Заха́ров Гео́ргій Фе́дорович (, с. Шилово, нині Саратовська область — 26 січня 1957, Москва) — радянський воєначальник, генерал армії, командувач фронтами та арміями у роки Другої світової війни. Депутат Верховної ради СРСР 2-го скликання.
Біографія Народився в селянській родині. Учасник Першої світової та громадянської воєн. У Червоній Армії з 1918 року. У 1919 році вступив до РКП(б). Закінчив курси удосконалення командного складу «Постріл», Військову Академію РСЧА імені М. В. Фрунзе (1933) та Військову Академію Генерального Штабу (1939).
Із 1939 року — начальник штабу Уральського військового округу.
Після початку німецько-радянської війни із військ округу було сформовано 22-гу армію. Генерал-майор Захаров до серпня 1941 року був начальником штабу цієї армії.
У серпні-жовтні 1941 року — начальник штабу Брянського фронту. Після поранення командувача фронтом генерал-полковника Єрьоменка виконував до 10 листопада 1941 року обов'язки командувача фронтом.
У грудні 1941 — травні 1942 року — заступник командувача військами Західного фронту.
У травні 1942 року — начальник штабу Північно-Кавказького напряму. Із 20 травня по серпень 1942 року — начальник штабу Північно-Кавказького фронту, учасник битви за Кавказ.
Із 9 серпня 1942 року — заступник командувача Південно-Східного (із 28 вересня — Сталінградського) фронту, учасник Сталінградської битви. Із 1 січня 1943 року — заступник командувача військами Південного фронту. У лютому-липні 1943 року — командувач 51-ї армії, із липня 1943 року — командувач 2-ї гвардійської армії. Відзначився при визволенні Криму.
У червні-листопаді 1944 року — командувач 2-го Білоруського фронту. Відзначився при проведенні Білоруської операції. Війська під його командуванням визволили міста Могильов, Чауси, Рудня, Гродно, Білосток, вступили на територію Польщі.
Із листопада 1944 року — командувач 4-ї гвардійської армії, із січня 1945 року — заступник командувача військами 4-го Українського фронту.
З липня 1945 по червень 1946 року — командувач військ Південно-Уральського військового округу. Потім призначений генерал-інспектором стрілецьких військ Головної інспекції Сухопутних військ.
З лютого 1947 до квітня 1950 року — командувач військ Східно-Сибірського військового округу. З квітня 1950 року — начальник курсів «Постріл». З вересня 1954 року — начальник Головного управління бойової підготовки Сухопутних військ СРСР.
Військові звання Майор (17.02.1936) Полковник (17.02.1938) Комбриг (04.11.1939) Генерал-майор (4.06.1940) Генерал-лейтенант (20.12.1942) Генерал-полковник (16.05.1944) Генерал армії (28.07.1944)
Нагороди орден Леніна (21.02.1945) чотири ордени Червоного Прапора (14.02.1943, 19.03.1943, 14.02.1944, 3.11.1944) два ордени Суворова I ступеня (16.05.1944, 29.07.1944) орден Кутузова I ступеня (28.01.1943) орден Богдана Хмельницького I ступеня (28.04.1945) орден Суворова II ступеня (17.09.1943) орден Заслуг Угорської Народної Республіки І ступеня (Угорщина) медалі
Література «Великая Отечественная. Командармы. Военный биографический словарь» Васильев Ф. Генерал армии Г. Ф. Захаров, «ВИЖ», 1967, № 4.
Джерела в інтернеті ЗАХАРОВ Георгий Фёдорович Захаров Георгий Федорович Георгий Федотович Захаров ЗАХАРОВ