Австралійська англійська () — набір різновидів англійської мови, що походять з Австралії. Це спільна мова країни та фактична національна мова. Хоча в Австралії немає офіційної мови, англійська є рідною мовою та закріпилася як фактична національна мова з початку , будучи єдиною мовою, якою розмовляли вдома 72% австралійців у 2021 році. Це також основна мова, що використовується в обов'язковій освіті, а також у федеральних, штатних та територіальних законодавчих органах та судах.
Австралійська англійська мова почала відрізнятися від британської та гіберно-англійської після того, як Перший флот заснував колонію Новий Південний Уельс у 1788 році. Австралійська англійська виникла з діалектного плавильного котла, створеного в результаті змішування ранніх поселенців з різних діалектних регіонів Великої Британії та Ірландії, хоча найбільш значний вплив на неї мали діалекти Південної Англії. До 1820-х років мова корінних колоністів помітно відрізнялася від мовців Британії та Ірландії.
Австралійська англійська відрізняється від інших різновидів своєю фонологією, вимовою, лексикою, ідіомами, граматикою та ортографією.Голосний /iː/ має початок [ɪi̯], крім позицій перед латеральними приголосними. Цей початок часто знижується до [əi], тому для деяких мовців слово "beat" звучить як [bəit]. Австралійська англійська є відносно однаковою на всьому континенті, хоча й охоплює численні . «Загальна австралійська» описує фактичний стандартний діалект, який сприймається як вільний від яскраво виражених регіональних чи соціокультурних і часто використовується в засобах масової інформації.
Історія Подібно до ранньої американської англійської, австралійська англійська пройшла через процес інтенсивного та змішування, що створило відносно однорідний новий різновид англійської мови, який був легко зрозумілим для всіх.
Найранішньою австралійською англійською розмовляло перше покоління колоністів, народжених у Колонії Новий Південний Уельс з кінця XVIII століття. Ці народжені тут діти зазнавали впливу широкого спектра діалектів з усіх Британських островів. Діалекти Південної Англії, зокрема традиційний лондонський діалект кокні, мали особливий вплив на розвиток нового різновиду і становили «основний внесок різних звуків, що пішли на створення» австралійської англійської. Серед перших колоністів були представлені й усі інші регіони Англії. Значна частина перших каторжників та колоністів була з Ірландії (становлячи 25% від загальної кількості каторжників), і багато з них розмовляли ірландською як єдиною або першою мовою. До них приєдналися інші носії, для яких англійська не була рідною, з Шотландського високогір'я та Уельсу. У книзі Пітера Міллера Каннінгема «Два роки в Новому Південному Уельсі» (1827) описується характерний акцент і словниковий запас, що розвинулися серед народжених тут колоністів.
Перша з у 1850-х роках започаткувала велику хвилю , під час якої близько двох відсотків населення Сполученого Королівства емігрували до колоній Новий Південний Уельс та . Золоті лихоманки принесли іммігрантів і лінгвістичні впливи з багатьох частин світу. Прикладом стало проникнення лексики з американської англійської, включаючи деякі терміни, що пізніше стали вважатися типово австралійськими, як-от bushwhacker та squatter. Цей американський вплив продовжувався завдяки популярності американських фільмів з початку XX століття та напливу американських військовослужбовців, які осіли в Австралії та Новій Зеландії під час Другої світової війни; що видно з тривалого збереження таких загальноприйнятих термінів, як okay та guys.
Публікація у 1898 році словника Едварда Елліса Морріса «Austral English: A Dictionary Of Australasian Words, Phrases And Usages», що детально каталогізував словниковий запас австралійської англійської мови, викликала хвилю академічного інтересу та кодифікації протягом XX століття, що призвело до утвердження австралійської англійської як ендонормативного різновиду зі своїми власними внутрішніми нормами та стандартами. Кульмінацією цього стали такі видання, як перше видання Macquarie Dictionary 1981 року (великого словника англійської мови, заснованого на австралійському слововживанні) та перше видання The Australian National Dictionary 1988 року (історичного словника, що документує історію австралійської англійської лексики та ідіом).
Соціо-лінгвістичний історичний контекст Першим британським мореплавцем, який відвідав Австралію, був Дамп'єр (1699). Згодом, після сімдесятирічної перерви, у 1768 році англійці відрядили нову експедицію до Австралії на чолі з Джеймсом Куком. Експедиція Кука, обстеживши східне узбережжя, визнала його придатним для заселення. Відкриття виявилося дуже своєчасним, оскільки успішна боротьба Американських Штатів за незалежність позбавила британський уряд зручних місць для заслання.
1786 року Парламент приймає білль, яким на березі Нового Південного Вельсу засновує колонію. Точніший вибір місця доручають капітану експедиції Артуру Філіпу, губернатору першої британської колонії в Австралії. 26 січня 1788 року, після дев'ятимісячного плавання, кораблі з поселенцями кинули якір коло берегів Австралії.
На місці першого поселення згодом утворилося місто Сідней, а 26 січня — день формального проголошення колонії — стало днем національного свята ().
Більшість поселенців, 750 осіб, були засланцями, яких супроводжували близько 300 чиновників і військовиків. Засланці переважно були з найбідніших шарів міського та сільського населення, яких жорстока потреба та злидні штовхали на дрібні крадіжки. До них приєднувалися люди, які добровільно вирішили поселитися в Австралії, часто разом із сім'ями. Значна частина засуджених прибувала з Ірландії (щонайменше 25 %), інших неангломовних частин Великої Британії (валлійці та шотландці). Більшість населення англійською взагалі не розмовляла чи розмовляла дуже погано.
1827 року Пітер Каннінгем у своїй книзі «Два роки у Новому Південному Уельсі» написав, що білі новонароджені австралійці розмовляли з помітним характерним акцентом і словниковим складом, в якому відчувався великий вплив кокні (лондонці з низів). Примусове переселення засудженних в Австралію завершилося 1868 року, але імміграція добровольців із Британії, Ірландії й інших країн продовжувалася.
Освоєння нових земель спочатку відбувалось нелегко: перші експедиції складалися без урахування потреб у професійно навченій силі, самі переселенці не були зацікавленні у високій продуктивності праці, природні умови різко відрізнялися від тих, до яких колоністи звикли на батьківщині.
Уряду Великої Британії довгий час не вдавалося залучити у Австралію вільних переселенців, оскільки іммігранти віддавали перевагу вже освоєним землям Америки та Канади. Таким чином до середини XIX століття Австралія залишалася місцем заслання політичних та кримінальних злочинців. Потужним поштовхом до вільної імміграції стало відкриття у Австралії родовищ золота. У роки першої «золотої лихоманки» (1851) наплив переселенців був настільки великим, що за одне десятиліття біле населення Австралії зросло з 438 тисяч до 1168 тисяч.
Ще важливішим для розвитку економіки країни стало відкриття шляхів до великих та родючих рівнин Заходу. Дорога через Сині гори привела скотарів на неосяжні пасовища, скотарство стало основою галуззю економіки Австралії, сільськогосподарського придатку Британської імперії.
Значні економічні зсуви другої половини XIX століття супроводжувалися зародженням австралійської літератури, яка знайшла найповніше вираження у поетичному жанрі. Найбільшою славою користуються імена перших австралійських поетів — Генрі Кендалла, Адама Ліндсея, Городона і Брантона Стівенса. Кінець XIX століття відзначається появою таких значних письменників, як Том Коллінз та Генрі Лоусон, останній у австралійській літературі займає особливе місце та вважається зачинателем та класиком літератури Австралії. Розвиток національної літератури Австралії продовжується і в XX столітті, й імена таких письменників як Катарина Прічард, Френк Гарді, Віктор Вільямс, Ральф де Буасьє — відомі усьому світу.
Одночасно зі становленням національної літератури починає з'являтися і інтерес до самої мови. Публікуються перші словники та статті, присвячені особливостям англійської мови у Австралії, головним чином її словниковому складу. Основний наголос у дослідженнях цього періоду робиться на австралійський сленг, оскільки він не тільки відрізнявся від англійського, але й проникав у мову усіх прошарків населення. З'являється велика кількість словників. Ось деякі з них: J.H. Vaux, Vocabulary of the Flash Language, New Castle 1812. (The Detective's Slang Phrases, Comprising All the Quaint Slang Words and Flash Dialogues.); K. Lentzner, Colonial English (A Glossary of Australian, Anglo-Indian, Pidgin English and South-African Words); та інші.
У XX столітті вивчення особливостей англійської мови у Австралії набуває повнішого і систематичного характеру. Досліджується не тільки словниковий склад мови, а і його фонетичні, словотворні та граматичні особливості.
Більш ніж півстолітнє існування Австралійського домініону, відірваного від метрополії декількома тисячами миль, а також слабкий культурний зв'язок з метрополією, з одного боку, та зростаюче відчуття національної самосвідомості і національної незалежності, з іншого, безумовно не могли не відбитися на словниковому складі, вимові і навіть граматиці англійської мови у Австралії. Відмінності зі словниковим складом літературної англійської мови зараз навіть зростають, оскільки прогресивні австралійські письменники широко впроваджують так звані «австралізми» у літературну мову, а глибоке вивчення історії Австралії у школах, як і публікація науково-популярних робіт з історії Австралії відроджують застарілі слова того періоду, коли Австралія була місцем заслання і переживала бурхливі роки золотої лихоманки. Проте ці відмінності не є настільки великими, щоб можна було говорити про австралійську мову.
Статус З початку 1970-х років ситуація у світі змінилася: Англія остаточно перестала домінувати над своїми заокеанськими колоніями, Австралія перестала сприйматися як частина Британії у Тихому океані — тепер вона стала незалежною країною зі своїми особливостями. Жителі Австралії стали ясніше розуміти свою приналежність до азіатсько-тихоокеанської частини земної кулі. Дослідники виділяють низку факторів, які сприяли такій зміні, серед них: багатомовний склад населення Австралії: дані перепису населення 1991 року показують, що 14,5 % населення країни не користуються англійською мовою при спілкуванні вдома, у великих містах цей відсоток набагато вище (у Мельбурні 26 %, Сіднеї 24,9 %) і на Північній території, районі найбільшої концентрації аборигенного населення — 23,7 %; послаблення зв'язків з Великою Британією, зокрема, після виходу Великої Британії зі сходу Суецького Каналу та відміни традиційних привілеїв жителям Британської Співдружності Націй у самій Великій Британії, після її вступу до Європейського Союзу; всесвітній рух за права етносів, виконання принципів якого було проголошено реформістським урядом, який очолював Уітлем, обраний в 1972 році; зростаюча необхідність білих австралійців підтримати добросусідські стосунки з австралійцями-аборигенами.
Зміна національної самосвідомості має два наслідки для мови — зміна статусу австралійського варіанту англійської мови, його жорсткіша кодифікація, та зміна статусу інших мов, прийнятих для спілкування у Австралії. Сучасна мовна політика в Австралії забезпечує державну підтримку не тільки англійській мові, але й іншим мовам, які функціонують в країні.