Сланцевий газ (природний) () — природний газ (до 95 % метану), що міститься у незначних кількостях (2-3 % об'ємних) в низькопористих і погано проникних глинисто-алевритових осадових гірських породах на глибинах від 1 до 5-6 км.
Поклади «сланцевого газу» знаходяться не у сланцях, а у низькопористих породах змішаної літології, які є одночасно і нафтогазоматеринською породою і резервуаром. Вуглеводні утворились тут же, всередині товщі і не мігрували. Експертна оцінка таких резервуарів базується на поєднанні традиційних методів діагностики (3-D сейсміка, комплексний каротаж) і фізико-петрологічному дослідженні властивостей порід.
Назва Сам термін «сланцевий газ» — це неправильний непрофесійний переклад англійського геологічного терміну — що означає «газ з глинистих сланців», позаяк — це аналог українського терміну глинистий сланець, а сланець (метаморфічна порода) англійською перекладається як . Проте, завдяки журналістам і політикам покруч «сланцевий газ» — міцно закріпився у широкому вжитку не тільки в Україні але й у ряді інших країн.
Історична довідка Наявність газу у сланцях була відома ще у 19 ст. 1821 В. Гарт (1797–1860; США) пробурив одну з перших газових свердловин у девонських сланцях штату Нью-Йорк (США). Однак справжній науково-технічний прорив у видобуванні сланцевого газу стався лише наприкінці 20 ст., коли підприємець Дж. Ф. Мітчелл (1919–2013; США) довів економічну доцільність і профінансував його отримання з формації Барнетт у штаті Техас.
Основні етапи первинного видобування:
1981 — компанія «Мітчелл Енерджі» («Mitchell Energy») відкрила газоносність формації; 1986 — застосовано масштабний гідророзрив пласта; 1991 — випробувано горизонтальне буріння; 1998 — впроваджено спеціальну технологію гідророзриву пласта (slick-water fracturing), що забезпечила рентабельність видобування.
Вагомий внесок у розвиток технологій видобування сланцевого газу зробили: Ф. Ферріс — один із творців технології гідравлічного розриву пласта, Г. Д. Істман і Р. В. Гайнс — фундатори методу спрямованого буріння та Н. Стайнсбергер (усі — США) — впроваджувач спеціальної технології гідророзриву пласта. У 2000 сланцевий газ забезпечував лише близько 1–2 % газовидобутку США, а уже на початку 2010-х його частка перевищила 20 %.
Світові запаси За оцінкою департаменту енергетики США, обсяг «технічно видобувних» світових запасів сланцевого газу в 41 країні світу становить понад 200 трлн м³. Провідне місце за вилученими запасами сланцевого газу в порядку зниження займають Китай, Аргентина, Алжир, США і Канада. Станом на 2013 рік оціночні запаси технічно видобувного сланцевого газу / підтверджені запаси природного газу всіх видів (у трильйонах кубічних футів) складають: у Китаї — 1115 / 124; в Аргентині — 802 / 12; в Алжирі 707 / 159; США 665 / 318; Канаді — 573 / 68.Орловський В. М. Історія видобутку та одержання нетрадиційного вуглеводневого газу / В. М. Орловський, В. С. Білецький, В. О. Подчерніна // Геотехнології = Geotechnologies. – 2023. – № 6. – С. 1-13.
Росія за запасами сланцевого газу знаходиться на 9-му місці. Слід зазначити, що за порівняно з 2011 р сумарні запаси сланцевого газу в світі збільшилися на 10 %http://cyberleninka.ru/article/n/ekologicheskie-problemy-slantsevoy-revolyutsii
Технологія видобування Для його видобутку використовують горизонтальне буріння і гідророзрив пласту (). Аналогічна технологія видобутку застосовується і для отримання вугільного метану. Хоча сланцевий газ міститься в невеликих кількостях (0,2-3,2 млрд м³/км²), але за рахунок розтину великих площ можна одержувати значну кількість такого газу. Головна перевага сланцевого газу — близькість до ринків збуту.
Собівартість видобутку сланцевого газу.
За даними Міжнародного енергетичного агентства (МЕА), собівартість видобутку сланцевого газу в США у 2022 році склала близько $88,5 за 1000 м³.
Необхідно зазначити важливий техніко-економічний параметр калорійності природних газів сланцевих порід, який приблизно у два рази нижчий калорійності природного газу традиційних нафтогазових колекторів.
На думку більшості експертів, собівартість видобутку сланцевого газу у таких країнах, як Україна, Польща і Китай буде у кілька разів вищою, ніж у США.
В Україні
В Україні перспективними газоносними районами є Юзівська та Олеська площі. На лютий 2012 Державна служба геології та надр України оцінює перспективні запаси традиційного та нетрадиційного газу на Олеській та Юзівській газоносних площах в 7 трлн. кубометрів.
На Юзівській площі видобувні компанії планують розвідати і в перспективі видобувати газ ущільнених пісковиків — один з різновидів нетрадиційного газу. Від сланцевого цей газ відрізняється способом залягання (на глибині понад 5 тисяч метрів), а також способом видобування: для сланцевого газу буряться горизонтальні свердловини, а для газу ущільнених пісковиків — вертикальні.http://dn.kp.ua/daily/120712/346562/print/ Комсомольська правда в Україні
Згідно з даними 2011 року, агенції EIAHomepage — U.S. Energy Information Administration (EIA) обсяг досліджених і оцінених обсягів сланцевого газу в Україні становить 1,2 трлн. куб. метрів, що ставить Україну на четверте місце в Європі за обсягами резервів цього типу після Польщі, Франції та Норвегії.Shell і Chevron видобуватимуть сланцевий газ в Україні www.epravda.com.ua
За заявами (зокрема Міністра енергетики та вугільної промисловості України Ю. А. Бойка) — 5 трлн. куб. метрів:
Влітку 2013 року в Харківській області розвідувальне буріння на свердловині «Біляївська-400», яке вела компанія Shell в рамках договору про спільну діяльність з ПАТ «Укргазвидобування», підтвердило наявність запасів сланцевого газу.Shell знайшла сланцевий газ у Харківській області У грудні 2013 року розпочато буріння другої свердловини в Харківській області — «Ново-Мечебилівська-100».
У березні 2015 року компанії «Shell» та «Укргазвидобування» повідомили про намір припинити дію договору про спільну діяльність, який передбачає пошук, розвідку та видобуток вуглеводнів на території Харківської області. Зокрема, йдеться про закриття свердловин «Беляївська-400» і «Ново-Мечебилівська-100». Причиною цього є те, що у процесі пошуково-розвідувального етапу робіт було встановлено, що подальша робота не є економічно доцільною.Shell ліквідує дві газові свердловини на Харківщині // Українська правда. — 12.03.2015
У США
У США розвідані запаси сланцевого газу становлять 24 трлн м³. (технічно досяжні для видобутку — 3,6 трлн м³) . Провідною корпорацією в США з видобутку сланцевого газу є Chesapeake Energy.
За підсумками 2009 року сланцевого газу в США видобували 14 % від всього горючого газу. Попри економічну кризу і падіння споживання в США, загальний видобуток газу збільшився на 3,7 % до 624 мільярдів кубометрів, при серйозному падінні видобутку «звичайного» газу. США вперше за останні десятиліття за обсягами видобутку обігнали Росію. Дану ситуацію головний виконавчий директор BP Тоні Гейвард назвав «тихою революцією». За його словами, ці додаткові поставки і набута США самостійність в забезпеченні газом викликали перенасичення світового газового ринку і зниження цін.
Частка вироблюваного там сланцевого газу постійно збільшується, що може привести до істотних змін в розподілі світового ринку газу між країнами. Підготовчі роботи з видобутку сланцевого газу ведуться в багатьох країнах світу. Перша газова свердловина в сланцевих пластах була пробурена в США ще в 1821 році. Ініціаторами масштабного виробництва сланцевого газу в США є Джордж П. Мітчелл і Том Л. Уорд.
У 2002 році Devon Energy вперше пробурила горизонтальну свердловину на родовищі Barnett Shale, де наприкінці 2000-х років почала масштабне промислове виробництво сланцевого газу в США.Разорит ли Россию сланцевый газ?
Дослідження, проведене компанією Dixi Group, демонструє, що громадяни США здебільшого ставляться до видобутку сланцевого газу нейтрально або позитивно. Опитування Deloitte свідчить: 58 % американців вважають, що видобуток сланцевого газу приносить більше переваг для США, ніж ризиків. Протилежної точки зору дотримуються 19 % респондентів.
При цьому державна влада постійно інформує громадськість про події у сфері видобутку нетрадиційного газу. Федеральна Комісія з регулювання енергетики (Federal Energy Regulatory Commission (FERC)) відповідає як за питання ціноутворення, так і за екологічний контроль, а також публікує усі можливі дані для ознайомлення .
У 2000 році сланцевий газ забезпечив лише 1% видобутку природного газу в США; до 2010 року він становив понад 20%, а Управління енергетичної інформації США передбачило, що до 2035 року 46% постачання природного газу в Сполучених Штатах складатиметься зі сланцевого газу.Stevens, Paul (August 2012). "The 'Shale Gas Revolution': Developments and Changes"
В Європі
Див. також Сланцевий газ в Європі
У Європі також є значні поклади сланцевого газу. Є дані про перспективні родовища в Австрії, Англії, Німеччині, Польщі, Угорщині, Україні, Швеції.
Польща першою з європейських держав заявила про початок буріння розвідувальних свердловин: навесні 2012 року компанія ExxonMobil пробурила дві свердловини, але визнала проект нерентабельним.
У листопаді 2012 року Європарламент більшістю голосів дав дозвіл країнам Євросоюзу на розвідку та видобування сланцевого газу. Парламентарі не підтримали пропозицію фракцій ліберальних демократів та «зелених», що закликали до мораторію та наступної заборони на європейському рівні на використання технології гідророзриву пласта.
У Франції наразі діє 5-річна заборона на використання технології гідророзриву пласта, що необхідна для видобування сланцевого газу. В той же час після рішення Європарламенту почали з'являться повідомлення про те, що Франція може зняти цю заборону.
У грудні 2012 року рішення про поновлення видобутку сланцевого газу ухвалила Велика Британія .
Того ж місяця про зміну політики країни щодо видобутку сланцевого газу заявив прем'єр-міністр Румунії Віктор Понта. У лютому дозвіл на розвідку отримала компанія Chevron.
У лютому 2013 року розвідку сланцевого газу на території Литви схвалила президент країни Даля Грибаускайте.
Вплив на довкілля Щодо впливу на довкілля, існують різні думки фахівців.
Негативний вплив Частина вчених висловлює думку, що видобуток і використання сланцевого газу може негативно вплинути на навколишнє середовище. Для технології гідророзриву для видобутку сланцевого газу можуть застосовуватися сотні хімічних речовин, які можуть проникати у водоносні шари, річки та атмосферу.
У період між 2005 та 2009 рр. чотирнадцять провідних нафто-газових компаній США використовували понад 2500 різних продуктів для гідророзриву. Деякі з них були звичні і загалом безпечні, такі як сіль чи лимонна кислота. Але також було понад 750 різних хімічних речовин та інших компонентів. Серед цих хімічних речовин 29 видів, включаючи бензол, толуол, ксилол, формальдегід та інші, є відомими канцерогенами. Для підвищення густини води, як рідини глушіння свердловин, застосовують також хлорид цинку, який є небезпечним для довкілля.
Велика частина води, що використовували для гідророзриву, потім повертається на поверхню. Вона містить хімічні речовини зі сланцевих порід: важкі метали, природні радіоактивні матеріали та різноманітні забруднюючі речовини, що використовуються при закачуванні, включаючи токсичні речовини.
У вересні 2012 року Конгрес Міжнародного союзу охорони природи (МСОП), до якого входять понад 78 країн, 112 урядових та 735 неурядових експертних організацій, прийняв резолюцію № 118, в якій закликав держави призупинити видачу ліцензій на видобуток газу методом гідророзриву, а також заборонити його застосування поблизу родовищ питної води, у сейсмонебезпечних районах, у районах з дефіцитом води, поблизу сейсмічних розломів і на природоохоронних територіях.
Потенційну небезпеку для видобутку сланцевого газу становить також виснаження запасів прісних підземних і поверхневих вод, які забираються в процесі