Васи́ль Іва́нович Кондратю́к ( , с. Славута, Віньковецький район Хмельницька область) — український живописець, графік, народний художник України, лауреат премії Лесі Українки, очолює Житомирське відділення Національної спілки художників України. Член Спілки художників України.

З життєпису У 1990 році закінчив Український поліграфічний інститут імені Івана Федорова, факультет графіки. Педагогами зі спеціальності були: П. Приведа, В. Гурмак, В. Овчинников, А. По­­пов.

Член Спілки художників України з 1992 року.

Працює у Житомирі: худож­ником Житомирського академічного українського музично-драматичного театру імені Івана Кочерги (1976—1978); офор­млювачем художніх майстерень (1978—1984); на художньо-виробничому ком­­бінаті (1984—1996); викладачем у ПТУ № 17 (1996—1998); головним художником міс­­та, головним спеціалістом при Головному управлінні містобудування та архітектури міськ­ради (1999—2008); водночас від 2007 року — головою Житомирської обласної організації НСХУ.

Василь Іванович Кондратюк — учасник 30 всеукраїнських, міських та обласних мистецьких виставок починаючи від 1984 року. Також 6 персональних — у Житомирі (1996, 2001, 2006—2008, 2010), Новограді-Волинському (Житомирська область, 2009).

Нагороди Народний художник України (23 серпня 2024; за значні заслуги у зміцненні української державності, мужність і самовідданість, виявлені у захисті суверенітету та територіальної цілісності України, вагомий особистий внесок у розвиток різних сфер суспільного життя, сумлінне виконання професійного обов'язку).

Доробок Василь Іванович Кондратюк працює в жанрі станкового живопису (пейзаж, натюрморт, портрет, жанрова картина), станкової та книжкової графіка. Для творчості Кондратюка характерні тяжіння до багатопланового монументального змісту, ліричного ро­­ман­тизму та поетичності, наси­чений колір. Окремі роботи митця збе­­рігаються у Літературно-меморіальному музеї Лесі Українки (м. Звягель), Кмитівському музеї образотворчого мистецтва імені Й. Д. Буханчука (Кмитів, Житомирський район, Житомирська область).

Живопис

1989 — «Буря пройшла»; 1990 — «Повоєнна весна»; 1991 — «Забута Богом»; 1993 — «Шалений біг»; 1995 — «Літ­­ній день»; 1997 — «Батьківський сад»; 1999 — «Троїсті музики»; 2000 — «Весни примари»; 2001 — «Маки цвітуть»; 2002 — «Холодний день», «Було колись в Україні…»; 2003 — «Барви бабиного літа»; 2004 — «Квітуча оселя», «Півники»; 2005 — «Мелодія квітучої весни», «Польові маки»; 2006 — «Розмова з вічністю», «Марічка», «Біля річки»; 2007 — «Розмова з осиротілою хатиною», «Храм на Подолі», «Бузковий подих»; 2008 — «Мої хризантеми»; 2009 — «Карпатсь­кий мотив»; 2010 — «Тиша на кордоні», «Негода».

Графіка

1989 — аква­рель «Буря пройшла»; 1990 — серія ліногравюр «Життя», акварелі «Остан­­ній сніг», «Повоєнна весна»; 1992 — акварелі «Мелодія ночі», «Ніч на Замковій горі», ілюстрації до збірок українських народних казок «Чарівна скрипка», «Зоряна сівба: Поезії» О. М. Косенка; 1993 — аква­рель «Зимова соната»; 1996 — ілюстрації до збірок українських народних казок «Вірність: Поезії» А. Малиновського; 1997 — ілюстрації до збірок українських народних казок «Тато цуцика приніс» С. Штатської; 2002 — аква­рель «Осінні квіти»; 2006 — аква­рель «Кві­­тує м'ята».

Примітки

Джерела Персональна виставка живопису Василя Кондратюка відкрилась в ЖДУ імені Івана Франка Арт-галерея «Nostalgie»