Пи́во — алкогольний напій, отриманий шляхом бродіння. Третій напій у світі за популярністю після води та чаю.
За визначенням ПК України — насичений діоксидом вуглецю пінистий напій, отриманий під час бродіння охмеленого сусла пивними дріжджами, який зазначений у товарній позиції 2203 Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності.
Характеризується специфічною гіркотою та ароматом, що надає йому хміль, а також здатністю до піноутворення. Процес виробництва пива називається броварством або пивоварінням.
Етимологія «Повість временних літ» Для Русі веселість — питі, Не можемо без того биті
У слов'янських народів назва пива однакова й походить від , утвореного від дієслова *piti. І раніше це слово означало не тільки пиво й напій взагалі, а напій, який часто й багато п'ють. Слово «пиво» та «пити» співзвучні в слов'янських мовах: , , , , , . Лише в болгарській вживається германізм бира, але «пивовар», «пивоваріння» й «пивоварний» також болгарською мовою відповідно — пивовар, пивоварство й пивоварен.
У Х—ХІ ст. поняття «пиво» вживалося для означення будь-якого напою, а у два наступні століття — для всіх міцних напоївГоловачук В., Левицька О. Сучасні стратегії навчання у сфері профілактики та формування здорового способу життя в умовах сучасної школи // Молода спортивна наука України Збірник наукових праць. — 2008, T.4.. Пиво у вигляді напою, що споживається тепер, з'явилось у середині ХІІІ ст. під назвою «ол» (від , спорідненого з «ель»)ale // www.etymonline.com .
У стародавніх літописах галлів, британців та скандинавів також згадується про пиво. У давньогерманській мові пиво називалось «peor», «bior», «pier». Вважають, що ця назва походить від середньолатинського «biber» — напій. Сучасна німецька назва пива — «Bier», англійська — «beer», французька — «bière».
Через трудомісткість процесу на Русі і в Європі того часу пиво варили всі члени громади один раз на рік, здебільшого в березні. Тоді цей напій сприяв внутрішній консолідації народу та був одним із проявів демократичних тенденцій — зварити з кимось пиво означало «порозумітися»Савчук Б. Корчма: алкогольна політика і рух тверезості в Західній Україні у ХІХ–30-х роках ХХ ст. — Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2001. — 248 с. (с.:16).
Історія
Поява пива стала можливою лише із започаткуванням хліборобства й вирощуванням ячменю та пшениці, бо саме зерно цих культур було першою, а ячмінь і досі залишається основною сировиною для виготовлення пива.
Ще стародавні єгиптяни володіли мистецтвом приготування ячмінного солоду, приписуючи винахід хмільних напоїв богові Осірісу. Денна норма будівельників пірамід складалася з трьох хлібів, з трьома джбанами пива й декількох пучків часнику та цибулі.
У стародавній Греції, багатій різними винами, пиво зневажали. Воно вважалося напоєм бідняків. Проте знаменитий лікар Гіппократ присвятив пиву спеціальну книгу.
Сприятливими для започаткування рільництва в умовах давнини виявились наносні родючі землі в долинах Євфрату, Нілу, Інду та Хуанхе. Але найкращі умови для розвитку продуктивних сил і суттєвого збільшення врожаїв зернових культур створились ще у IV тисячолітті до н. е. у двох пунктах земної кулі — у нижній частині Нілу та у низов'ях Євфрату, де склалися перші рабовласницькі суспільства й були створені зрошувальні системи рільництва, що давали змогу найпростішими знаряддями обробляти землю. Саме тут, тобто в давньому Єгипті й на землях, де протікають Тигр і Євфрат, завдяки інтенсивному розвиткові хліборобства та виробництву достатньої кількості зерна значного розвитку як ремесло набуло хлібопекарство. Саме тут стародавні пекарі помітили: якщо намочене зерно перебуває в теплі й відбувається процес бродіння, то можна одержати дивний напій. Так стародавні пекарі винайшли новий напій — попередник сучасного пива. Звичайно, те пиво було мало схожим на сучасне. Воно було майже безалкогольним, каламутним, теплим і вміщувало занадто мало вуглекислого газу, щоб грати й пінитись. Для компенсації цих недоліків до пива додавали плоди миртового дерева. Пізніше у цей напій, що нагадував кислу бражку, для поліпшення смаку й надання гіркоти перепробували багато інших рослинних матеріалів.
У числі перших відомості про виготовлення пива знайдено в шумерів — найдавнішого й основного населення країни, яке заклало основи цивілізації у Дворіччі. Вдалося встановити, що шумери знали 15 видів пива.
Німецький археолог Е. Хубер у своїй книзі «Історія Месопотамії» писав: «Я знайшов клинопис у храмовому інвентарі третього тисячоліття до нашої ери. Там містилися цікаві рецепти приготування шумерського пива». Хубер встановив не менш як 15 сортів пива. З розрізнених відображень він склав 23 сцени, що досить повно показували процес приготування пива. Готували його таким чином: із солоду виробляли пивний хліб, баппир, який кришили, опускали в діжку, заливали водою й квасили. Суміш проціджували та приправляли. Пили пиво крізь спеціальні очеретяні трубочки, щоб плевели та зерна, що не розчинилися, не потрапляли в стравохід людини.
У шумерів була покровителька пивоваріння Нінкасі, що означає: «Та, яка щедро напоїла мене», їй навіть було присвячено стародавню поему «гімн Нінкасі», що датується 1800 р. до н. е. Пиво було досить розповсюдженим напоєм серед шумерів. Ним торгували й виплачували натурою. Пивоварів навіть звільняли від військових обов'язків. Шумери настільки полюбляли пиво, що створили приказку: «Не знати пива — не знати радощів».
Щоб уникнути плутанини в назвах місцевостей, про які буде йтися щодо пивоваріння та які, на жаль, ще зустрічаються в літературних джерелах, скажемо, що рівнинну частину території (північна частина) між річками Тигр і Євфрат у їхній нижній та середній течії називають по-грецьки — Месопотамією (Межиріччя). Південну частину території, де течія обох річок зближується (переважно на південь від району столиці сучасного Іраку — Багдаду), виділяють під назвою Дворіччя.
На початку III тисячоліття до н. е. на території Дворіччя знаходилось декілька десятків невеликих міст-держав із населенням приблизно по 40—50 тисяч осіб у кожному. Ці міста історики вважають шумерськими й об'єднують під назвою Шумер. Найбільш давнім із цих міст був Аккад, розташований на Євфраті недалеко від іншого міста Киш, яке заснувала жінка-пивовар Кукаба й де у великій кількості варили пиво.
Про значне споживання пива у Шумері свідчать аккадські прислів'я: «Насолодився пивом — занедужав у дорозі» або «Пива напився — до місця приріс». Це свідчить і про несхвальне ставлення до тих, хто зловживав цим напоєм навіть у часи започаткування пивоваріння.
З часом Аккад стало столицею держави Шумер — першим об'єднанням Дворіччя. Після падіння Аккадського царства північна його частина продовжувала називатися Аккадом, а південна зберегла назву Шумер.
Наймолодшим містом Шумеру був Вавилон, який також був розташований на березі Євфрату, на південний захід від Кишу. Починаючи з II тисячоліття до н. е. значення Вавилону невпинно зростало, потім навколо нього пройшло об'єднання майже всієї долини Дворіччя. А у І тисячолітті до н. е. його роль настільки зросла, що греки з іменем цього міста стали називати Вавилонією все Дворіччя. Спочатку було утворено Старовавилонське царство, а на тисячоліття пізніше — Нововавилонське.
За клиноподібною писемністю стародавніх вавилонян на камені та глині археологи встановили, що у Вавилоні були відомі 16 сортів пива і що для його виготовлення використовувались ячмінний солод та пшениця.
Правила виготовлення та продажу пива у Вавилоні викладені у відомому зведенні законів царя Хаммурапі. Це зведення є найзначнішою юридичною пам'яткою Стародавнього Сходу і являє собою великий кам'яний стовп із висіченими на ньому написами. Знайдений він був на місці стародавнього міста Сузи. У цьому зведенні передбачалися суворі покарання пивоварів, що розводили пиво водою. Для винних передбачалося право вибору: бути утопленим у діжці із зіпсованим пивом або пити його, доки не впадеш мертвим. Шинкарів, які завищували ціну на пиво, без зайвих розмов топили у річці. Це, звичайно, змушувало виробляти і продавати високоякісне пиво.
Стародавній Вавилон мав великий вплив на сусідні народи. З Ваилону виготовлення пива поширилось на стародавню Персію і країну Урарту.
Канадські археологи, розкопуючи пагорб Годін-Тепе на заході Ірану (Персія), знайшли уламки глиняної судини, у якій варили пиво. Це підтверджується осадом на дні судини, який складається з оксалату кальцію, що випадає при виготовленні сучасного пива. На дні судини нанесено сітку з глибоких подряпин, щоб осад затримувався в них при розливі напою. Гадають, що судина була виготовлена за декілька тисячоліть до нашої ери. Отже, можна припустити, що пиво у Персію попало навіть зі стародавнього Шумеру.
У IX—VIII столітті до н. е. Урарту була однією з найбільших держав давнини. До складу Урарту входили території Закавказзя, зокрема нинішніх Вірменії та Грузії. Історичні пам'ятки свідчать, що там ячмінь був у числі головних елементів їжі населення, а пиво виготовлялось у великій кількості.
При розкопках на території Урартського царства було знайдено спеціальні судини для виготовлення і зберігання пива. Із свідчень старогрецького історика Ксенофонта, який брав участь у воєнних походах на території цього царства і який у своїй праці «Анабасіс» подає відомості з історії Грузії і Вірменії, нам стало відомо, що там зберігалось ячмінне вино у великих карасах-жбанах. На рівні з вінцями судин у вині плавав ячмінь, і в нього були увіткнуті тростини більших та менших розмірів. Хто хотів пити, повинен був узяти тростину до рота і тягнути крізь неї вино. Напій цей був терпким та приємним на смак". Мова тут йде, звичайно, про пиво.
Відомо, що населення Урарту мало тісні зв'язки зі скіфами, що мешкали тоді у східному Закавказзі, Передній Азії. Відомо також, що десь наприкінці 90-х років VI століття до н. е. основна частина скіфів пішла із Закавказзя до Північного Кавказу, а потім до Північного Причорномор'я. Можливо, таким чином разом зі скіфами пиво потрапило і в Україну.
Археологічні знахідки у південній частині Месопотамії, які відносяться до III тисячоліття до н. е., а саме глиняні дощечки з написом про надання харчових продуктів тодішнім майстрам, свідчать, що й там здавна знали пиво. На одній із плиток розшифрували напис: «на один день хліб + пиво».
Найбільш розповсюдженим у Месопотамії було темне пиво. Воно було досить густе, з осадом, помірно ігристе, з невеликим вмістом алкоголю, запахом кислуватого солоду і освіжаючим кислуватим смаком. Для створення гіркоти пива вживали різні трави.
Про найдавніше минуле Єгипту відомо, зазвичай, більше, ніж про інші країни, бо єгиптяни залишили чимало історичних пам'яток. У свої гробниці давні єгиптяни клали багато предметів побуту, адже вірили, що загробне життя подібне до земного і покійнику всі земні речі також знадобляться. Багато зображень стародавнього побуту залишили єгиптяни на камені у своїх гробницях. Вважається, що Єгипет як держава існував приблизно за 3 тисячі років до нашої ери. У зв'язку з нестачею даних для точного літочислення історію Єгипту позначають не стільки за століттями, як за династіями. Жрець Манефон, який склав грецькою мовою твір про історію Єгипту ще за 300 років до нашої ери, налічував 30 династій. Історію стародавнього Єгипту ділять на декілька періодів — Раннє, Стародавнє, Середнє, Нове та Пізнє царство. До раннього царства відносять першу і другу династію (за списком Манефона) і кілька додинастичних періодів.
Отже, ще за І династії у Єгипті був добре відомим ячмінь. У гробницях, крім ячменю, знайдено різновид пшениці — еммер (двозернятка). Там же знайдено досить грубі зернотертки (два камені, між якими розтирали зерно). Перші історичні відомості про пиво одержано за часів Стародавнього царства, яке охоплює декілька століть III тисячоліття до н. е.