Владислав IV (, ; — , Мереч) — король польський і Великий князь Литовський, Великий князь Руський (1632—1648), цар Московський під іменем Владислав Жигимонтович (1610—1613, титулярний до 1634), титулярний король Швеції (1632—1648). Представник шведської династії Ваза.
Народився у Кракові. Син короля Сигізмунда ІІІ і австрійської принцеси Анни Габсбурзької. Напівбрат і одночасно кузен короля Яна ІІ Казимира. Ще в юності на запрошення московських бояр був обраний московським царем (1610), яким формально був 3 роки, хоч і не був коронованим. З метою таки стати царем здійснив два походи на Москву (1612, 1617—1618), і, хоча початковий задум не вдалося здійснити, в результаті війни до Речі Посполитої були приєднані Смоленська, Чернігівська та Новгород-Сіверська землі.
Брав участь у Хотинській війні (1621) проти османів, завдяки якій прославився в Європі. Розпочав модернізацію війська Речі Посполитої: організував Балтійський флот, сприяв розвитку артилерії та інженерних військ. Особисто керував Смоленською кампанією (1632—1634), що завершилася Поляновською угодою (1634) і підтвердженням польських прав на Смоленськ, Чернігів і Новгород-Сіверський. Підписав перемир'я зі Швецією (1635).
У 1633 зайняв трон батька і став польським королем. Намагався централізувати державне управління, спираючись на освічених магнатів. Зарекомендував себе толерантним правителем: узаконив православну церкву в Україні та Білорусі, сприяв обранню київським митрополитом Петра Могили (1633). Ініціював Торунський диспут між католиками та протестантами (1645). Провадив активну зовнішню політику, скеровану проти Московії й Османської імперії. Планував вести війну з Османською імперією, яку, однак, через спротив шляхти не було розпочато.
Перебудував королівський замок у Варшаві. Був меценатом науковців і музикантів. Кінець правління ознаменувався козацьким повстанням в Україні. Помер у Меречі, Литва. Не залишив по собі синів-спадкоємців. Похований у краківському Соборі святих Станіслава і ВацлаваХинчевська-Геннел Т. Владислав IV Ваза // Енциклопедія історії України: Т. 1. С. 588..
Імена Владислав IV — як король Польський. Владислав ІІ — як Великий князь Литовський та Руський Владислав Жигимонтович — як цар Московський.
Біографія
Мати Владислава померла через три роки після його народження. Його виростила одна з її колишніх фрейлін Урсула Мейерін.
У липні 1610 Владислав IV, будучи королевичем, був проголошений московським боярським урядом царем Московської держави під час польського вторгнення в Московії. Тоді ж, на замовлення короля Сигізмунда ІІІ, було виготовлено Московитську корону, для коронації його сина Владислава на Московського царя. Проте коронація так і не відбулась.
Домагаючись московського престолу, вів протягом 1617–1618 і 1632–1634 війни з Московським царством. У 1618 Владислав IV уклав з Московською державою Деулінське перемир'я.
Брав участь у Хотинській битві 1621 року проти Османської імперії. Воював проти Швеції у 1626–1629. За ці роки, а також під час своєї подорожі по Європі (1624–1635), разом з Альбрехтом-Станіславом Радзивіллом, він познайомився з військовим мистецтвом.
Правління Владислав обраний на польський трон 8 листопада 1632 (через кілька місяців після смерті батька) і коронований 5 лютого 1633. Скориставшись періодом «безкоролів'я» після смерті Сигізмунда III, московський цар Михайло I Романов вирішив розпочати вторгнення до Речі Посполитої. Московитське військо (приблизно 34 500 осіб) перетнуло східний кордон Речі Посполитої й у жовтні 1632 взяло в облогу Смоленськ, яким Московія поступилася полякам по Деулінському перемир'ю 1618, під кінець московитсько-польських воєн «Смутних часів». У війні проти Московії в 1632—1634 Владислав зміг не тільки зняти облогу Смоленська у вересні 1633, але й оточив московитську армію та змусив її здатися 1 березня 1634.
У 1634 уклав з Московською державою Поляновський мирний договір, за умовами якого відмовлявся від домагань московського престолу, але під владою Польщі залишилася Сіверщина. Під час цієї війни Владислав почав програму осучаснення армії Речі Посполитої, роблячи упор на вдосконалення піхоти й артилерії.
Після завершення південній кампанії Владиславу необхідно було захиститися від загрози з півночі. Швеція, залучена в Тридцятилітню війну, погодилася в 1635 підписати умови Штумсдорфського перемир'я на вигідних для Речі Посполитої умовах, поступившись останній рядом раніше завойованих теренів.
Щоб захистити свої позиції на Балтиці, король прагнув побудувати флот Речі Посполитої, але його план до успіху не довів.
Мав багато планів (династичних, особистих, військових, територіальних: захопити Сілезію, Лівонію, приєднати герцогство Прусське, створення власного наслідного князівства і т. д.). Частина з цих планів мала реальні шанси на успіх, але зазнавши невдач або з об'єктивних обставин, або через недостатню підтримку з боку шляхти, практично нічого не сталося так, як передбачалося.
Козацьке питання Він часто міг переконати козаків виступити на його боці, отже, важливу роль у ході воєнних дій Владислава щоразу відігравали козацькі війська під проводом гетьманів Петра Сагайдачного (1618) та Тимофія Орендаренка (1632–1634), які значно допомагали польському війську.
У 1633, прагнучи залучити козаків до участі в Польсько-московській війні, видав, всупереч позиції магнатів у сеймі, так звані «Статті для заспокоєння руського народу». У цих «Статтях» було узаконено існування на терені України двох українських митрополій — православної та греко-католицької, першу з яких після укладення Брестейської унії 1596 польська влада розглядала як незаконну.
У травні 1635 король запросив Козацьку флотилію з 30 чайок під проводом Костянтина Вовка на Балтійське море для участі у польсько-шведському військовому конфлікті.
За Владислава IV для контролю за військовим і політичним життям Запоріжжя на правому березі Дніпра за проектом французького інженера, архітектора Гійома Левассера де Боплана збудована Кодацька фортеця. 3-4 (13-14) серпня 1635 козацький загін під проводом гетьмана Івана Сулими зруйнував цю фортецю.
Під час правління Владислава IV відбулося Повстання Павлюка 1637 та Повстання Острянина 1638.
У 1646, готуючись до війни з Османською імперією, вів таємні переговори з представниками козацької старшини, серед яких був Богдан Хмельницький.
Шлюби Навесні 1636 до Варшави прибула пропозиція імператора Священної Римської імперії Фердинанда II про шлюб між Владиславом і ерцгерцогинею Цецилією-Ренатою Австрійською (сестрою майбутнього імператора Священної Римської імперії Фердинанда III). У забезпечення приданого було записано місто Тршебонь у Богемії.
Весілля відбулося у 1637. У цьому шлюбі народилося двоє дітей: син Сигізмунд Казимир Ваза (народився в 1640, помер у січні 1647) і дочка Анна Марія Ізабелла (народилася у січні 1642 і померла у дитинстві). Трохи згодом померла і Цецилія від зараження крові (сепсис).
У 1646 Владислав одружився з французькою принцесою Марією Луїзою Ґонзаґою де Невер, яку в Польщі називали Людвікою Марією Ґонзаґою, дочкою Карла I Ґонзаґи, герцога Неверського.
Владислав помер у травні 1648 на руках багатолітньої коханки Ядвіґи Лушковської, а їхній син Владислав Константин граф Васен був останнім представником династії Ваза. Серце і внутрішні органи Владислава поховані в каплиці Святого Казимира Кафедрального собору Святого Станіслава у Вільнюсі. Король помер за рік після смерті свого сина Сигізмунда Казимира, на зорі національно-визвольної війни Хмельницького та Шведського потопу, не залишивши законних спадкоємців. Трон Речі Посполитої успадкував його зведений брат і кузен Ян II Казимир.
Мистецтво Владислав IV був знавцем живопису та музики. Багатьом музикантам він давав гроші на утримання, і створив перший амфітеатр у своєму палаці у Варшаві, де за його царювання були поставлені десятки опер і балетів. Король також збирав живопис і купував предмети декоративної архітектури. Серед найвідоміших із проспонсорованих ним проектів були зведення Колони Сигізмунда — пам'ятника його батькові — і будівництво двох палаців у Варшаві, палацу Казановський і Вілли Регія (нині Казимировський палац). Колона Сигізмунда стала одним із символів Варшави.
Смерть Владислав IV протягом багатьох років страждав від численних недуг, включаючи ревматизм, камені в нирках, сифіліс та артрит, спричинений подагрою; у нього також були проблеми із зубами, часті лихоманки та мігрені. Він помер у Меречі 20 травня 1648 року, повертаючись з Вільнюса до Варшави, ймовірно, внаслідок того, що йому дали 16 гран сурм'яного скла (суміш сульфідів та оксидів сурми, що використовувалася в той час як потогінний засіб). Його поховали у Вавельському кафедральному соборі, а серце та нутрощі - у Вільнюському кафедральному соборі. Після його смерті поблизу Варшави відбувся виборчий сейм, під час якого його молодший зведений брат Ян II Казимир був обраний королем Польщі .
Титули 1632, грудень: Владислав IV з ласки Божої король Польський, великий князь Литовський, Руський, Прусський, Мазовецький, Жмудський, Інфлянтський і Шведський, Готський, Вандальський спадковий король, обраний великий цар МосковськийWładisław IV z łaski Bozey obrany krol polski, wielkie xiązę lithewskie, ruskie, pruskie, mazowieckie, zmudzkie, inflantskie a szwedzki, gotski, wandalski dziedziczny krol, obrany wielki car moskiewski. Титули європейських монархів. Польща.. 1633, квітень: Владислав IV з ласки Божої король Польський, великий князь Литовський, Руський, Прусський, Мазовецький, Жмудський, Лівонський і Шведський, Готський, Вандальський спадковий король, обраний великий князь МосковськийVladislaus quartus Dei gratia rex Poloniae, magnus dux Lithuaniae, Russiae, Prussiae, Masoviae, Samogitiae, Livoniaeque, necnon Sueccorum, Gottorum, Vandalorumque haereditarius rex, electus magnus dux Moschoviae. Титули європейських монархів. Польща.. 1633, березень: Владислав IV з ласки Божої король Польський, великий князь Литовський, Руський, Прусський, Мазовецький, Жмудський, Лівонський, Сіверський, Чернігівський, Смоленський і Шведський, Готський, Вандальський спадковий король, обраний великий князь МосковськийVladislaus IV Dei gratia rex Poloniae, magnus dux Lithuaniae, Russiae, Prussiae, Masouiae, Samogitiae, Liuoniae, Seueriae, Czernichouiae, Smolensciaeque necnon Suecorum, Gottorum, Vandalorumque haereditarius rex, electus magnus dux Moschouiae. Титули європейських монархів. Польща.. 1646, грудень: Владислав IV з ласки Божої король Польський, великий князь Литовський, Руський, Прусський, Мазовецький, Жмудський, Лівонський, Сіверський, Чернігівський, Смоленський і Шведський, Готський, Вандальський спадковий корольVladislaus IV Dei gratia rex Poloniae, magnus dux Lithuaniae, Russiae, Prussiae, Masouiae, Samogitiae, Liuoniae, Smolensciae, Czerniechoviaeque necnon Svecorum, Gottorum, Vandalorumque haereditarius rex. Титули європейських монархів. Польща..
Сім'я
Батько: Сигізмунд III Ваза Мати: Анна Австрійська Габсбург
Галерея
Родовід
У мистецтві література 1884: Вогнем і мечем (роман), Генрик Сенкевич кіно 2015: Гетьман (фільм); режисер Валерій Ямбурський
Цікаві факти 1633 року під час облоги Смоленська війська Владислава IV використовували підзорні труби й інші оптичні та технічні пристрої, закуплені раніше у самого Галілея. Король познайомився з відомим астрономом під час своєї експедиції Західною Європою в 1624–1625 роках і пізніше підтримував з ним контакт. На його честь названо польську фортецю й місто Владиславово.
Примітки
Джерела Т. Хинчевська-Геннел. Владислав IV Ваза // Щербак В. Владислав IV Ваза // Довідник з історії України. За ред. І. Підкови та Р. Шуста. — К.: Генеза, 1993. Андрусишин Б. Владислав IV Ваза // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — 808 с. Wisner H. Władysław IV Waza. Wrocław–Warszawa–Krakόw, 1995