. — Т. 2. Африка, Америка, Австралія, Антарктида, Океани. — 470 с. — ISBN 978-966-439-989-8
Англійською
Російською
Вальтер Г. Растительность Земного шара. Эколого-физиологическая характеристика / Пер. с нем. под ред. Т. А. Работнова. — Т. 3. Тундры, луга, степи, внетропические пустыни. — М. : Прогресс, 1968. — 426 с.
Воронов А. Г., Дроздов Н. Н., Мяло Е. Г. Биогеография мира : Учебник. — М. : Высшая школа, 1985. — 272 с.
Посилання
Білоус Л. Ф. Біогеографія: Навч. посібник. К., 2021