Ва́цлавська пло́ща (чеськ. , площа святого Вацлава; розмовна вживана назва Вацлавак/) — один із найвідоміших і найбільших міських майданів у світі, головний центр Нового Міста в Празі.
Вацлавська площа — місце багатьох історичних подій, традиційний майданчик для проведення демонстрацій, зборів та іншого виявлення громадянської позиції пражан і чехів, святкувань і народних гулянь тощо. Це торговельний і бізнесовий центр Праги (і Чехії), де розташовані офіси міжнародних компаній (наприклад, Škoda Holding), великі готелі, численні крамниці, ресторани та кав'ярні.
Площа названа на честь Святого Вацлава, князя Чеського, небесного заступника країни.
Раніше майдан називався Кінський торг (), оскільки за Середньовіччя там проводились кінські ярмарки. Площа була перейменована на Вацлавську (Святовацлавську) у 1848 році (рік «Весни народів»).
Загальний опис
Вацлавська площа за своїм виглядом радше є широким бульваром: це сильно видовжений чотирикутник завдовжки 750 м, завширшки 63 м у верхній і 48 м у нижній частині, із загальною площею 45 тисяч м², що йде вгору з північного заходу на південний схід, на ньому розатшовано близько семи десятків будівель. Майдан зазвичай порівнюють з паризькими Єлисейськими полямиДж. Валдес. Искусство и история Праги. Firenze: Bonechi, s. a., стор. 96. Архітектурний ансамбль площі склався у XIX—XX століттях. Характерною особливістю будівель Вацлавака є те, що практично всі вони мають «пасажі» (прохідні подвір'я), що поєднують їх з іншими вулицями (іноді відразу декількома).
Північно-західним окраєм площа межує зі Старим Містом розташованими перпендикулярно їй вулицями На Пршикопі (вже сама назва означає «на рову», що власне був ровом, який відокремлював за Середньовіччя старе місто від нового) і 28 Ржийна («28 Жовтня»). Ріг майдану та цих вулиць знаний як «Мустек» (тобто «місток» над цим ровом). У східному напрямку від площі відходять вулиці Їндржишка та Оплеталова, у західному — Водічкова, Штепаньска, Ве Смечках та Краківська.
На південно-східному окраї майдану розташоване велична неоренесансна будівля Національного музею (архітектор Йозеф Шульц, 1885—90). У будівлі на Вацлавській площі розміщені Пантеон — зібрання погрудь великих осіб Чехії (пануючий над будовою купол власне є куполом ПантеонуЕ. Б. Георгиевская. Прага. М., Искусство, 1967, стор. 143—144 ), колекції головної частини музейного комплексу — Музею натурознавства та історії, а також бібліотека, що нараховує 1,3 мільйонів томів та 8 тисяч рукописів. Від Музею розходяться Вільсонова та Мезибранська вулиці. На зовнішніх парадних сходах головного входу розташовані скульптурні алегорії, що усособлюють Чехію, її річки та гори Крконоше.
Перед Національним музеєм встановлена кінна статуя св. Вацлава авторства Йосефа Вацлава Мисльбека, робота над якою розпочалася 1887 року, а зведено її було 1912 року, сучасний же вигляд скульптурний комплекс прибрав у 1924 році. Навколо основи пам'ятника стоять інші чеські святі: Свята Людмила, Свята Агнеса Чеська (Анежка), Святий Прокопій та Адальберт Празький (статуя Адальберта-Войтеха додана останньою в 1924 році). Напис на постаменті (його архітектором є митець-модерніст Алоїс Дріак, автор і/або співавтор проєктів декількох будівель на Вацлавській площі) сповіщає: Svatý Václave, vévodo české země, kníže náš, nedej zahynouti nám ni budoucím («Святий Вацлав, володар землі Чеської, княже наш, не дай загинути нам, ані нащадкам»). Статуя є популярним місцем зустрічей пражан і гостей міста.
Національний музей і пам'ятник святому Вацлаву належать до найвпізнаваніших символів Праги.
Історія
Кінський ринок
Нове Місто було засноване в 1348 році королем та імператором Карлом IV. За першопочатковим планом, у Новому Місті було декілька відкритих ділянок — ринків, зокрема, Кінський ринок (, ), а кріме того, — Скотний ринок (сучасна Карлова площа) та Сінной ринок. Ширину Кінського ринку визначив сам імператор. Через браму св. Галла (виявлену у XX столітті під час розкопок) ринок поєднувався з дотепер діючим у Старому Місті Галльським ринком «на Містку», там також був ставок із млином, а вздовж майдану були влаштовані три фонтани. На іншому окраї Кінського ринку, на місці сучасного Музею, розташовувалась Кінська брама, одна з брам знесених 1875 року новомєстівських фортечних мурів. Поруч із брамою було невелике джерело, де напували та мили коней. Спершу на майдані також містились крамнички, що торгували солодом і пивом, а також будинки дрібних ремісників. У пізнішу добу на ринку торгували також зерном, тканинами, зброєю. Ринок був закритий у 1877 році, але навіть наприкінці XIX століття у Вацлавака, що прибрав благороднішого вигляду, зберігалась репутація місця, де «гандлюють усім, що трапиться під руку». На торговельній площі за Середньовіччя відбувались, крім іншого, публічні страти, — на обох кінцях Кінського торгу лаштували шибениціВацлавська площа на вебсайті Празької інформаційної служби.
У 1680 році на площі, на розі з теперішньою Їндржишською (Генріховою) вулицею звели статую святого Вацлава, створену 1678 року майстром Бендлем у стилі раннього бароко; у 1879 році цей монумент було перенесено до Вишеграда. А на розі із сучасною Оплеталовою вулицею від 1727 року стояла статуя Яна Непомуцького з янголами, що її також зняли, в 1879 році. 1786 року біля одного з фонтанов чеські патріоти відкрили перший театр (просто неба), що грав вистави чеською мовою, що звався «Буда» («будка»), але за три роки (1789) його закрили на підставі того, що начебто, він перешкоджав рухові. Наприкінці XVIII століття Торг забрукували, і, таким чином, на початок XIX століття майдан був повністю розчищенийV. Hlavsa. Praha ocima staleté. Pr.: Orbis, 1972, 7-16 . Цит. за: Черкасов, стор. 74 .
Площа Нового часу
На хвилі Чеського національного відродження в XIX столітті майдан перейменували на честь святого заступника Чехії статуя якого давно вже стала місцем масових зборів пражан, — перейменування запропонував патріот Карел Гавлічек-Боровський. Того ж року (1848) на майдані біля пам'ятника відбулася відправа у П'ятидесятницю з нагоди Слов'янського з'їзду, що стала початком Святодухівського повстання та Революції в Чехії 1848—1849.
У 1865 році на площі з'явилось гасове освітлення, а в її осереді встановили масивні гасові ліхтарі — так завані «канделябри Нікласа» (архітектор Алеш Ліндбауер, скульптор Едуард Веселий), оздоблені каріатидами. 1884 року майданом запустили перший маршрут конк, що сполучав Мустек з Виноградами й Нуслями.
Від 10 квітня 1895 року на Вацлаваку — електричне освітлення, а 1900 року було введено в експлуатацію електричний трамвай, водночас з тим центральну частину площі було вивільнено, здійснено заміну канделябрів Нікласа на нові стовпи з напівкруглими світильниками. А в середині 1890-х годов празьким садівником Франтишеком Томайєром на майдані було висаджено у два ряди липи (на місці раніше загиблих платанів, посаджених у 1876 році в шість рядів; частину ж дерев, що збереглися, пересадили на край тротуару). Відтак, за якийсь час площа дістала сучасний вигляд бульвару, і, наприклад, у теперішній час (2000-ні) на площі близько 150 дерев.
Наприкінці XIX — на початку XX століття розгорнулось масштабне будівництво на майдані, причому були задіяні такі стилі, як модерн та її різновид празька сецесія, а також так званий «чеський кубізм». Чимало з новобудов майдану дістали назву «палаців» (). Однак, у вирі цих реконструкцій майже цілком знищили ренесансні та класицистські будівлі (до тепер вціліло лише декілька будинків кінця XVIII — першої половини XIX ст. ст.).
Зведенням величної триповерхової будівлі Національного музею, яке було здійснене у 1885—90 роках замість знесеної Кінської брами, завершилось просторове оформлення майдану. Відтоді розкішна неоренесансна споруда заввишки понад 70 метрів з фасадом завдовжки близько 100 метрів і великим куполом є домінантою Вацлавської площі.
Драматичні події XX століття
У 1905 році на Вацлавській площі відбувалась значна демонстрація з вимогами розширення загальних прав. А 1914 року майдан став місцем зборів і прощань із чеськими полками, що вирушали на участь у І Світовій війні.
28 жовтня 1918 року перед новою статуєю Святого Вацлава письменник Алоїс Їрасек прочитав прокламацію незалежності Чехословаччини від Австро-Угорщини. Вже у наш час 55 % учасників опитування на вебсторінці, присвяченій майдану, проголосували за те, що ця подія є найзнаменнішою в її історіїhttp://www.vaclavak.cz/index2.php?id=0&all=1 Anketa // Václavák.cz.
Вацлавська площа пережила бурхливий розвиток у 1920-ті роки (особливо після об'єднання Праги з передмістями у 600-тисячну Велику Прагу 1922 року), на ній з'явились численні банківські контори, магазини, готелі, ресторани, постійно тривало будівництво і реконструкції, в яких провідну роль грали вже модні конструктивізм та функціоналізм. Так, у 1927 році на площі виник середній ряд (для трамваїв) і місця для паркувань автотранспорту. Саме тоді і склався остаточно теперішній громадський і торговельний центр міста так званий «Золотий хрест» () — Вацлавська площа і дотичні до неї з півночі вулиці 28 Жовтня та На Пршикопі, якій судилося стати головною «банківською» вулицею Праги.
За німецької окупації (1939—45) площу використовували для масових демонстрацій; після вбивства Гейдриха тут у 1942 році було влаштовано масову присягу на вірність Рейхові. Під час антифашистського Празького повстання (1945) було зруйновано декілька будинків на площі. Після перемоги на майдані було проголошено закінчення війни, а також оголошено про націоналізацію важкої промисловості та банківського сектору.
До 16-ї години 25 лютого 1948 року, після Лютневого заколоту («Переможного лютого») та приходу до влади Комуністичної партії Чехословаччини, на Вацлавській площі Клемент Готвальд проголосив встановлення влади трудящих; напередодні на площі відбувся 70-тисячний мітинг комуністів. Надалі в соціалістичній Чехословаччині на площі влаштовувались урочисті мітинги.
У 1950-х роках на місці знесених будівель на майдані були зведені універмаги («Дім харчів» / Dům potravin, «Дім моди» / Dům módy) та інші споруди в «неокласичному» «великому стилі». У 1966—68 роках під майданом з'явився перший підземний перехід (автори Я. Страшил, Й. Колес та інші)Черкасов, с. 182..
На площі відбулась низка подій, зокрема трагічних, Празької весни (1968). Так, у серпні нею пройшли радянські танки (операція «Дунай»). Під час введення військ країн Організації Варшавського договору і супроводжуваних їх збройних сутичок з противниками агресії проти незалежної Чехословаччини було ушкоджено будівлю Національного музею (ці ушкодження частково збереглися до нашого часу).
У 2008 році до 40-ліття подій перед музеєм було розгорнуто частину експозиції ювілейної виставки «…І приїхали танки», з виставленням справжнього тодішнього танку, численних тогочасних плакатів, гасел тощо.
16 січня 1969 року сталась одна з найтрагічніших подій, пов'язаних із придушенням Празької весни, — перед будівлею Музею здійснив самоспалення студент Карлового університету Ян Палах, що у такий спосіб висловив свій протест проти введення радянських військ у Чехословаччину. 25 лютого того ж року в пасажі будинку № 39 на Вацлавській площі таким же чином покінчив з життям інший студент — Ян Заїць. Через 34 роки, 2003 року, неподалік від місця самогубств Палаха та Заїця здійснив самоспалення старшокласник, що незадолго до смерті залишив прощального листа в Інтернеті.
28 березня 1969 року на Вацлавській площі відбулися масові заворушення після перемоги збірної Чехословаччини з хокею над збірною СРСР — тоді на площі зібралось 150 тисяч осіб. Демонстрація супроводжувалась нападом на офіс представництва «Аерофлоту» (існує також версія, що це була спланована провокація спецслужб), що було використано СРСР як привід для ультиматуму про повну зміну партійного та державного керівництва ЧССР. У подальншому на Вацлавській площі відмічались й інші тріумфи чеських хокеїстів (наприклад, перемога на Олімпіаді в Нагано 1998 року і знову-таки проти Збірної Росії).