Делі́рій (від — марення) — патологічний стан свідомості людини, що характеризується зниженням здатності зосередити увагу, порушеним сприйняттям і мисленням. Це синдром, який спричинюють деякі хімічні речовини або чинники певних хвороб, що руйнують нейрони кори головного мозку. Іноді може бути єдиним окремим клінічним проявом деяких психічних розладів.
Хоча галюцинації при делірії часто присутні, симптоми, які породжують психози або галюциногени, клінічно відмінні від галюцинацій. У медичній термінології делірій не є синонімом сонливості, може виникати і без неї. Делірій не є також тотожним такому процесу, як деменція, хоча часто буває у пацієнтів з деменцією.
Делірій може бути гіперактивним, проявляються різні «позитивні» симптоми — ажитація або агресивність, а буває й гіпоактивним («тихе» марення) і проявляється в «негативних» симптомах (нездатність спілкуватися, фокусувати увагу або реагувати на стимули).
Із загального, немедичного погляду, пацієнт з делірієм, у якого є галюцинації, належить до більшості людей, у яких за медичними показаннями немає ні галюцинацій, ні марення. Марення в основному пов'язане з порушенням свідомості (наприклад, зменшення ясності усвідомлення навколишнього середовища). Зазвичай різкі коливання ходу марення потребують надання невідкладної допомоги.
Делірій — не хвороба, а клінічний синдром (сукупність симптомів), які є результатом якогось захворювання. Як і його компоненти (нездатність зосередити увагу, плутана свідомість і різні порушення в часовій та просторовій орієнтації), делірій — загальний симптоматичний прояв ураження мозку або психічної дисфункції (за будь-якої причини).
Без ретельної оцінки, делірій можна легко сплутати з низкою психічних розладів, оскільки багато його ознак і симптомів є умовою олігофренії, депресії і психозуAmerican Family Physician, 1 березня 2003. Delirium.. Делірій вражає 10—20 % усіх госпіталізованих дорослих та 30—40 % госпіталізованих хворих похилого віку і до 80 % пацієнтів відділення реанімації та інтенсивної терапіїEly E.W., Shintani A., Truman B., та ін. (2004). «Delirium as a predictor of mortality in mechanically ventilated patients in the intensive care unit». JAMA 291 (14):1753-62. doi:10.1001/jama.291.14.1753. PMID 15082703..
Лікування делірію потребує лікування першопричини. У деяких випадках тимчасове, паліативне або симптоматичне лікування використовується для полегшення стану пацієнтів і для підвищення якості лікування пацієнтів (наприклад, пацієнта, який, не розуміючи, намагається витягти трубки для вентиляції легенів, необхідні для життєдіяльності).
Пізнавальна інформація доступна для медиків і немедиків з відео, медичних прецедентів, лекцій, даних останніх досліджень, і навіть з коментарів сімей і близьких, які спостерігали за кимось, хто переживає епізод делірію.
Визначення
Крім загального застосування, термін делірій часто використовується для позначення сонливості, дезорієнтації і галюцинацій. У медичній термінології під цей термін підпадає цілий ряд інших симптомів, у тому числі раптова нездатність зосередити увагу, іноді безсоння і серйозні хвилювання і роздратування, в цей самий час галюцинації, сонливість, дезорієнтація не є необхідними компонентами. Відомий як «стан гострого божевілля», делірій є однією з найстаріших форм психічного розладу, відомого в історії хворобBerrios G.E. (1981) Delirium and Confusion in the 19th century. British Journal of Psychiatry 139: 439—449.
Є кілька медичних визначень делірію (у тому числі в DSM-IV і МКХ-10). Втім, всі вони зводяться до деяких основних особливостей: Розлад свідомості (зменшення ясності розуміння навколишнього середовища, зі зниженою здатністю орієнтуватись у просторі, часі та/або власній особистості); Зміни в когнітивних процесах (відчуття та сприймання, увага, мислення, мовлення, пам'ять); Продовжуваність від декількох годин до декількох днів, і схильність до коливань.
Спільні риси, як правило, включають в себе: Інтрузивні порушення свідомості, наприклад, галюцинації або розлади емоційних станів.
Діагностика Делірій слід відрізняти від інших процесів і синдромів, що викликають когнітивні дисфункції: Делірій можна відрізнити від психозу, у якому свідомість не порушена (проте деякі гострі психози, особливо з манією, спричинюють делірій). Делірій відрізняється від деменції (хронічного органічного мозкового синдрому), що характеризується набутими (не вродженими) і зазвичай незворотними когнітивними і психосоціальними зниженнями функцій. Деменція зазвичай є результатом ідентифікованого дегенеративного захворювання головного мозку (хвороба Альцгеймера, Хорея Хантінгтона). Деменція, як правило, не пов'язана зі зміною рівня свідомості, і діагноз деменції вимагає хронізації порушень. Делірій відрізняється від депресії. Делірій відрізняється від дефіциту уваги, що виникає в результаті довгого терміну навчання і є різновидом природженої дисфункції головного мозку. Делірієм також називають «стан гострого божевілля» або «гострий мозковий синдром». Ключові слова обох цих описів — «гострий» (у значенні: гострий приступ), так як маячнею можуть характеризуватись багато клінічних (симптоматичних) ознак олігофренії, інвалідності внаслідок вад розвитку, або синдромом дефіциту уваги і гіперактивності, з одним важливим поясненням: за винятком тривалості симптомів. Делірій — не дезорієнтація, хоча обидва ці синдроми можуть дублювати один одного. Однак дезорієнтований пацієнт може не мати психічних порушень, а особа з делірієм може не мати дезорієнтації.
Для точного діагнозу делірію можуть бути використані кілька достовірних і надійних критеріїв оцінки стану пацієнтаE.W. Ely, S.K. Inouye, G.R. Bernard, S. Gordon, J. Francis, L. May, B. Truman, T. Speroff, S. Gautam, R. Margolin, R.P. Hart, and R. Dittus. Delirium in mechanically ventilated patients: validity and reliability of the confusion assessment method for the intensive care unit (CAM-ICU). JAMA 286 (21):2703-2710, 2001.N.Н. Bergeron, M.J. Dubois, M. Dumont, S. Dial, and Y. Skrobik. Intensive Care Delirium Screening Checklist: evaluation of a new screening tool. Intensive Care Med 27 (5):859-864, 2001..
Делірій у лікарняних умовах
Найбільше поширення делірію (часто 50 % до 75 % пацієнтів), як правило, спостерігається у хворих в критичному стані у відділеннях інтенсивної терапії, або реанімації. Причини делірію у таких пацієнтів залежить від основного захворювання, виникнення нових розладів, таких як сепсис і низький рівень кисню, а також від дії заспокійливих препаратів і великої кількості лікарських засобів, які майже повсюдно надаються всім пацієнтам відділень інтенсивної терапії та реанімації. Поза відділеннями інтенсивної терапії та реанімації, в лікарняних палатах та у будинках для людей похилого віку, питання делірію також є дуже важливою медичною проблемою, особливо для літніх пацієнтів. Крім того, кожен четвертий пацієнт страждає від приступів делірію щонайменше один раз під час свого перебування в лікарні.
Клінічні прояви Делірій може мати багато ступенів тяжкості, всі симптоми можуть проявлятися з різним ступенем інтенсивності. Легкі порушення уваги можуть призвести до порушень, що унеможливлюють вирішення складних питань. Коли делірій набирає складнішої форми, він може порушувати інші психічні функції, і може бути настільки сильним, що стан пацієнта межує з станом несвідомості або вегетативним станом.
Порушення уваги Хворий з делірієм втрачає здатність до чіткого і послідовного формулювання думки. Це може проявлятись у дезорганізованому або нескладному мовленні, нездатності зосередитися (фокусувати увагу), або у відсутності будь-якого цілеспрямованого мислення. Ці обмеження в мисленні також можуть проявлятися у вигляді безцільної поведінки або, як труднощі з виконанням одного цільового завдання — до такої міри, що людина із делірієм може почати виконувати незавершені або непов'язані між собою дії.
Дезорієнтація (ще один симптом делірію, і звичайно, трохи важчий) характеризується втратою усвідомлення оточуючого середовища, навколишнього середовища та умов існування людини. Дезорієнтація може супроводжувати делірій, але це не є обов'язковим. Може виникати дезорієнтація в часі (хворий не знає який зараз час доби, день тижня, місяць, сезон чи рік), в просторі (хворий не знає, де знаходиться) або у власній особистості (хворий не знає, хто він).
Когнітивна функція може бути порушена достатнім чином, аби утворити медичні критерії для делірію, навіть якщо зберігається орієнтація. Таким чином, пацієнт, який повністю усвідомлює, де він знаходяться і хто він такий, але не може згадати, тому що він не може зосередитися, за медичними показниками також страждає на делірій. Стан делірію, який є знайомим для середньостатистичної людини — це той, що виникає під час різкого болю, надмірного недосипання або емоційного шоку.
Порушення пам'яті Розлади сприйняття можуть також включати тимчасове обмеження можливостей формування короткострокової або довгострокової пам'яті. Може порушитись здатність виконання складних завдань для короткострокової пам'яті, таких як запам'ятовування номера телефону тощо. У той же час простіші завдання для короткострокової пам'яті, як повторення окремих слів чи запам'ятовування нескладних питань аби дати на них відповідь, можуть виконуватись без порушень. Для делірію звичайним явищем є зменшення здатності формування довгострокової пам'яті, оскільки це вимагає більшої зосередженості аніж, наприклад, для виконання завдань короткострокової. Проте, оскільки для збереження давніших спогадів не потребує концентрації, довгострокова пам'ять і спогади, набуті до настання стану делірію зберігаються без змін у всіх випадках, окрім найважчих стадій (втрата спогадів відбувається не через сам делірій, а через інші патології мозку).
Порушення сприйняття і стан афекту Галюцинації (сприйняття чуттєвого досвіду при відсутності зовнішнього джерела) або викривлення реальності можуть спостерігатись в стані делірію, але вони не є необхідними чинниками для постановки діагнозу. Зазвичай це візуальні відхилення (особливо спостерігаються під час білої гарячки, спричиненої надмірним споживанням алкоголю) або спотворення розмірів або інтенсивності руху в навколишньому середовищі.
Під час стану делірію можуть з'являтись дивні переконання і уявлення, але це не вважається постійним маренням в клінічному значенні, а їх розглядають як короткострокові (тимчасові марення). Цікавим є те, що після того, як хворий пережив делірій, у нього можуть залишитись хибні спогади, набуті ним під впливом порушень орієнтації у просторі, чи спотворення сприйняття, які сталися під час марення. В інших випадках делірій може спричинити нездатності відрізнити реальність від снів.
Делірій може мати неабиякий вплив на емоційний стан людини. Емоційний стан людини, що страждає на делірій, може різко коливатися між, наприклад, жахом, смутком, та веселощами.
Тривалість Тривалість делірію, як правило, залежить від початкової причини його виникнення. Якщо делірій виникає на тлі хвороби з гарячкою, то він зникає по мірі зникнення у хворого гарячки. Однак, уже давно були підозри, що в деяких випадках делірій зберігається протягом декількох місяців і що він навіть може супроводжуватись порушенням когнітивної функції. Останні дослідження підтверджують, що пацієнти, які пережили період делірію, мають підвищений ризик розвитку деменції у наступні роки.
Причини Делірій, як сплутаність свідомості — дуже загальний і неспецифічний синдром мозкової дисфункції. На додаток до багатьох органічних причин, що стосуються структурних дефектів або метаболічних порушень в мозку, є також психіатричні причини, які можуть включати в себе компонент психічного або емоційного стресу, або психічне захворювання.