Синестезія ( — одночасне відчуття) — стилістичний прийом, поєднання в одному тропі різних, іноді далеких асоціацій. Випливає із природної властивості людини переживати водночас враження, одержані від кількох органів чуття, що приводить до синтезу кількох відчуттів.
Найяскравіше синестезія проявилася у ліриці раннього П. Тичини — поета, схильного до «кольорового слуху» та «слухового кольору», здатного сприймати, скажімо, квінту як жовту густу барву тощо. Синтетичне взаємозумовлення цих чинників приводило до витворення одночасної «мальовничої музичності» як чільної ознаки «кларнетизму»: «За частоколом — / Зелений гімн»; «Мов золото-поколото, / Горить-тремтить ріка, / Як музика» тощо.
Ще одним яскравим прикладом є "Голосівки" Артюра Рембо:А чорне, біле Е, червоне І, зеленеУ, синє О, — про вас я нині б розповів:А — чорний мух корсет, довкола смітниківКружляння їх прудке, дзижчання тороплене;Е — шатра в білій млі, списи льодовиків,Ранкових випарів тремтіння незбагненне;І — пурпур, крові струм, прекрасних уст шалене,Сп'яніле каяття або нестримний гнів;У — жмури на морях божественно-глибокі,І спокій пасовищ, і зморщок мудрий спокій —Печать присвячених алхімії ночей;О — неземна Сурма, де скрито скрегіт гострий,Мовчання Янголів, Світів безмовний простір,Омега, блиск його фіалкових Очей.
Література
Циховська Е. Генеза синестетичних синтагм у літературному творі // Вісник Запорізького національного університету. Серія: Філологічні науки. - № 2. - 2009. - С.95-99. Посилання