Гонкурівська премія () — французька літературна премія, яку присуджують авторам на знак відзначення прозових творів, написаних французькою мовою. Премію присуджують щорічно з 1903 року за рішенням Гонкурівської академії, до складу якої входять відомі французькі літератори.

Назва премії походить від прізвища класиків французької літератури 19 століття — братів Жуля та Едмона де Гонкурів.

При тому, що сума нагороди становить символічні 10 євро, премія вважається однією з найпрестижніших і висуває автора в авангард французької літератури та збільшує продаж його книжок Fonctionnement de l'Académie Goncourt .

Гонкурівську премію можна присудити авторові лише раз за його життя. Однак є один виняток із цього правила: Ромен Гарі здобув цю премію двічі. Вперше — у 1956 році, а вдруге — у 1975-му за твір під псевдонімом Еміля Ажара. Те, що Еміль Ажар і Ромен Гарі одна й та ж особа, з'ясувалося вже після присудження премії Емілю Ажару.

Лауреати 1903 — Джон-Антуан Но, «Ворожа сила» () () 1904 — Леон Фрап'є, «Дитячий садок» () (Альбен Мішель) 1905 — Клод Фаррер, «Цивілізовані» () (Фламмаріон) 1906 — Жером Таро і Жан Таро, «Дінґлі, славетний письменник» () () 1907 — Еміль Мозеллі, «Прялка із слонової кістки: лотаринзьке дитинство» () і «Жан де Бребі, або Книжка злиднів» (), (Плон) 1908 — Франсіс де Міомандр, «По воді писано» () () 1909 — Маріус-Арі Леблон, «У Франції» () () 1910 — Луї Перґо, «Від Лиса до Сороки» () (Меркюр де Франс) 1911 — Альфонс де Шатобріан, «Володар Лурдин» () (Грассе) 1912 — Андре Савіньйон, «Дочки дощу» () (Грассе) 1913 — Марк Ельдер, «Морський люд» () (Кальман-Леві) 1914 — премію не присуджено через початок Першої світової війни 1915 — Рене Бенжамен, «Гаспар» () (Файяр) 1916 — Анрі Барбюс, «Вогонь» () (Фламмаріон) та Адрієн Бертран, «Поклик землі» () (Кальман-Леві) (Гонкурівська премія за 1914 рік) 1917 — Анрі Малерб, «Смолоскип в руці» () (Альбен Мішель) 1918 — Жорж Дюамель, «Цивілізація» () (Меркюр де Франс) 1919 — Марсель Пруст, «У затінку дівчат-квіток» () (частина друга роману У пошуках утраченого часу ()) (Галлімар) 1920 — Ернест Перошон, «Нене» () (Клузо, потім Плон) 1921 — Рене Маран, «Батуала» () (Альбен Мішель) 1922 — Анрі Беро, «Місячна отрута» () та «Переживання товстуна» () (Галлімар) 1923 — Люсьєн Фабр, «Рабевель, або отруєння ріжками» () (Галлімар) 1924 — Тьєрі Сандр, «Жимолость», «Чистилище», «Глава XIII» () (Галлімар) 1925 — Моріс Женевуа, «Раболіо» () (Грассе) 1926 — Анрі Деберлі, «Муки Федра» () (Галлімар) 1927 — Моріс Бедель, «Жером 60° північної широти» () (Галлімар) 1928 — Моріс Константен-Вейєр, «Людина над своїм минулим» () (Рідер) 1929 — Марсель Арлан, «Порядок» () (Галлімар) 1930 — Анрі Фоконньє, «Малайзія» () (Сток) 1931 — Жан Фаяр, «Хвороба-любов» () (Файяр) 1932 — Ґі Мазелін, «Вовки» () (Галлімар) 1933 — Андре Мальро, «Умови людського існування» () (Галлімар) 1934 — Роже Версель, «Капітан Конан» () (Альбен Мішель) 1935 — Жозеф Пейре, «Кров та світло» () (Грассе) 1936 — Максанс ван дер Меерш, «Відбиток Бога» () (Альбен Мішель) 1937 — Шарль Плісньє, «Фальшиві паспорти» () () 1938 — Анрі Труайя, «Павук» () (Плон) 1939 — Філіпп Еріа, «Зіпсовані діти» () (Галлімар) 1940 — Франсіс Амбрієр, «Великі канікули» () (Нова Франція) 1941 — Анрі Пурра, «Березневий вітер» () (Галлімар) 1942 — Марк Бернар, «Немов діти» () (Галлімар) 1943 — Маріус Гру, «Прохід людини» () (Галлімар) 1944 — Ельза Тріоле, «За перше пошкодження 200 франків» () (Галлімар) 1945 — Жан-Луї Борі, «Моє село у німецькі часи» () (Фламмаріон) 1946 — Жан-Жак Готьє, «Історія одного вчинку» () (Жюйяр) 1947 — Жан-Луї Кюртіс, «Нічні ліси» () (Жюйяр) 1948 — Моріс Дрюон, «Великі сім'ї» () (Жюйяр) 1949 — Робер Мерль, «Вікенд в Зюйдкооті» () (Галлімар) 1950 — Поль Колен, «Дикі ігри» () (Галлімар) 1951 — Жульєн Грак, «Узбережжя Сирту» () (Жозе Корті), автор відмовився від премії 1952 — Беатріс Бек, «Леон Морен, священик» () (Галлімар) 1953 — П'єр Гаскар, «Звірі» () (Галлімар) 1954 — Сімона де Бовуар, «Мандарини» () (Галлімар) 1955 — Роже Ікор, «Змішані води» () (Альбен Мішель) 1956 — Ромен Гарі, «Корені неба» () (Галлімар) 1957 — Роже Вайян, «Закон» () (Галлімар) 1958 — Франсіс Вальдер, «Сен-Жермен, або переговори» () (Галлімар) 1959 — Андре Шварц-Барт, «Останній із праведників» () (Сей) 1960 — Вінтіла Оріа, «Бог народився у вигнанні» (), премія призначена, але не вручена автору через політичні переконання Voir sur le site de l'Académie Goncourt 1961 — Жан Ко, «Милість Божа» () (Галлімар) 1962 — Анна Лангфю, «Піщаний багаж» () (Галлімар) 1963 — Арман Лану, «Коли море відступає» () (Жюйяр) 1964 — Жорж Коншон, «Дика держава» () (Альбен Мішель) 1965 — Жак Борель, «Обожнювання» () (Галлімар) 1966 — Едмонда Шарль-Ру, «Забути Палермо» () (Грассе) 1967 — Андре П'єйр де Мандьярг, «Межа» () (Галлімар) 1968 — Бернар Клавель, «Плоди зими» () (Робер Лаффон) 1969 — Фелісьян Марсо, «Крізі» () (Галлімар) 1970 — Мішель Турньє, «Вільшаний король» () (Галлімар) 1971 — Жак Лорен, «Нісенітниці» () (Грассе) 1972 — Жан Карр'єр, «Яструб із Майє» () () 1973 — Жак Шессе, «Нелюд» () (Грассе) 1974 — Паскаль Лене, «Мереживниця» () (Галлімар) 1975 — Ромен Гарі під псевдонімом Еміль Ажар, «Життя попереду» () (Меркюр де Франс) 1976 — Патрік Ґренвій, «Палаючі» () (Сей) 1977 — Дідьє Декоен, «Джон-Пекло» () (Сей) 1978 — Патрік Модіано, «Вулиця темних крамниць» () (Галлімар) 1979 — Антонін Майє, «Пелажі-Візок» () (Грассе) 1980 — Ів Наварр, «Зоосад» () (Фламмаріон) 1981 — Люсьєн Бодар, «Анна Марія» () (Грассе) 1982 — Домінік Фернандес, «В руці у янгола» () (Грассе) 1983 — Фредерік Трістан, «Загублені» () () 1984 — Маргеріт Дюрас, «Коханець» () (Мінюї) 1985 — Ян Кеффелек, «Весілля варварів» () (Галлімар) 1986 — Мішель Ост, «Нічний слуга» () (Грассе) 1987 — Тагар Бен Джеллун, «Священна ніч» () (Сей) 1988 — Ерік Орсенна, «Колоніальна виставка» () (Сей) 1989 — Жан Вотрен, «Великий крок до доброго бога» () (Грассе) 1990 — Жан Руо, «Поля слави» () (Мінюї) 1991 — П'єр Комбеско, «Дочки Голгофи» () (Грассе) 1992 — Патрік Шамуазо, «Тексако» () (Галлімар) 1993 — Амін Маалуф, «Скеля Таніоса» () (Грассе) 1994 — Дідьє Ван Ковелер, «Шлях в один кінець» () (Альбен Мішель) 1995 — Андрій Макін, «Французький заповіт» () (Меркюр де Франс) 1996 — Паскаль Роз, «Мисливець Зеро» () (Альбен Мішель) 1997 — Патрік Рамбо, «Битва» () (Грассе) 1998 — Поль Констан, «Відвертість за відвертість» () (Галлімар) 1999 — Жан Ешноз, «Я йду» () (Мінюї) 2000 — Жан-Жак Шуль, «Інґрід Каван» () (Галлімар) 2001 — Жан-Крістоф Рюфен, «Червона Бразилія» () (Галлімар) 2002 — Паскаль Кіньяр, «Блукаючі тіні» () (Грассе) 2003 — Жак-П'єр Аметт, «Коханка Брехта» () (Альбен Мішель) 2004 — Лоран Годе, «Сонце Скорта» () () 2005 — Франсуа Веєрган, «Три дні у моєї матері» () (Ґрассе) 2006 — Джонатан Літтел, «Благоволительки» () (Галлімар) 2007 — Жіль Леруа, «Пісня Алабами» () (Меркюр де Франс) 2008 — Атік Рагімі, «Камінь терпіння» () () 2009 — Марі Ндіай, «Три сильні жінки» () (Галлімар) 2010 — Мішель Уельбек, «Карта і територія» () (Фламмаріон) 2011 — Алексіс Женні, «Французьке мистецтво війни» () (Галлімар) 2012 — Жером Феррарі, «Проповідь про падіння Риму» () (Actes Sud, coll. Domaine français) 2013 — П'єр Леметр, «До побачення там, нагорі» () (Альбен Мішель) 2014 — Лідія Сальвер, «Не плакати» () (Сей) 2015 — Матіас Енар, «Компас» () (Actes Sud) 2016 — Лейла Слімані, «Солодка пісня» () (Галлімар) 2017 — Ерік В'юйяр, «Порядок денний» () (Actes Sud) 2018 — Нікола Матьє, «Діти їхні» () (Actes Sud) 2019 — Жан-Поль Дюбуа, «Не всі живуть у світі однаковим чином» () () 2020 — Ерве Ле Телльє, «Аномалія» () (Галлімар) 2021 — Могамед Мбуґар Сарр, «Найпотаємніший спогад людський» () () 2022 — Брижіт Жіро, «Жити швидко» () (Фламмаріон) 2023 — Жан-Батіст Андреа, «Пильнуй її» () () 2024 — Камель Дауд, «Гурії» (), видавництво Ґаллімар. 2025 — Лоран Мовіньє, «Порожній дім» (), Мінюї.

Премія в літературі

У 1951 році французький письменник П'єр Гамарра написав детектив «Вбивці — Ґонкурівська премія». Щоб уникнути звинувачень у навмисному підриві престижу премії, перед текстом роману було поміщено повідомлення: «Усі факти і герої цього роману вигадані. Ґонкурівська премія взята тільки тому, що вона найвідоміша з усіх літературних премій, але можна було б з таким же успіхом замінити її будь-якою іншою».

Див. також Брати Гонкур Ґонкурівська академія

Примітки

Посилання

Офіційний сайт премії