Софія Юхимівна Дараган, замужем Хованська (; 2 серпня 1819) — дочка київського полковника Юхима Федоровича Дарагана й Віри Григорівни Розумовської, сестриниця єлизаветинського фаворита.
Життєпис Софія, хоча й родилась в Україні, ще малою була взята дядьком до імператорського двору у Санкт-Петербурзі (грудень 1749), де виховувалася з такими ж племінниками та племінницями Розумовських під наглядом госпожі й п. Носке. Згідно з государиним указом від 30 травня 1752, їй, а рівно ж (її тіточній сестрі) був жалуваний щорічний оклад розміром 200 рублів, — докіль не вступить на дійсну фрейлінську службу. Це сталось в лютому 1758Фрейлины императрицы Елизаветы Петровны / Публ. [и вступ. ст.] К. А. Писаренко // Российский Архив: История Отечества в свидетельствах и документах XVIII—XX вв.: Альманах. — М.: Студия ТРИТЭ: Рос. Архив, 2007. — [Т. XV]. — С. 175-179.
Прикметно, що незвичне українське прізвище Дараган царедворці переінакшили на великоруський копил: Дараганова. Своєю чергою, французький дипломат перелицював його відтак на Тараканова, прозвавши отак самозванку, що видавала себе за доньку Єлизавети II від Олексія Григоровича Розумовського.
25 квітня 1764 р. Софія побралась з камергером, кн. Петром Васильовичем Хованським. Посадженими батьками із боку нареченої виступили гетьман Кирило Розумовський та гр. Ганна Матюшкіна, з боку жениха — гр. Захар Чернишов й статс-дама Катерина Дашкова. Весілля, щоправда, вийшло подвійним: того ж дня одружились Андрій Осипович Закревський (небіж Розумовського по сестрі Ганні) і фрейліна, кн. Марія Іванівна Одоєвська.
Софія Юхимівна прожила у шлюбі 4 роки, дітей не мала. Була вписана до родовідної книги чернігівського дворянства (1788). Після безпотомної смерті братів разом з сестрою Катериною Галаган успадкувала маєтності на Полтавщині та Чернігівщині. Якийсь час мешкала в Москві, де володіла будинком і земельною ділянкою в кінці Воронцовського поля (пізніше її придбав Г. Потьомкін). Софія нерідко захищала рідних від гніву сестри, а коли по допомогу звернулась племінниця Віра Чорба, збезчещена наклепами чоловіка в перелюбстві, прихистила її в себе.
В Семиполках Софія Дараган започаткувала поміщицькі економії, де вирощувала найкращі породи свійських тварин. Для зведення Полтавського інституту шляхетних дівчат пожертвувала ділянку в київському районі Печерськ.
У фондах Чернігівського художнього музею зберігся напівпарадний портрет Софії Дараган, «чарівної блондинки … в граціозному старовинному вбранні», як описував її на сторінках юнацького щоденника правнучатий племінник Григорій Галаган, котрий 1839 року навідався до родинної садиби Покорщина. Картина тоді справила на нього «надзвичайне враження». До наукового ж обігу її ввела мистецтвознавиця Валентина Рубан, на думку якої авторство належить пензлю Кирила ГоловачевськогоМатериалы для биографии Г. П. Галагана // Киевская старина. — 1898. — № 9. — С. 212.
Деякі краєзнавці вважають Софію Юхимівну праобразом головної героїні шевченківської повісті «Княгиня». Похована коло Свято-Георгіївського монастиря (село Данівка поблизу Козельця).
Див. також Дараган Василь Юхимович Розумовська Євдокія Данилівна Безбородько Клеопатра Іллівна
Примітки
Джерела