Дорогожи́цька ву́лиця — вулиця у Шевченківському районі міста Києва, місцевості Сирець, Лук'янівка. Простягається від вулиці Юрія Іллєнка до вулиць Парково-Сирецької та Ризької.
Прилучаються вулиці Ґарета Джонса, Оранжерейна, Праведників і Олени Теліги.
Історія Виникла у 1-й чверті XX століття, була частиною Табірної вулиці.
У 1895 від Лук'янівської площі до Сирецьких військових таборів по ній було прокладено лінію трамваю, режим роботи якої був сезонним — узимку вагони не курсували. У 1910 році маршрут отримав номер 21. Під час Першої світової війни, у 1916 році, внаслідок дефіциту рухомого складу 21-й маршрут був закритий і вже більше ніколи не відновлювався.
У 1869—1922 і 1944—1957 роках назву Дорогожицька (за окремими джерелами — Велика Дорогожицька) мала сучасна вулиця Юрія Іллєнка, а назву Мала Дорогожицька — кінцева частина сучасної вулиці Герцена.
У 50-ті роки частина вулиці від кладовищ до Київської дитячої залізниці являла собою алею, обсаджену старими тополями, висадженими, певно, ще під час функціонування тут військових таборів.
Близько 1960 р. на вулиці було облаштовано асфальтове покриття, по ній запустили тролейбусний рух 16-м маршрутом.
Сучасну назву отримала в 1961 році, від історичної місцевості Дорогожичі. У 1970-ті роки 1-й квартал Дорогожицької вулиці був відомий як Мотоциклетна вулиця (від розташованого вздовж неї Мотоциклетного заводу, назва з 1959 року, ліквідована — 1977 року).
У 1975 році від вулиці відокремлено Парково-Сирецьку вулицю (тоді під назвою вулиця Тимофія Шамрила). Сучасна забудова вулиці — з середини XX століття.
На деяких вказівниках, розміщених на вулиці, подано помилкову форму її назви — вулиця Дорогожицького, що побутує в розмовному мовленні.
Установи та заклади Лук'янівський державний історико-меморіальний заповідник: Лук'янівське кладовище (№ 7); Лук'янівське військове кладовище (№ 8); Храм святих Новомучеників та Сповідальників (№ 7); Київська медична академія післядипломної освіти імені Платона Шупика (№ 9); Концерн РРТ, Київська телевежа (№ 10); санаторна загальноосвітня школа-інтернат № 20 для дітей з малими та реактивними (фаза угасання) формами туберкульозу (№ 20/2 вул. Глаголєвих).
Пам'ятні знаки і мурали Пам'ятний знак початку «Дороги смерти». На розі з вулицею Ю. Іллєнка. Скульптор Костянтин Скритуцький, відкрито 3 жовтня 2011 року під час відзначення 70-х роковин трагедії Бабиного Яру. На камені біля бетонної брили із символічними відбитками людських ніг — напис: «Тут починалась «Дорога смерті», якою 29 вересня 1941 р. фашисти гнали євреїв в Бабин Яр». Пам'ятник радянським громадянам та військовополоненим солдатам і офіцерам Радянської армії, розстріляним німецькими фашистами у Бабиному Яру. Скульптори М. Лисенко, В. Сухенко, О. Вітрик, архітектори А. Ігнащенко, Л. Іванченко, В. Іванченков. Відкрито 2 липня 1976 р. Пам'ятник жертвам нацизму («пам'ятник остарбайтерам»). На розі вулиці Праведників. Стела містить символічне зображення концтабору та написи «Пам'ять заради майбутнього» і «Світові, знівеченому нацизмом»; апостроф у слові «Пам'ять» зроблено у вигляді латинської літери «u» («українці») зі штампом «Ost» («остарбайтери»). На камені біля монументу — напис: Вклонімося пам'яті 3 мільйонів громадян України, насильницьки вивезених від час другої світової війни до нацистської Німеччини, багато з яких було замордовано непосильною рабською працею, голодом, катуваннями, страчено та спалено в печах крематоріїв. Автори — П. Боцвін, Т. Давидова. Встановлений у 2005 р. коштом організації «Українська спілка в'язнів — жертв нацизму».Памятник остарбайтерам в Бабьем Яру Пам'ятник підпільниці, Герою України Тані Маркус. На розі вулиці вулиці Олени Теліги. Скульптор Валерій Медведєв. Відкрито 1 грудня 2009 року. Мурал на честь загиблого захисника України, вихованця ДЮФШ «Динамо», лицаря ордена «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) Дмитра Півня, позивний Птаха (1987—2022). На торці житлового будинку № 15-В.БІОГРАФІЧНА ДОВІДКА. ПІВЕНЬ ДМИТРО ОЛЕКСАНДРОВИЧНа фронті загинув вихованець ДЮФШ «Динамо» Дмитро Півень
Зображення
Примітки
Джерела