«Гуцу́льщина» — національний природний парк в Україні, в межах Косівського району Івано-Франківській області.

Національний парк був створений з метою збереження, відтворення та раціонального використання генетичних ресурсів рослинного і тваринного світу, унікальних природних комплексів та етнокультурного середовища Покутсько-Буковинських Карпат.

Історія Національний природний парк «Гуцульщина» створений Указом Президента України Леоніда Кучми від 14 травня 2002 року № 456 на площі 32271,0 га. Із цієї площі 7606,0 га земель надаються парку в постійне користування, а 24665 га включені до його складу без вилучення у землекористувачів. Протяжність парку з північного заходу на південний схід — близько 29 км, а з північного сходу на південний захід — 20 км.

Території природно-заповідного фонду у складі НПП «Гуцульщина» Ще до набуття національним парком його теперішнього статусу, на його території функціонували кілька дрібніших об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення. В результаті, великий НПП фактично поглинув раніше створені ПЗФ. Проте їхній статус зберігається в складі НПП.

До складу території національного природного парку «Гуцульщина» входять такі об'єкти ПЗФ України: Заказник місцевого значення «Грегіт», ландшафтний Заказник місцевого значення «Кам'янистий хребет», ландшафтний Заказник місцевого значення «Каменець», лісовий Пам'ятка природи місцевого значення «Модрини», ботанічна Пам'ятка природи місцевого значення «Еталон букового насадження», ботанічна Пам'ятка природи місцевого значення «Цуханівське», ботанічна Заповідне урочище «Лебедин» Заповідне урочище «Гаївка» Заповідне урочище «Хоминське» Заповідне урочище «Ділок» Заповідне урочище «Камінець» Заповідне урочище «Ротул» Заповідне урочище «Уторопи» Пам'ятка природи місцевого значення «Водоспад на ріці Рушір», гідрологічна Пам'ятка природи місцевого значення «Сірководневе джерело», гідрологічна Дендропарк «Дендрарій»

Рельєф

Рельєф складний і неоднорідний, він формувався впродовж тривалого часу в процесі підняття з дна колишнього океану нашарувань різних геологічних епох, які під дією екзогенних факторів набули сучасного вигляду. Тут виділяють передгірну височинну область — Покутське Передкарпаття з переважаючими висотами 350—500 м над рівнем моря, та область Зовнішніх Карпат. Низькогірні та середньогірні хребти простягаються паралельними пасмами з північного-заходу на південний схід.

Гірські хребти здебільшого мають широкі гребені та відносно похилі схили. Між ними пролягають широкі міжгірні улоговини. Такий характер рельєфу сприяє доступності та зручності рекреаційного освоєння території Парку.

Висота гірських хребтів — від 709 до 1476 метрів над рівнем моря. Основні хребти — Кам'янистий, Карматура, Хоменський, Брусний, Сихлін, Сокільський, Плоский, Максимець, Буковець-Ріцький. У західному і південно-західному напрямах висоти збільшуються і сягають 1000 та більше метрів (Ґреґіт — 1471 м, Лисина Космацька — 1464 м, Ігрець — 1374 м). Рівнинна частина — 300—450 м над рівнем моря, гірська — 700—1000 м. Упоперек хребтів течуть найбільші річки: Черемош (80 км), Пістинька (56 км), Рибниця (54 км), Лючка (24 км).

Найвищою вершиною НПП «Гуцульщина» є гора Ґреґіт, заввишки 1472 м над р. м. Її схили вкриті кам'яними розсипами, які мають місцеву назву «ґреготів». На деяких хребтах, зокрема на Сокільському, виступають скелі заввишки 20—40 м.

У тектонічному відношенні НПП «Гуцульщина» належить до Передкарпатського передового прогину і Складчастої області Українських Карпат. Головні риси сучасного рельєфу Косівського району сформувались у результаті тектонічних рухів і безперервної дії екзогенних факторів. Провідні геоморфологічні процеси яскраво виявляються в ерозії та акумуляції, фізичного і хімічного вивітрювання корінних порід у нижній частині схилів, уступів цокольних терас і місцями на вершинах гірських хребтів. На основі тектонічно-структурних особливостей і характеру розчленування виділяється такі геоморфологічні одиниці: Коломийсько-Чернівецька алювіальна рівнина охоплює північно-східну частину району. Покутське передгірське скульптурне підняття розташоване в межах Прут-Черемошського межиріччя, поверхня якого розчленована долинами річок Рибниці, Лючки, Пістиньки. Зона низькогірного рельєфу північних крайових хребтів Карпат простягається з північного заходу на південний схід по центральній частині району. Зона середньогірського рельєфу Покутсько-Буковинських Карпат розташована в південно-західній частині району. В межах зони середньогірського рельєфу починають свої витоки основні річки району — Пістинька і Рибниця. Структурно-ерозійне низькогір'я Слободи Рунгурської займає північно-західну частину району. Берегові Ґорґани розташовані на заході району.

Клімат

НПП «Гуцульщина» входить до атлантико-континентальної кліматичної області. Він суттєво відрізняється від клімату прилеглих рівнинних територій Лісостепової зони. Ці відмінності зумовлені впливом гірського рельєфу. Над Карпатами панує західне перенесення повітряних мас, проте загальний напрямок циркуляційних процесів різко порушується гірськими хребтами. Хребти послаблюють вплив арктичного басейну. Крім цього, гірський рельєф спричиняє різні типи місцевої циркуляції: фени, гірсько-долинну циркуляцію, схилові вітри, а також нерівномірний розподіл сонячної радіації, температури, хмарності, опадів та інших метеорологічних елементів всередині самої гірської країни.

Рельєф визначає також вертикальну кліматичну зональність. Всього в Косівському регіоні виділяють чотири кліматичні зони: Помірна зона розташована в межах висот 450—750 м (низькогір'я Зовнішніх Карпат, Бескиди). За площею вона найбільша в Українських Карпатах. Вирощують різноманітні овочі, жито, овес. Прохолодна зона виражена в межах міжгірських долин та внутрішніх схилів гірських хребтів у діапазоні висот 750—950 м. Тут вирощують переважно овочеві культури. Помірно холодна зона (950—1200 м) виражена на схилах хребтів і в міжгірських долинах. Верхня межа її збігається з верхньою межею поширення землеробства і з верхньою межею листяного лісу. Холодна зона (висоти понад 1200 м) представлена схилами вододільних хребтів і міжгір'ями на висотах 1200—1500 м. Зона сприятлива для пасовищного тваринництва.

На території Косівщини формується помірно континентальний клімат з надлишковим і достатнім зволоженням, неспекотним літом, м'якою зимою і теплою осінню. Річні температури по району (+6 — +7 °C). У гірських районах на висотах 1200 м середньорічна температура знижується до +3°С, а на найбільших висотах гір — до 0°С. Середньорічні температури на території Косівщини понижуються від периферії до осьових хребтів. Найнижчі спостерігаються у високогірних місцевостях. Зима (період із середніми добовими температурами нижче 0°С) триває неоднаково, в горах, на висоті 850 м — близько 4 місяців, а на найвищих ділянках до 5 місяців. У цілому зима м'яка, з частими й тривалими відлигами, але в гірських долинах абсолютний мінімум температур зареєстрований −42 °C. Не кожного року формується стійкий сніговий покрив. Весна охоплює 70—85 днів. У горах затягується до 180, тому що з підняттям на кожні 100 м висоти початок весни запізнюється на 2 дні, а кінець на 8. Погода дуже нестійка протягом усього періоду: теплі дні змінюються морозними зі снігом. Навіть у травні часом повертаються заморозки. Літо (період із середньодобовими температурами вище +15°С). У передгір'ї — 3 місяці. В горах з підняттям на кожні 100 м висоти літо запізнюється на 8—9 днів і на 5—6 днів раніше закінчується, тому в низькогір'ї тривалість літнього періоду становить 1—2,5 місяці, а на висотах понад 1000 м — він уже не фіксується. Максимальні літні температури сягають +30°С, тимчасом у горах не рідкісні похолодання і заморозки. Осінь тепла і суха. Триває до двох місяців. У горах тривалість збільшується, оскільки з підняттям на 100 м висоти осінь настає на 5—6 днів раніше, а припиняється на 2—3 дні пізніше.

Для регіону характерне надмірне та достатнє зволоження, проте опади надзвичайно нерівномірні як протягом року, так і на різних ділянках. Атмосферне зволоження гірських і передгірських районів Косівщини надмірне та достатнє. За рік випадає 1000 мм, в горах — 1500—1600 мм (для порівняння — поряд у Лісостепу на рівнині — 500—700 мм). Основна частина опадів випадає в теплий період (переважно в червні). Іноді добова кількість може сягати 200—300 мм. У вигляді снігу випадає до 40 % усієї кількості опадів у субальпійській та альпійській зонах. Більша потужність снігового покриву характерна для районів південно-західного схилу. В передгірських районах максимальна потужність снігового покриву 40—50 см, в горах — 100—150 см. В окремі роки висота снігового покриву може сягати 300—500 см. У передгір'ї та низькогір'ї перший сніговий покрив з'являється наприкінці листопада і до кінця грудня стає стійким. У гірській місцевості це спостерігається в кінці листопада. Сніговий покрив може в будь-який час зими зійти повністю внаслідок частих відлиг з дощами. Звичайно стійкий сніговий покрив триває близько двох місяців у передгір'ї і 3—4 місяці в горах (до 5 місяців на високогір'ях). З квітня починається інтенсивне танення снігу, яке триває до кінця місяця.

Гідрологічна мережа

Територія парку помережена численними річками та гірськими потоками. Найбільші з них — Лючка, Пістинька, Рибниця, Черемош. Також є багато малих річок і гірський потічків, наприклад потік Пичний. Всі вони є правими притоками річки Прут.

Поверхневі води НПП «Гуцульщина» складаються переважно з річкової сітки, яка має тут значну густоту — до 1,1 км/км². Озерність і заболоченість території низька, штучні водойми поширені здебільшого на височинній передгірній частині. Під водами є понад 800 га (0,9 %) території.

За схемою гідрологічного районування України весь район розташований в межах Дністровсько-Прутської гідрологічної області, яка входить до складу гідрологічної країни Українських Карпат. Область характеризується такими показниками гідрологічної мережі: коефіцієнт густоти річкової сітки — 1 км/км і більше похил річок 60—80 м/км у верхів'ях 5—10 м/км у пониззях швидкість течії річок 3—5 м/с заболоченість водозбору незначна величина річкового стоку 200—1000 мм режим паводковий розподіл стоку протягом року — зима 10—18 %, весна 30—50 %, літо-осінь 30—45 % льодостав нестійкий, затори

Три річкові системи — Рибниці, Лючки і Пістиньки займають приблизно однакову площу в межах району, в середньому трохи більше 25 %, дещо меншу плащу займає басейн Черемошу — близько 20 %, а на басейни інших двох річок — Цуцулину і Березівки — відповідно 2,9 % і 0,5 %.

Озера Озерність території НПП «Гуцульщина» незначна. Всього нараховується шість невеликих озер. Кожне з них є досить неповторним. Найпоширенішим типом озерних котловин є котловини обвально-зсувного типу. До цього типу належать чотири з шести наявних озер в районі.

Озеро Лебедине (Лебедин) розташоване на південному схилі хребта Лебедин, на висоті 650 м, серед букового лісу. Площа водного дзеркала 3500 м², форма озера нагадує тупокутний трикутник. Наявні у науково-популярній літературі припущення щодо його карстового чи льодовикового походження не витримують ніякої критики. При детальному обстеженні виявлено, що озеро має надзвичайно велику, як на свої скромні розміри, глибину, яка сягає за неперевіреними даними 28 м. (12-метровий шест до дна не дістав). Озеро має обвальне походження. З північного боку по хребті чітко виділяється стінка зриву завдовжки бл. 100 м по гребеню. Схил над озером сильно оголений, кам'янистий, великої крутизни. Гребінь хребта асиметричний. Поряд розташовані ще кілька замкнутих сухих кам'янистих заглиблень. Озеро стічне. Стік відбувається у потік Палицький. Через велику кількість опадів в озері проходять інтенсивні процеси гниття, які збагачують води сірководнем. Прозорість води невелика.