Інфля́ція (від — роздуття) — тривале зростання загального рівня цін, що відображує зниження купівельної спроможності грошової одиниці .
Сутність Основними факторами інфляції є монетарні та немонетарні параметри. До монетарних факторів інфляції відносять переповнення каналів грошового обігу грошима, внаслідок чого відбувається знецінення грошей та зниження їхньої купівельної спроможності. До немонетарних факторів належить підвищення попиту на товари та послуги, збільшення витрат виробництва, сезонні фактори тощо. Проявляється зростанням загального рівня цін та зниженням купівельної спроможності грошей.
Кількість товарів, ціни на які зростають, та тривалість процесу зростання цін є важливими характеристиками поняття інфляції. Наприклад, слід вирізняти відносне зростання цін, за якого ціни на окремі товари (послуги) зростають значно швидше (нафта, наприклад), ніж інші, або ж останні можуть залишатися постійними. Відповідно, зростання цін в одному періоді та відсутність або ж надто слабке зростання в наступних не є інфляцією.
Через складність інфляційних процесів існують суперечності між різними економічними школами щодо пояснення причин її виникненняПанчишин С. М. Макроекономіка: Навчальний посібник. — 3-тє. — К. : Либідь, 2005. — 616 с. — ISBN 966-06-0360-6. При цьому визначення процесу зростання цін як грошового явища можливе лише за умови безперервності і тривалості в часі процесу зростання цінMishkin, F. S. The Economics of Money, Banking, and Financial markets, Third edition, 1992. Збільшення грошової маси (створення нових грошей) може призводити до зростання цін, однак цілком очевидним цей взаємозв'язок стає лише за високого зростання пропозиції грошей. Окрім збільшення пропозиції грошей, існує досить багато причин виникнення і розвитку інфляційних процесів.
Основними негативними наслідками інфляції є падіння рівня життя населення. Найбільше страждають групи населення з фіксованим доходом — наприклад, особи, що отримують заробітну плату або ж соціальну допомогу від держави. Відбувається також погіршення очікувань щодо макроекономічної ситуації в майбутньому, що приводить, зокрема, до зниження ділової активності (через інвестиційну складову).
Засновник монетаризму Мілтон Фрідман підкреслює монетарну природу інфляції: «Інфляція завжди і всюди є грошовим феноменом»Milton Friedman. The Role of Monetary Policy. American Economic Review, Vol. 58, No. 1 (1968), pp. 1-17, що означає:
якщо кількість грошей в економіці (грошова маса) зростає швидше, ніж виробництво товарів і послуг, то ціни неминуче зростуть; справжньою і тривалою причиною інфляції є надмірне збільшення пропозиції грошей. Інші фактори (як-от жадібність бізнесменів, підвищення зарплат чи зростання цін на нафту) можуть викликати разове підвищення цін, але лише постійне «друкування» грошей (або їх створення іншими способами, тобто емісія грошей державою) призводить до стійкої інфляції; оскільки контроль над грошовою масою зазвичай знаходиться в руках уряду або центрального банку, то саме їхня політика (надмірне фінансування дефіциту через випуск нових грошей) є першопричиною інфляції.
Фрідман підкреслює мотивацію уряду в організації інфляції: «Інфляція — це податок, що може вводитися без прийняття закону». Зростання цін призводить до зменшення реальної вартості утримуваних грошей (наприклад, зростання цін на 10 % має той же ефект, що й додатковий податок при купівлі цього товару). В той же час уряд здобуває вигоду від інфляції, оскільки відбувається збільшення доходів внаслідок зростання номінальних значень вартості товарів (бази оподаткування).
Інфляція є протилежністю дефляції, котра проявляється в падінні рівня цін, що, своєю чергою, є підвищенням купівельної спроможності грошей.
Особливості термінології Сучасні мейнстрімні економісти ототожнюють інфляцію із загальним зростанням загального рівня цін. Однак, так було не завжди. «Інфляція» () буквально означає «роздуття», «дефляція» () — «здуття». До Другої світової війни терміни «інфляція» та «дефляція» використовувалися саме для опису збільшення («роздуття») або зменшення («здуття») грошової маси. Загальне зростання рівня цін розглядалося як один з багатьох наслідків роздуття (інфляції) грошової маси. Відповідно, зниження рівня цін вважалося наслідком здуття (дефляції) грошової маси. Однак під впливом «кейнсіанської революції» у середині 1930-х років значення термінів «інфляція» і «дефляція» почало змінюватись, а до 1950-х років в економічній літературі «інфляція» стала означати зростання загального рівня цін, а «дефляція» — зниження загального рівня цінСалерно Дж. Таксономия дефляции: подход австрийской школы // В кн.: Бум, крах и будущее. — М, Челябинск: Социум, 2002. — 54-69 с..… те, що сьогодні більшість називає інфляцією і дефляцією, більше не є значним збільшенням або зменшенням пропозиції грошей, а являє собою їхні невблаганні наслідки — загальну тенденцію до збільшення або зменшення товарних цін і ставок заробітної плати. Ці термінологічні нововведення ні у якому разі не є безневинними. Вони відіграють важливу роль у підсиленні поширеної схильності до інфляціонізму.
— Людвіг фон Мізес. Людська діяльність: Трактат з економічного теорії, 1949
Характеристики
Показники інфляції Темпи інфляції визначаються як величина зміни індексів цін, що, своєю чергою, є вираженням вартості набору товарів (послуг) в певний період часу, %. Найпоширенішим показником для розрахунку інфляції є: індекс споживчих цін (ІСЦ, ); індекс цін виробників (ІЦВ, ); дефлятор ВВП (). Зручність використання ІСЦ полягає насамперед у використанні досить великої кількості товарів (Державний комітет статистики України використовує споживчий кошик з 296 компонентівПосібник ДКС України з ІСЦ ) та висока частота оновлення даних статистичними органами (зазвичай місяць), тоді як дані щодо дефлятора ВВП, що хоча й охоплює більшу кількість товарів, розраховуються лише щоквартально.
Індекс цін () — це відношення рівня цін в період t () до рівня цін базового періоду (), тобто:
Індекс цін можна використовувати для визначення зміни купівельної спроможності грошової одиниці:
де — поточна вартість грошової одиниці, — індекс цін, базою розрахунку є порівнюваний період.
Темп зростання цін визначається як відношення індексу цін поточного періоду до індексу цін попереднього періоду у відсотках за вирахуванням бази індексу (1 або 100 %). Наприклад:
Темп інфляції (або ж для кращого вирізнення їх в окремий показник — рівень інфляції) відображає зміну цін за триваліший період часу, зазвичай рік (досить часто використовують поняття «поточного року», тобто дані щодо показника за останні 12 місяців). Річний рівень інфляції використовують для обчислення реальної процентної ставки за допомогою формули ФішераІрвінг Фішер. «Теорія відсотка» (1930):
де: — рівень інфляції, — реальна процентна ставка, — номінальна процентна ставка.
За даної суми грошей і відсоткової ставки можна розрахувати майбутній обсяг грошей, виходячи з формули складних відсотків:
де — майбутня сума, — початкова сума, — відсоткова ставка, — кількість періодів, на які нараховуються відсотки.
І навпаки, за обіцяної в майбутньому грошової винагороди можна визначити її поточну вартість:
Типи За величиною темпів розрізняють такі типи інфляції : повзуча інфляція — проявляється в тривалому поступовому зростанні цін (не більше 10 % на рік); галопуюча інфляція — зростання цін темпами в межах 10-50 % в річному вимірі; гіперінфляція — з дуже високими темпами зростання цін (сотні, тисячі та ін. відсотків зростання цін в річному вимірі).
Інфляцію можна розподілити також на такі складові: базова інфляціяhttp://www.ukrstat.gov.ua/metod_polog/s_cin/ciny_7.htm (є мірою інфляції попиту, наприклад, може обумовлюватися перевищенням сукупного попиту свого довгострокового рівноважного рівня); вузька базова інфляція — зміна цін імпортованих товарів, що відображає таким чином вплив зміни обмінного курсу. небазова інфляція (відображає вплив факторів пропозиції), остання охоплює зміну цін, що регулюються адміністративно, зміну цін на товари з малим ступенем обробки (сирі овочі, фрукти та ін.), а також зміну цін на паливо.
Види Помірна інфляція спостерігається тоді, коли ціни зростають повільно — до 10 % за рік. За такої інфляції ціни відносно стабільні, люди охоче заощаджують гроші, бо їхня вартість мало знецінюється. Передбачена — це інфляція, яку учасники ринкового процесу очікували і захистилися від її згубних впливів. Непередбачена інфляція є несподіваною для економічних суб'єктів. Збалансованою є інфляція, в процесі якої відносні ціни не змінюються. Незбалансована інфляція супроводжується зміною відносин цін товарів, послуг та ресурсів, тобто ціни на товари змінюються неоднаковими темпами. Прихована інфляція — інфляція, що виникає внаслідок товарного дефіциту, що супроводжується прагненням державних органів утримати ціни на колишньому рівні.
Причини виникнення інфляції надмірне збільшення пропозиції грошей центральним банком (класичний приклад — монетизація дефіциту державного бюджету (причина гіперінфляції в Україні в 1990-х роках); обмеження пропозиції (інфляція пропозиції), що зазвичай викликає зростання цін на сировинні товари, а також на товари з вищим ступенем обробки через вторинні ефекти; надлишковий споживчий попит в економіці (інфляція попиту), причиною якого можуть бути надто м'які кредитні умови та ін.; інфляція в інших країнах за суттєвих обсягів імпорту (імпортована інфляція), підвищення цін на імпортні товари; девальвація національної валюти (збільшує ціну імпортованих товарів, погіршує економічні очікування); зростання очікувань щодо зростання цін в майбутньому (інфляційних очікувань).
Наслідки інфляції
Соціальні наслідки. В умовах істотної інфляції зростає розрив в реальних доходах між видами соціальних груп, погіршується становище осіб з фіксованим доходом (наприклад, пенсіонерів, службовців, студентів, чиї доходи формуються за рахунок держбюджету)Петрик О. І. Інфляція в Україні: проблеми, ризики, перспективи / О. І. Петрик // Вісник НБУ. — 2007. — № 3-С.2-8. Зростає соціальна нестабільність і дефіцит бюджету (ефект Танзі-Олівера).
Наслідки для економічного зростання. Інфляція є прихованим податком (див. інфляція як податок), зокрема, на заощадження, оскільки знижує стимул до нагромадження. Заощадження в формі готівки або ж депозитів скорочуються та відбувається зміщення до нагромадження натуральних речей, як от нерухомість, коштовності (золото тощо). Інфляція змінює співвідношення між заощадженнями та споживанням, спотворює обчислення прибутків підприємцями. Найбільше викривлення інфляцією інформації про прибутки відбуватиметься на підприємствах за капіталом, придбаним до виникнення інфляції. Викривлені інфляцією прибутки спотворюють розподіл ресурсів на ринку та спричиняють збільшення інвестицій у виробництво з більшим співвідношенням між капіталом та продуктом, зменшуючи інвестиції в інші виробництва(Ротбард, c. 994). Таким чином виробники переорієнтовуються на випуск товарів низької якості, зменшується активність у видах діяльності, що потребують довгострокових інвестицій.
Політичне середовище. Інфляція негативно впливає на сприйняття громадськістю влади. Наприклад, прагнення державних органів одержати за допомогою емісії додаткові засоби для вирішення невідкладних завдань найчастіше лише прискорює інфляцію. Знижується довіра до діяльності уряду, до запланованих програм та реформ.