Метання списа — легкоатлетична дисципліна, олімпійський вид спорту, змагання в метанні списа на відстань.
Метання списа було одним з п'яти видів фізичних вправ (біг, стрибки, метання списа, метання диска і боротьба), які використовувались у системі фізичного виховання древніх греків. Крім того, воно входило в програму Олімпійських ігор. Спис метали як на дальність, так і в ціль. Найбільшої популярності метання списа набуло тільки наприкінці 19 століття, зокрема в Німеччині та скандинавських країнах. Найпомітніший внесок у розвиток основ раціональної техніки метання списа зробили спортсмени Швеції та Фінляндії. Шведи, очолювані першим олімпійським чемпіоном у цьому виді легкої атлетики Еріком Леммінгом (1908 p. — 54,33 м), запропонували раціональний спосіб тримання снаряда, його несення під час розбігу над плечем. На останніх кроках розбігу вони відводили снаряд назад з незначним поворотом і нахилом тулуба.
Фінська школа метання списа, провідну роль в якій відіграли чудові метальники Йоонас Мюуря і Матті Ярвінен, внесла багато нового як у техніку розбігу, так і в удосконалення переходу від розбігу до фінального зусилля. Фіни використовували інший спосіб відведення списа, який отримав назву «вільна рука». При цьому способі відведення виконувалось назад широким коловим рухом розслабленої руки. Однак найсуттєвішим у техніці було застосування перед кидком перехресного кроку, що раціонально розв'язало проблему обгону снаряда і набуття спортсменом положення «натягнутого лука». При цьому здійснювалось необхідне перед фінальним зусиллям розтягування м'язів. Застосовуючи свій стиль, фіни впродовж тривалого часу були олімпійськими чемпіонами й рекордсменами світу. Рекорд фінського списометальника Юрьйо Нікканена (1938 р. — 78,80 м) не був поліпшений до 1953 року. Представники інших країн (американці, поляки, норвежці) в основу своєї техніки поклали фінський стиль метання.
Цікавою є історія змін самого списа. Спочатку замість нього метали звичайну палицю довжиною близько двох метрів. Потім її замінили на спис (держак з металевим наконечником) загальною завдовжки 2,6 метра і масою 800 грамів. Місце, де знаходився центр ваги списа, обмотувалося шнуром завтовшки до 4 мм і довжиною не більше 16 см. Після введення стандартів у розмірах і масі списа почали реєструватись рекордні для того часу спортивні результати. Дерев'яні списи удосконалювались і метали їх до середини 50-х років. Зміни торкалися різноманітних характеристик снаряда, починаючи від розмірів і маси наконечників і закінчуючи діаметром самого держака.
Новий етап у розвитку метання списа розпочався тоді, коли брати Гелд (США) винайшли новий тип списа, так званого «планерного». Завдяки зміні положення центра ваги, збільшенню діаметра держака новий спис пізніше опускався вниз, довше планерував. Використання нового списа вимагало і нової техніки. Зросла роль уміння «попадати в снаряд», знадобилося триваліше прикладання сили спортсменів до снаряда у фінальному зусиллі. Найвідомішими фірмами, які виготовляли списи, були «Гелд», «Аполло» і «Сандвік».
Застосовуючи новий планерний спис, спортсмени змогли значно підняти стелю світового рекорду. 1964 року норвежець Тер'є Педерсен метнув спис на 91,72 м, першим у світі подолавши 90-метровий рубіж. Услід за ним результати, що перевищують 90 м, почали демонструвати спортсмени й інших країн.
Нарешті, в 1984 році спортсмен з НДР Уве Гон досяг феноменального результату — 104,80 м. Це змусило IAAF з 1 квітня 1986 р. запровадити для метання списа чоловіками новий снаряд, який не має високих планерних якостей. Центр ваги такого списа зміщено ближче до наконечника.
Жінки розпочали метати спис у 20-30-ті роки 20 століття, а на Олімпійських іграх в 1932 р. першою олімпійською чемпіонкою стала спортсменка зі США Бейб Захаріас (43,68 м). Із сезону 2000 року жінки також почали метати спис нової конструкції, подібної до тої, яку запропонували для чоловіків.
На травень 2021 року світовим рекордом серед чоловіків володіє Ян Железний (Чехія) з результатом 98,48 м (1996), а серед жінок — Барбора Шпотакова (Чехія) — 72,28 м (1981). Чільна десятка метальників новим списом
Чоловіки Станом на липень 2021
МісцеВідстаньСпортсменКраїнаДатаМісце 1. 98,48 Ян Железний 25 травня 1996 Єна 2. 97,76 Йоганнес Феттер 06 вересня 2020 Хожув 3. 93,90 Томас Релер 05 травня 2017 Доха 4. 93,09 Акі Парвіайнен 26 червня 1999 Куортане 5. 92,72 Джуліус Єго 26 серпня 2015 Пекін 6. 92,61 Сергій Макаров 30 червня 2002 Шеффілд 7. 92,60 Раймонд Гехт 21 липня 1995 Осло 8.92,06 Андреас Гофманн 02 червня 2018 Оффенбург 9.91,69 Костянтинос Гаціудіс 24 червня 2000 Куортане 10.91,59 Андреас Торкільдсен 02 червня 2006 Осло
Жінки Станом на липень 2021
Місце Відстань Спортсменка Країна Дата Місце 1. 72,28 Барбора Шпотакова 13 вересня 2008 Штутгарт 2. 71,70 Ослейдіс Менендес 14 серпня 2005 Гельсінкі 3. 71,40 Марія Андрейчик 09 травня 2021 Спліт 4. 70,53 Марія Абакумова 01 вересня 2013 Берлін 5. 70,20 Крістіна Оберґфелль 23 червня 2007 Мюнхен 6. 69,48 Тріне Гаттестад 28 липня 2000 Осло 7. 69,35 Сунетт Вільюн 09 червня 2012 Нью-Йорк 8. 69,19 Крістін Гусонґ 30 травня 2021 Хожув 9. 68,92 Кетрін Мітчелл 11 квітня 2018 Голд-Кост 10. 68,43 Сара Колак 06 липня 2017 Лозанна
Примітки
Джерела
Метання списа