Британська Колумбія ( , ) — провінція Канади на узбережжі Тихого океану в Західній Канаді, шоста провінція, яка увійшла до складу конфедерації в 1871 році.
Столиця Британської Колумбії — місто Вікторія, п'ятнадцятий найбільший муніципальний район у Канаді. Найбільше місто — Ванкувер, третій за величиною мегаполіс у Канаді і другий за величиною на Тихоокеанському північному заході. У 2009 році населення Британської Колумбії за оцінками склало 4 419 974 чол. (близько 2 мільйонів з яких проживають у Великому Ванкувері).
Економіка Британської Колумбії в основному базується на природних ресурсах. Це кінцева точка трансконтинентальних автомобільних доріг і залізниць. Тут розташовані найбільші порти Тихоокеанського регіону, які дозволяють вести активну міжнародну торгівлю. Через свій відносно теплий клімат, попри той факт, що менше 5 % її земель є орними, провінція має розвинуте сільське господарство, особливо в долині Фрейзер і Оканоганській долині. Клімат сприяє розвитку відпочинку на природі і туризму, хоча економічною опорою провінції давно є лісозаготівля та видобуток корисних копалин.
Етимологія Назва провінції було обрана королевою Вікторією, коли колонія Британська Колумбія стала британською в 1858 роціGed Martin, «The Naming of British Columbia», Albion: A Quarterly Journal Concerned with British Studies, Vol. 10, No. 3 (Autumn, 1978), pp. 257—263 in JSTOR . Назва походить від району Колумбії, британської назви території вздовж річки Колумбія, яка має свої витоки на південному сході Британської Колумбії. Назва Британська Колумбія належала до Орегонського договору департаменту компанії Гудзонової затоки. Королева Вікторія обрала назву Британська Колумбія щоб відрізняти її від округу Колумбія в Сполучених Штатах («Американська Колумбія» або «Південна Колумбія»), яка стала територією штату Орегон у 1848 році в результаті договору.
Географія На півночі Британська Колумбія межує з Юконом і Північно-західними територіями, на сході — з Альбертою, на півдні — з американськими штатами Монтана, Айдахо та Вашингтон. На заході територія провінції межує з Аляскою та омивається водами Тихого океану. Загальна площа — 944 735 км² (п'яте місце в Канаді), з них на сушу припадає 925 186 км². 12,5 % території провінції займають охоронні території.
Столиця Британської Колумбії — місто Вікторія розміщене в південно-східній частині острова Ванкувер. Найбільш густонаселеним містом провінції є Ванкувер, який розташований не на острові Ванкувер, а в південно-західній частині материкової частини провінції (район часто називають Lower Mainland). Іншими великими містами є Суррей, Бернабі, Коквитлам, Річмонд, Дельта, і Нью-Вестмінстер в Lower Mainland; Абботсфорд, Пітт Медоус, Мейпл Рідж, Мішин, Порт-Муді та Ленглі в долині Фрейзер; Нанаймо на острові Ванкувер, Келоуна і Камлупс. Прінс-Джордж є найбільшим містом в північній частині провінції, тоді як село на північний захід від нього — Вандергоф, знаходиться поблизу географічного центру провінції .
Берегові хребти відомі мальовничими пейзажами Британської Колумбії, які формують фон і контекст для зростаючої галузі туризму. Сімдесят п'ять відсотків території провінції покрито горами (понад 1000 метрів над рівнем моря), 60 % зайнято лісами і лише близько 5 % займають орні землі.
Оканоганський регіон є одним з виноробних регіонів в Канаді, а також виробляє сидр; інші регіони, що виробляють вино в Британській Колумбії включають на острові Ванкувер, і долину Фрейзер. Міста Камлупс і Пентіктон, і сільська місцевість в районі Олівера, і Осойос мають найбільш тепле та довге літо в Канаді.
Велика частина західної частини острова Ванкувер і решта частини узбережжя покрита тайговим лісом. Материкова частина провінції на відміну від прибережних районів не так піддається впливу Тихого океану і складається з пустель і напівпосушливих плато. Кілька південних внутрішніх долин мають короткі холодні зими з рідкісними снігопадами. Північні долини мають досить холодний клімат через їх широти. Північні дві третини провінції в основному безлюдні і нерозвинені, і в основному складаються з гір, окрім району на схід від Скелястих гір, де протікає річка Піс. На північному сході провінції лежать прерії.
Внутрішні води Річка Фрейзер, яка тече в Тихий океан, утворює важливий транспортний коридор, а її басейн займає значну частину території в центрі і на півдні Британської Колумбії. Інші великі річки — верхня частина річки Колумбія і річка Кутеней. У північній частині провінції річки Стікін, Насс і Скіна належать до басейну Тихого океану, а річка Піс — до басейну Північного Льодовитого океану. Довгі вузькі озера часто зустрічаються в долинах центральної і південної частини провінції. Серед них Атлін, Кутеней, Бабін, Оканаган, Квеснел і Шусвап. На деяких річках створені великі водосховища, найбільшими з яких є Кінбаскет на річці Колумбія і Віллістон на річці Піс.
Клімат
В результаті впливу теплої течії Куросіо, яка перетинає північну частину Тихого океану, прибережні райони провінції мають м'який, дощовий морський клімат. Через блокування вологих повітряних мас гірськими хребтами, внутрішні райони провінції мають посушливий клімат в певних місцях отримують менше 250 мм щорічних опадів. Середньорічна температура в найбільш населених районах провінції вище 10 °C, це тепліше ніж в будь-якій іншій точці Канади.
Зими можуть бути дуже суворими у внутрішніх районах і на півночі провінції. Наприклад, середня нічна температура в Прінс-Джордж в січні становить -13 °C. Найнижча температура в Британській Колумбії була зареєстрована в Блю-Рівер, де вона впала до -59 °C. Це одне з найнижчих показань, зареєстрованих в Північній Америці. Внутрішні долини на півдні мають короткі зими з короткими нападами холоду. Сильні снігопади випадають на узбережжі та Скелясті гори забезпечують хороші бази для лижників.
На узбережжі постійний сильний дощ домінує взимку через циклонічну систему низького тиску в північній частині Тихого океану, але в окремих випадках (не кожної зими) трапляються рясні снігопади і морози нижче нуля, коли арктичне повітря досягає прибережних районів, але це звичайно дуже короткі проміжки часу. Влітку в південних внутрішніх долинах, наприклад, в Осойус в липні середні максимуми досягають 32 °C і вище. Спекотна погода іноді рухається в бік узбережжя або на північ. У 2021 році у селищі Літтоні було зафіксовано температурний рекорд +49 °C, після чого селище було зруйновано лісовою пожежею.
Сухість влітку часто створює умови для лісових пожеж, через блискавку або з антропогенних причин. Прибережні райони, як правило мають м'який і сухий клімат влітку, під впливом стабільного антициклонічного високого тиску більшу частину часу. Багато районів провінції часто покриті ковдрою важких хмар і низьким туманом в зимовий період, попри сонячне літо. Кількість сонячних годин на рік може коливатися від 2300 поблизу Кранбрук до менш ніж 1300 сонячних годин на рік в Прінс-Руперті, розташованому на північному узбережжі, на південь від Аляски.
Національні парки та охоронювані природні території
У провінції розташовані 14 національних парків і охоронюваних природних територій. 12,5 % території провінції (114 000 км²) нині перебувають під захистом у 14 різних охоронюваних територіях, що охоплює понад 800 різних областей. Британська Колумбія налічує сім національних парків Канади. Британська Колумбія також містить велику мережу провінційних парків, вони перебувають у віданні Міністерства охорони навколишнього середовища. Мережа провінційних парків Британської Колумбії є другою за величиною в Канаді (найбільшою є система національних парків Канади).
Також в Британській Колумбії існує мережа регіональних парків, які підтримуються і управляються регіональною владою. Крім того, в цих областях, більше 47 000 км орної землі знаходяться під захистом заповідників сільськогосподарських земель.
Біологічне різноманіття
Більша частина провінції — це дика природа, тому популяції багатьох видів ссавців, які стали рідкісними в більшій частині Сполучених Штатів досі процвітають в Британській Колумбії. Зустрічаються тварини різних видів, у тому числі дуже широкий діапазон птахів. Ведмеді (грізлі, чорний ведмідь і кермодський ведмідь зустрічаються тільки в Британській Колумбії) живуть тут, як і олень, вапіті, лось, північний олень, великорогий баран, гірський козел, бабак, бобер, ондатра, койот, вовк, куницеві (наприклад росомаха, борсук та ілька), пума, орел, скопа, чапля, канадська казарка, лебідь, гагара, яструб, сова, ворона сіра та багато різних видів качок. У великій кількості є маленькі птахи: вільшанка, сойка, ластівка берегова, синиця і т. д.
Здорові популяції багатьох видів риб (у тому числі лососевих риб, таких як деякі види лосося, форель, голець, і т. д.) зустрічаються в Британській Колумбії. Окрім того, тут зустрічаються лосось, форель, палтус, сьомга, бассРиба басс: опис, середовище існування, особливості та властивості і осетер.
Історія
Хутряна торгівля і колоніальна епоха Відкриття кам'яних знарядь біля річки Біттон поблизу Форт-Сент-Джон дозволило визначити що перше людське поселення в Британській Колумбії було засновано щонайменше 11 500 років тому. Корінні народи Тихоокеанського північно-західного узбережжя жили по всьому регіону, досягнувши досить високої щільності населення. У 1770-х роках, в результаті контактів з європейцями аборигени заразилися віспою, від епідемії загинули щонайменше 30 % індіанців тихоокеанського північного заходу. Ця епідемія стала першою і найбільш руйнівною з багатьох, що слідували за нею.
В результаті досліджень Джеймса Кука в 1770-х роках і Джорджа Ванкувера в 1792 році ці території підпали під британську юрисдикцію. В 1793 році сер Александр Макензі став першим європейцем, який здійснив подорож по материку через Північну Америку до Тихого океану. Його експедиція теоретично встановила британський суверенітет у внутрішніх районах країни, і визначила успіх наступних експедицій, що досліджували річки і гірські хребти між канадськими преріями та Тихим океаном. Макензі та інші дослідники — зокрема Джон Фінлі, Саймон Фрейзер, Семюел Блек, і Девід Томпсон — були в першу чергу зацікавлені в розширенні торгівлі хутром, а не політичними міркуваннями. В 1794 році в результаті низки угод, відомих як конвенції Нутка, Іспанія відмовилася від претензій на цей регіон Тихого океану. Це відкрило шлях для формальної британської колонізації, але через наполеонівські війни англійці не могли застосувати масштабних дій з колонізації.
Створення торгових постів під егідою Північно-Західної компанії та Компанії Гудзонової затоки (HBC), фактично означало постійну британську присутність в регіоні. Район Колумбії, на південь від 54 ° 40 північної широти, (південна межа Російської Америки) і на північ від мексиканської Каліфорнії на захід від Скелястих гір був, за англо-американською конвенцією 1818, відповідно до договору у спільному використанні «громадян Сполучених Штатів і Великої Британії» (тобто хутряних компаній). Ця співпраця завершилася з підписанням Орегонського договору.
Деякі з ранніх форпостів перетворилися на поселення, громади та міста. Серед міст в Британській Колумбії, яка почалися як форти для хутряної торгівлі, Форт-Сент-Джон (1794); Хадсонс-Гоуп (1805); Форт Нельсон (1805); Форт Сент-Джеймс (1806), Прінс-Джордж (1807); Форт Камлупс (1812); Форт Ленглі (1827); Форт Вікторія (1843); Єль (1848); і Нанаймо (1853). З об'єднанням двох хутряних торгових компаній в 1821 році, регіон, що нині становить Британську Колумбію був розділений на три департаменти з торгівлі хутром.