Квади

Квади () — західногерманське плем'я з групи свевів, що жило в I ст. до н. е. вздовж Майна, а з початку н. е. до VI століття н. е. на північ від середньої течії Дунаю, а також по верхів'ях Ельби та Одеру — на території нижньої Австрії, Моравії, Західної Словаччини та Північної Угорщини.

Територія Квади спочатку жили поблизу річки Морава, на південному заході Словаччини, у південній Моравії та північно-східній Нижній АвстріїHofeneder 2003, p. 625. Проте їхнє населення, можливо, розділене на дві окремі держави, пізніше стало більш концентруватися на схід від Малих Карпат, на території сучасної Словаччини, і зрештою вони поширилися аж до Ваца в сучасній УгорщиніKolník 2003, pp. 631–632. На піку свого розвитку їхнє королівство, можливо, також простягалося на захід до сучасної ЧехіїKolník 2003, p. 632. З часом східні кваді стали важливим культурним мостом між римлянами, сарматами та більш віддаленими народами на півночі та сходіKolník 2003, pp. 636–637.

Пліній висловив сумнів щодо того, чи межа між язигами з одного боку та свевами та королівством Ваннія з іншого була річкою Моравою чи «Дурією», річкою, яку вже неможливо чітко визначитиHofeneder 2003, p. 628. Географ II століття Птолемей подібним чином розмістив квадів на межі Германії, визначивши «Сарматські гори» як кордон, який, на його думку, проходив у північно-східному напрямку від крутого повороту Дунаю до «верхів'я Вісли»Bochnak, Tomasz (2021), "Cum grano salis, or about the Anartophracti in the Słonne Mountains", Acta Archaeologica Carpathica, 56: 309–334.

Історія Припускають, що квади оселилися в сучасній Моравії приблизно в той самий час, коли маркомани оселилися в сусідній БогеміїHofeneder, Andreas (2003), "Quaden § 2. Historisches", in Beck, Heinrich; Geuenich, Dieter; Steuer, Heiko (eds.), Reallexikon der Germanischen Altertumskunde, vol. 23 (2 ed.), De Gruyter, p. 627Kolník, Titus (2003), "Quaden § 3. Historische Angaben und archäologischer Hintergrund", in Beck, Heinrich; Geuenich, Dieter; Steuer, Heiko (eds.), Reallexikon der Germanischen Altertumskunde, vol. 23 (2 ed.), De Gruyter, p. 631. Також можливо, що назва «квади» була новою, але та сама група раніше називалася «свебами» в римських записах. Римляни перемогли групу під назвою свеби після того, як вони перемогли маркоманів у 9 році, і деякі вчені припускають, що це були квадиHofeneder 2003, p. 625. Страбон, який писав близько 23 року, здається, написав найдавнішу згадку про квадівHofeneder (2003, p. 625). Але саме Тацит є першим автором, який чітко згадує квадів у стародавніх записахHofeneder (2003, pp. 625, 627).

Інша можливість полягає в тому, що квади переселилися в Богемію раніше за маркоманів. Цю ідею підтверджують археологічні дані про те, що ельбські германці жили в регіоні ще до поразки маркоманівDroberjar, Eduard (2018), "The Emergence of the Suebi and Further Developments in Bohemia", In tempore sueborum. El tiempo de los Suevos en la Gallaecia (411–585). El primer reino medieval de Occidente, Volumen de estudios, pp. 35–44. Археологічні дані, залишені квадами та маркоманами, схожі, що ускладнює визначення кордонів між ними, але вони підтверджують, що обидва народи мали значну частину своєї матеріальної культури з ельбськими германцями на півночі, які жили поблизу центральної річки Ельба та ЗаалеKolník 2003, p. 636. Археологічна матеріальна культура, яка об'єднує ці групи та відрізняє їх від попередніх кельтських мешканців, називається «горизонтом Гросромштедта»Steuer, Heiko (2021), "Germanen" aus Sicht der Archäologie. Neue Thesen zu einem alten Thema, Ergänzungsbände zum Reallexikon der Germanischen Altertumskunde, vol. 125, De Gruyter, p. 1008. На неї вплинула давніша ясторфська культура регіону Ельба й пшеворська культура зі сходу, з території сучасної ПольщіBeneš, Zdeněk; Bursák, Daniel (2017), "Plaňany-Group in Bohemia. Three case studies with an emphasis on ceramics", in Michałowski; Teska; Niedzielski; Żółkiewski (eds.), Settlements Pottery of the pre-Roman Iron Age in Central European Barbaricum – new research perspectives, Poznań.

Є докази того, що маркомани та квади прибули на цю територію після того, як старе населення бойїв вже значно скоротилося. Тацит стверджував, що вони вигнали бойїв і завоювали їхню країну завдяки хоробростіHofeneder (2003, pp. 625, 627). Квади в часи короля Ваннія були союзниками маркоманів, входили до складу царства Маробода. Коли Маробода було повалено близько 18 року Катуальдою, якого у свою чергу, переміг король гермундурів Вібілієм. Підданих Марободу та Катуальди римляни переселили в район поблизу Дунаю, між річками Морава та Кус, і передали під контроль Ваннія. Існують припущення, що римляни навмисно намагалися створити буферну державуHofeneder 2003, p. 628. Територія, де Ванній правив над маркоманами-вигнанцями, зазвичай вважається окремою державою, відмінною від самого королівства квадів. Річка Кус не була точно ідентифікована. Втім словацькі археологічні дослідження вказують на розташування центральної території королівства Ваннія на родючих південно-західних словацьких низовинах навколо Трнави, на схід від Малих КарпатHofeneder 2003, p. 629. Ванній особисто скористався новою ситуацією і став дуже багатим і непопулярним. Зрештою, він сам був повалений Вібілієм та гермундурами разом із сусідніми лугіями у 50/51 році.

Королівство розділили небожи переможеного короля — Вангіон і Сідон, що визнали зверхність Римської імперіїHofeneder (2003, pp. 628–629). Ванній втік зі своїми послідовниками через Дунай, де їм були призначені землі в римській Паннонії. Це поселення переконливо пов'язане з германськими знахідками I століття в Бургенланді, на захід від озера Нойзідлер-Рідж, у межах римської ПанноніїHofeneder (2003, p. 629)Kolník (2003, p. 632). Згодом квадські вояки брали участь у другій битві при Бедріакумі під командуванням Сідо та Італіка, сина Вангіона, у 69 році в Кремоні в Італії. Тацит повідомляв наприкінці I століття, що германці-оси та кельти-котини платили данину квадамTacitus, Germania, 28, 43.

Незважаючи на періодичні напружені стосунки, квади мали відносно стабільні стосунки з римлянами як клієнтською державою протягом цього періоду, але вони були перервані за часів імператора Доміціана, після того, як квади та маркомани відмовилися допомогти у війні проти даків. Доміціан відреагував, увійшовши до Паннонії, щоб розпочати війну, убив мирних посланців, яких йому послали, але потім був розбитий маркоманами. Ця кампанія називалася війною проти свевів, або свевів та сарматів, або маркоманів, квадів та сарматів. Потім стосунки знову стабілізувалися за часів імператора НервиKolník (2003, pp. 632–633)Kehne, Peter (2001), "Markomannenkrieg § 1. Historisches", in Beck, Heinrich; Geuenich, Dieter; Steuer, Heiko (eds.), Reallexikon der Germanischen Altertumskunde, vol. 19 (2 ed.), De Gruyter, p. 295.

У 150-х роках квади стали зазнавати тиску лангобардів й обіїв, що рухалися до Дунаю. У 166—180 роках брали участь у маркоманській війні з Римом. У 169 році маркомани та квади очолювали переправу через Дунай та атаку на саму Італію. Вони зруйнували Опітергіум (сучасний Одерцо) та взяли в облогу важливе місто Аквілею, але не змогли його захопити. Квади, втративши свого короля, оголосили, що не затвердять обраного наступника Фуртія без схвалення імператорів Марка Аврелія і Луція ВераKehne 2001, pp. 310–311. Квадів було заспокоєно, і в 171 році вони погодилися вийти зі своєї коаліції, повернувши дезертирів та 13 000 військовополонених. Вони надали коней та худобу як військові контрибуції та пообіцяли не пропускати маркоманів чи язигів через свою територію. До 173 року квади знову повстали та вигнали свого схваленого Римом царя Фуртія, якого замінив АріогезKehne 2001, pp. 311–312Kolník 2003, p. 633. У великій битві між 172 і 174 роками римські війська були майже розбиті, поки раптова злива не дозволила їм перемогти квадівIsraelowich, I. (2008) "The Rain Miracle of Marcus Aurelius: (Re-)Construction of Consensus," Greece & Rome 55 (1): 85. До 175 року кіннота маркоманів, наристів та квадів як «союзників» Риму була змушена вирушити на Близький Схід, а в 176 році Марк Аврелій та його син Коммод здобули тріумф як переможці над Германією та СарматієюKehne 2001, pp. 311–312.

У новій кампанії квади зазнали поразки від римлян, їх землі перебували під окупацією до 180 року. Тут розташовувалося 20 тис. римських легіонерів. Римляни навіть блокували гірські перевали, щоб вони не могли мігрувати на північ, щоб жити з семнонами. Марк Аврелій розглядав можливість створення нової імперської провінції під назвою МаркоманіяKehne 2001, p. 313.

Близько 214/215 року через набіги на Паннонію імператор Каракалла запросив на зустріч короля квадів Гаіобомаром, а потім стратив йогоKolník (2003, p. 634). За часів імперітора Філіппа Араба квади потрапили під владу готів. Разом з тим відомо, що квади в союзі з сараматами з середини III ст. почали напади на межі Римської імперії. У 283-284 роках відбулася успішна римська кампанія проти квадів, проте останні знову згадуються серед нападників у 285 році. На тривалий час квадів було заспокоєно лише за часів ДіоклетіанаKolník 2003, p. 634.

У першій половині IV століття є свідчення того, що квади налагодили кращі стосунки з римлянами. Їхній регіон впливу поширювався вниз по Дунаю аж до сучасного Будапешта. У 357—358 роках у відповідь на напади імператор Констанцій II завдав квадам поразок, змусивши їх та сарматів визнати свою зверхність. Надалі Валентиніан I провів велику частину свого царювання у захисті кордону на Рейні від змішаних орд сарматів, готів, і квадів під проводом Габінія, який був убитий за столом переговорів римлянином Марцелліном, сином префекта Галлії, Максиміана. Валентініан помер у 375 році після того, як прийняв депутацію квадів для обговорення договору. Нахабна поведінка варварів так розлютила імператора, що він помер від інсульту.

380 року за словами Амміана, регіон маркоманів та квадів був серед перших, які постраждали від «дикої орди невідомих народів, вигнаних з їхніх осель раптовим насильством», ймовірніше це були готиAmmianus 31.4. Частину останніх на чолі із Алафеєм та Сафраксом було поселено в Паннонії, поблизу батьківщини квадівKulikowski, Michael (2007), Rome's Gothic Wars: From the Third Century to Alaric, Key Conflicts of Classical Antiquity, Cambridge University Press, pp. 152–153. Незрозуміло, як квади відреагували на зміну ситуації, але їхнє ім'я більше не згадується в записах цього регіону. Однак ймовірно, що багато хто перейшов на римську територію, тоді як інші брали участь у великих переміщеннях народів, які відбувалися по обидва боки Дунаю. Після смерті імператора Феодосія I у 395 році Єронім Стридонський перерахував маркоманів і квадів разом з кількома східними народами, які спричиняли спустошення в римських провінціях, що простягалися від Константинополя до Юлійських Альп, включаючи Далмацію, та всі провінції ПанноніїJerome's Letters 60.16.2 f..

Остання згадка про квадів як про окремий народ міститься в іншому листі Єроніма від 409 року. Він перераховує їх першими серед народів, які на той час вдерлися до ГалліїKolník (2003, p. 636). Ці квади раніше увійшли до Галлії під час великого та скоординованого переправлення через Рейн за участю вандалів та аланів, яке традиційно датують 31 грудня 406 рокуWolfram, Herwig (1997), The Roman Empire and Its Germanic Peoples (translation of 1990 German ed.), University of California Press, pp. 160–162.

Хоча немає прямих сучасних доказів того, що квади продовжували існувати як піддані Аттіли під своєю старою назвою, століттями пізніше Павло Діакон перерахував їх серед підданих народів, до яких Аттіла міг звернутисяPaulus Diaconus, Historia Romana, 14.2.