Лі́тній сад — палацово-парковий ансамбль в історичному центрі Санкт-Петербургу, що виник на початку XVIII ст. і змінювався згідно з панівною модою протягом трьох століть.
Сад ніколи не був обділений увагою, навіть в часи змін моди і погіршення стану. Заснування
Засновником саду був російський цар Петро І. Як особа, він підійшов до створення парку в 1703 році у віці трохи за тридцять. Позаду були знайомство з невеличкими садами Москви (фруктовими і декоративними), перебування в Голландії і знайомство з голландським садівництвом. Саме голландські регулярні сади і були зразками для розпланування майбутнього Літнього саду в Петербурзі, котрий на 1703–1704 роки ще не був столицею.
Залишки садиби Конау
Для створення власного саду цар обрав залишки садиби Конау через річку Нева навпроти закладеної Петропавлівської фортеці і Троїцької площі з її першим ринком міста та спорудою Сената. Колись це була невелика садиба шведського майора Еріха Берндта фон Конау з помешканням і невеликим садом, котра перейшла у володіння царя як військовий трофей.
Першим виникло тимчасове приміщення для царя. До розпланування території підступилися лише 1704 року. Ведення війни з потужною на той час Швецією обмежувало царя в коштах і можливостях. Тому на початковому етапі садом опікувались російські майстри — Іван Матвєєв (16??—1707, бомбардир і військовий інженер, фонтанних справ майстер) та російські садівники. Іван МатвєєвСеменникова Н. В. «Летний сад». Л. Искусство. 1978.- С.16 −142 с.. працював за наказами самого царя, бо самовладне правління Петра І розповсюджувалось і на створення садів. Матвєєв готував майданчики під споруди, копав гаванець, брав участь в створенні садових стежок і невеликих фонтанів. Роботи йшли тільки влітку. Внесок Матвєєва в створення саду був невеликим, бо він помер 1707 р.
На створення саду впливало декілька факторів — вивчення природних умов місцевості, що страждала від повеней, необхідність завозити сюди кущі, дерева і квіти з Московії і з-за кордону і запрошені майстри-ландшафтні архітектори. Серед останніх були голландці, француз, італійці, що дотримувались різних національних традицій в паркобудуванні. Працював тут і російський архітектор Михайло Земцов (1684–1743).
Територію саду постійно підсипали землею, аби підвищити рівень ґрунту і цим захиститись від повеней. Були створені кордони саду, який згодом матиме три різні ділянки : дві декоративні і одну з фруктовими деревами. Резиденцію Петра І, котру створювали на острівці Усадиця біля Неви, відокремили від Другої ділянки каналом (так звана Лебяжа канавка). Перший Літній сад мав трикутну форму, розділену на двоє : парадна частина з Літнім палациком царя і регулярним розплануванням та фонтанами і господарська (за Поперечним каналом), там на заболоченій ділянці викопали фігурний Карпієв ставок і висадили овочі. Петро І пишався власним садом і вже 1716 року наказав створити гравюру з краєвидом Лінього саду, яку виконав Олексій Зубов. Завдяки цьому був збережений первісний вигляд розпланування саду, де ще йшли будівельні і інженерні роботи.
Сад за часів Яна Роозена
Удосконалювати Літній сад в Петербурзі на новому етапі Петро І запросив садівника з Голландії Яна Роозена у 1712 р. Роозен підсилив голландські риси Літнього саду, що стануть головувати в розплануванні і що відчутні досі (бічне розташування палацу володаря, палац не стоїть на головній осі ансамблю, внесення в сад елементів жарту, розподіл території на тематичні кабінети тощо). В голландському саду мало терас і вони невисокі, або їх нема взагалі, бо мала і ділянка саду. Парадні частини саду невеликі. Відвідувачі саду приховані від наглядачів з палацу за критими галереями тощо.Лихачёв Д. С. «Поэзия садов», Л, 1982.
Все це притаманно і первісному Літньому саду часів Яна Роозена. Дерев'яне помешкання царя замінили на кам'яне, але він знову вибудований не на головній осі ансамблю, а збоку. Елементом жартівливості-розважальності були особливі фонтани-жарти — на теми байок Езопа, на теми полювань (механічна собака жене механічну качку тощо). Сад має риси представницькі (фонтани, лабіринт із живоплоту, власний звіринець) і господарські (ділянка з плодовими деревами, Оранжерея, Карпієв ставок з рибою, ділянка з городиною, будинок для слуг, водонагнітна вежа для фонтанів, лазня).
Піклування про Літній сад
Цар роками опікувався власним садом. Під час перебування в Києві 1706 р. від відіслав у Петербург луківки білих лілей. Із Голландії було виписано дві тисячі молодих лип. Під час перебування в Підгорецькому замку придбав декілька мармурових погрудь, серед яких опинились погруддя Яна III Собешина та королеви Марії Казимири. Цар підсилював привабливість власного саду новими придбаннями. Саме сюди перевезли давньоримську скульптуру Венери, придбану в Римі дипломатом Савою Рагузинським і Готторпський глобус, що декілька років перебував в Літньому саду. Літній сад не був єдиним регулярним парком в Петербурзі. Найбільшим парком столиці був сад при садибі князя Меншикова за Посольським палацом на Василівському острові. Найбільш витриманим в стилі бароко був сад при Італійському палаці, що належав Катерині I, дружині царя Петра. Їй же належав і невеличкий палацово-парковий ансамбль в Катерингофі на узбережжі Балтійського моря.
У Літньому саду працюють найкращі архітектори, запрошені в Петербург з-за кордону. Кам'яний Літній палац створив Доменіко Трезіні. Розкішний бароковий павільйон «Грот» створено за проєктом Андреаса Шлютера.
Відвідини Парижа і Версальського парку Петро І часто хворіє і вимушений лікуватись за кордоном навіть під час війни. 1717 року він відвідав Голландію (Амстердам, Гаага, Антверпен, Спа) і Париж. Петро І лікується і водночас удосконалює власні знання. Серед відвідин царя — Версальський парк. Французький досвід в паркобудуванні відтепер визнано і російським царем. З надламаною у Великій Північній війні Швецією почались перші мирні перемови. Відтепер цар може збільшити кошти і зусилля на створення садів в Петербурзі. Ідуть роботи по створенню парадних садів в Царському Селі, біля Італійського палацу, в Стрельні і згодом в Петергофі. Масштаб і будівельних, і паркових робіт в Петербурзі зростає в декілька разів. Для цього потрібні нові кадри. І в Петербург запрошена низка високо обдарованих майстрів — Карло Бартоломео Растреллі, Олександр Леблон, Деніс Брокет, Георг Маттарнові, Ніколо Мікетті, Йоган-Ґоттфрід Шедель, Гаетано Кьявері, художники — декоратори Ніколя Піно, Філіп Пільман, Бартоломео Тарсія.
Найбільший вплив на паркобудівну ситуацію в Петербурзі мав Жан-Батіст Леблон (в Росії його звали Олександр Леблон), учень Андре Ленотра.
Втручання Жана-Батіста Леблона
Петро І мав приватну бібліотеку, в яку розмістив і видання щодо паркобудування. На тлі погано перекладених російською і іноземних видань виділялось майстерністю друку і викладеним матеріалом французьке видання «Практика пана Леблона про сади». Саме цього автора і вдалося запросити на службу в Петербург. Леблон створив декілька зразкових проєктів парадних садів, цілком оригінальних. Особливо значними були його проєктні рішення для Літнього саду та для царської резиденції в Стрельні, котра передувала створенню резиденції в Петергофі. Його пропозиції мали значний вплив на паркобудівну ситуацію в Петербурзі і надзвичайно підняли посередній рівень проєктів у новій столиці.
Леблон частково переробив інтимні і замалі ділянки голландського за характером саду Роозена, подовжив і поглибив його перспективу, вивів розпланування за первісні кордони саду. Нове рішення отримали чотири перші боскети. Вся композиція отримала довгу центральну вісь, що перетинала сад і виходила за межі нового палацу французького зразка, на місці якого нині Інженерний замок архітекторів Баженова та Бренна. В Літньому саду створили лабіринт із живоплоту і довкола Лебяжої канавки — довгий, сухий, мережевий партер, прикрашений різнокольоровими камінцями, фонтаном і скульптурами. Леблон надзвичайно майстерно переробив ділянки саду, створені до нього, розвинув і збільшив парадну частину саду, незвично обіграв асиметрію його плану, особливо за новим палацом з новим і пишним розплануванням французького зразка.
Сад за проєктом Леблона був реалізований частково через інтриги оточення і шалений спротив фаворита Меншикова, з яким гордовитий парижанин встиг посваритися. Меншиков сприяв спочатку руйнації авторитету Леблона в очах царя, а потім і його життя. Передчасна смерть француза в Петербурзі звела реалізацію планів Леблона нанівець — і в Стрельні, і в Літньому саду.
Пропаганда війни і меморіальне значення саду
Головною справою власного життя Петро І вважав ведення війни (про власну участь в Великій Північній війні він особисто писав книгу). Цим він нічим не відрізнявся від шведського короля Карла XII чи француза Луї XIV.
Пропаганді війни Петро І приділяв значну увагу, цьому слугували навіть театральні вистави його часів і скульптури Літнього саду. Серед них досі — богиня війни Беллона, богиня-воїтелька Афіна, скульптура «Слава воякам» з обеліском і вінком для загиблих, погруддя полководців Александра Македонського та короля Яна III Собеського. Апофеозом військових перемог російського царя стала скульптурна група «Алегорія Ніштадської угоди», котру Петро І замовив італійському скульпторові П'єтро Баратта (1659–1729). Алегорична скульптурна група створена в 1722 році і перевезена в Петербург.
По смерті Петра І його нащадки почали вважати Літній сад і Літній палац царя — меморіальними місцями першого російського імператора. Хоча це не заважало використовувати його Літній палац під житло посадовців і вельможних гостей, нищити декор залів і вивозити мармурові скульптури в інші резиденції.
Занепад наприкінці XVIII ст.
Надалі Літнім садом опікувався архітектор Ф. Б. Растреллі. Кількість статуй зросла до 200. Серед скульптур були твори майстрів Італії і Фландрії. Приблизно з доби Растреллі почалася всесвітня слава цього саду. Занадто завантажений завданнями на інших будівельних майданах, Вартоломей Растреллі не приділяв значної уваги Літньому саду. Хоча як ландшафтний архітектор мало поступався в обдарованості Ніколо Мікетті чи Олександру Леблону. Саме Растреллі збудував палац для імператриці Анни Іванівни (знищений, нині Марсове поле) і сад з величним каскадом «Амфитеатр» (1734–1738), прикрашений фонтаном і скульптурами (знищені).
Річка Нева до 1760-х років підступала до огорожі і галерей самого саду. Розвиток міста в цьому районі сприяв переплануванням. Берег річки підсипали майже на сімдесят метрів і створили новий шлях. Згодом тут виникне нова набережна. В саду почали розбирати поруйновані і застарілі дерев'яні павільйони без створення нових (галерею Земцова з античною Венерою, всі альтанки, лазню, птахівник, оранжерею тощо.) Сад візуально спорожнів і примітизувався. 21 вересня 1777 р. Літній сад надзвичайно постраждав від чергової повені. Були зруйновані фонтани, мережевий партер і павільйон «Грот». Мода на пейзажні парки, агресивно запроваджена новою імператрицею Катериною II, відбилася і на Літньому саду. Фонтани і партер не відновили, а засипали сміттям і землею, аби знову підвищити рівень ґрунту. Барокове розпланування саду невпинно нищили, наближаючи його до примітивного пейзажного типу.
в XIX ст.
Поступово сад втратив всі риси барокового стилю (вистригання рослин, всі фонтани, Грот, канал в середині саду, всі будівлі Земцова). Лише нова огорожа була на рівні світових витворів мистецтва. Надзвичайно змінився склад скульптур саду. Всі найкращі зразки з мармуру перенесені в царські резиденції, скульптури з свинцю, попсовані негодою, знищені і не відновлені.