Іван Михайлович Гайдук (1 травня 1923, Умань — 7 травня 2004, Черкаси) — український живописець. Автор етюдів, тематичних картин, натюрмортів,пейзажів та портретівЕнциклопедія сучасної України Гайдук Іван Михайлович. Дипломант Міжнародної програми «Мистецький олімп», полковник козацтваГоловна астрономічна обсерваторія. Видатні постаті. ІВАН ГАЙДУК. До 100-річчя від дня народження
Життєпис На уманському базарі було знайдено двомісячне немовля з запискою: «Гайдук Іван Михайлович, народився 1 травня 1923 року» Малюка оформили до дитячого будинку, Виховувався в дитбудинку, перебував у трудовій колонії, був учасником Другої світової війни.
Убитий під час роботи над портретом Василя Стуса. Убивцю знайшли, він отримав вирок — довічне ув'язнення.
Родина Дружина - Тетяна Микитівна Донька - Нелі Син - Віктор Онуки - Тетяна, Сергій та Віктор Правнуки - Кирило, Адріан, Андрій
Творчість Написав понад 600 картин, які Іван Михайлович не продавав, він їх дарував колгоспам, музеям, православним храмам, картинним галереям не тільки в Україні, а й за кордон. Сьогодні його роботи знаходяться у приватних колекціях шанувальників мистецтва Канади, Англії, Словаччини, Угорщини, Польщі та Росії. Нині у 22-х селах стоять його пам'ятники воїнам, які загинули у війну.
Основні твори Гайдук написав портрети майже всіх гетьманів України, також ним було створено живописні образи Івана Богуна, Івана Мазепи, Романа Шухевича, Степана БандериДень. Іван Гайдук – «вільний художник незалежної України».
портрети (подано у формі таблиці):
«Автопортрет» (1947, 1985), «Дочка» (1973), «М. Старицький», «Клятва Богдана в Чигирині» (обидва – 1980), «Тортури І. Гонти в Умані», «Дружина», «Весільний портрет сина» (усі – 1981), «Онука Таня» (1983), «Автопортрет з онуком Сергієм» (1986), «Б. Литвин» (1989), «Останній кошовий отаман Запорізської Січі Петро Калнишевський у Соловецькому монастирі», «Н. Квітківська» (обидва – 1990), «В. Симоненко», «Мати Симоненка», «Студентка з книгою» (усі – 1991), «Т. Довганюк» (1992), «Іван Кривоніс»;</div> пейзажі (подано у формі таблиці):
«Хата С. Руданського» (1952), «Морський прибій» (1960), «Повінь у сосновому лісі» (1973), «Село Халаїдове» (1980), «Липа» (1981), «Дуб Т. Шевченка у с. Прохорівка» (1985), «Де ти бродиш, моя доле?» (1988), «Зимовий ранок» (1991);</div> натюрморти (подано у формі таблиці):
«Натюрморт із бузком» (1957), «Натюрморт із кавуном» (1974), «Натюрморт із піонами» (1983), «Натюрморт із виноградом» (1990). </div>
Відзнаки Українська православна церква визнала його своїм заслуженим художником і відзначила пам'ятною медаллю «Заслужений іконописець України».
Примітки
Посилання Іван Гайдук — «вільний художник незалежної України». Газета «День», № 147, п'ятниця, 21 серпня 2009