Сокотра () — невеликий архіпелаг з чотирьох островів та двох скель (населені Сокотра, Абд-ель-Курі і Самха) в Індійському океані недалеко на північний схід від узбережжя Сомалі, приблизно 350 км на південь від Аравійського півострова. Є частиною провінції Хадрамаут (архіпелаг територіально поділений на дві мудірії (райони): Гідайбу (з центром в Гадібу) та Калансія і Абд-ель-Курі (з центром в Калансії) Республіки Ємен. Площа островів 3,6 тис. км².
Геологія
Сокотра — уламок африканського континенту з гористим рельєфом. Геологічно острови архіпелагу складаються з гранітів, гнейсів і кристалічних сланців, вкритих горизонтальними шарами крейди, нумулітовими вапняками. Подекуди зустрічаються базальтові і трахітові куполи. Архіпелаг, ймовірно, відокремився від Африки в середньому пліоцені (близько 6 млн років тому).
Коралові рифи утруднюють доступ до берегів. Височини острова в давні часи були сушею, яка дала змогу зберегтися рослинам і тваринам у першій половині третинного періоду, коли більша частина островів знаходилась під водою.
Рельєф
Сокотра — один з найізольованіших архіпелагів у світі континентального походження (тобто, не вулканічного). Архіпелаг складається з головного острова Сокотра (3625 км²), острова Абд-ель-Курі, двох невеликих островів — Самха та Дарса під загальною назвою Аль-Іхван (Брати), і двох невеликих скель Сабунія і Каль-Фарун.
Головний острів складається з трьох геоморфологічних частин: вузькі прибережні рівнини; вапнякове плато, пронизане карстовими печерами; гори Джебель-Хагар (до 1525 м).
Клімат Клімат тропічний пустельний і напівпустельний (Класифікація кліматів Кеппена: BWh і BSh), з легкими опадами взимку, у період мусонів, ряснішими в горах усередині острова, ніж на прибережних рівнинах. Для сезону мусонів типові сильні вітри і високі хвилі. Середня температура найпрохолоднішого місяця досягає 21 °C, найспекотнішого 27,8 °C, спадаючи вночі на гірських плато до 21 °C. Лише деякі річки не висихають у посушливу пору року.
На заході острова менше опадів; тут лежать сухі піщані рівнини з рослинністю напівпустельного і пустельного характеру. На сході нема справжніх лісів; лише в родючих долинах ростуть невисокі тропічні дерева і кущі.
Рослинний світ
Флора Сокотри споріднена з флорою тропічної частини Африки й Азії, з переважанням африканського елемента. Дуже цікавий таксономічний зв'язок флори Сокотри з американською. Одна з найвідоміших рослин — сокотрійське драконове дерево (Dracaena cinnabari), близьке до Dracaena draco, характерним для Канарських островів. Стародавні люди використовували його червоний сік («драконова кров») в медицині та як фарбу для тканин. Інша незвичайна рослина — Dorstenia gigas.
Родина гарбузові представлена ендемічним Dendrosicyos socotrana, який є єдиним деревоподібним гарбузовим. Зустрічається примітивний гранат (Punica protopunica), Buxus та інші.
Довга геологічна і біологічна ізоляція Сокотри, гарячий і посушливий клімат, ураганні сезонні мусони з травня по вересень, помітне пом'якшення клімату в зимові місяці і особливі кліматичні умови в гірських районах створили на острові унікальну ендемічну флору. 37 % з 825 видів рослин на Сокотрі є ендеміками. Архіпелаг Сокотра за числом ендемічних видів на одну квадратну милю займає четверте місце у світі після Сейшельських островів, Нової Каледонії і Гаваїв.
Тваринний світ
Фауна Сокотри — острівна. Водиться цибетовий кіт. Орнітофауна має північно-східноафриканський характер. На островах живе багато видів птахів, зокрема декілька ендеміків, таких як сокотрійський шпак (Onychognathus frater), сокотрійський нектарник (Chalcomitra balfouri), сокотрійський горобець (Passer insularis) і сокотрійський золотокрилий костогриз (Rhynchostruthus socotranus). Загалом на архіпелазі зустрічається 192 види птахів, 44 з яких тут постійно гніздяться, а ще 85 регулярно мігрують.
Надзвичайно високі рівні ендемізму мають рептилії Сокотри (34 види, 90 % ендемізму) та наземних равликів (96 видів, 95 % ендемізму). Морське життя Сокотри також дуже різноманітне, тут мешкають 253 види рифоутворюючих коралів, 730 видів прибережних риб і 300 видів крабів, омарів і креветокSocotra Archipelago // Офіційний сайт Світової спадщини ЮНЕСКО .
Єдині місцеві ссавці на Сокотрі — кажани, яких досить багато.
Фауна амфібій стоїть ближче до аравійської.
Історія У квітні 1507 року португальці захопили острів Сокотра з метою перехопити у арабських мореплавців монополію на постачання в Європу дорогоцінних прянощів. Але після сутичок з місцевим населенням португальці у 1511 році зруйнували власні укріплення, евакуювали гарнізон та християнське населення острова та залишили Сокотру, оскільки зиску від військової бази на Сокотрі було мало. Влада понад Сокотрою знову переходить до султана Махри.
Острів у 1886 році був приєднаний до Британії.
Населення, культура
Майже всі жителі архіпелагу, араби, суахілі та індуси, живуть на головному острові — Сокотрі. Головне місто — Хадібу (населення близько 43 000 в 2004 році). На Абд-ель-Курі і Самхі проживає всього кілька сотень людей; на островах Дарса, Сабунія, Каль-Фарун постійного населення немає.
Корінне населення Сокотри, говорить діалектами місцевої неписемної сокотрійської мови, що належить до сучасних південноаравійських мов семітської групи, а також арабською мовою. З давніх часів сокотрійською мовою існує багатий усний поетичний, пісенний і прозаїчний фольклор. Сучасна сокотрійська поезія схильна до впливу арабських діалектів. З поетичних форм найбільшого поширення набули традиційні афористичні чотиривірші теметхельV. Agafonov. Temethel As The Brightest Element Of Soqotran Folk Poetry. Folia Orientalia, vol. 42/43, 2006/07, pp. 241—249. У сокотрійськіх казках, що відрізняються багатим місцевим колоритом, простежується зв'язок стародавньої культури сокотрійців з культурною традицією Середземномор'я і стародавньої Європи (присутні сюжети, схожі зі староєгипетською повістю про двох братів, казкою про Попелюшку — в сокотрійській традиції Мехазело (Mehazelo)).
Економіка Заняття населення — скотарство, вилов риби та коралів. Головні продукти острова: риба, камідь драконового дерева, сушений сік алое — «сабур», шерстяні тканини, килими ручної роботи, фініки, топлене масло, тютюн. Для місцевого споживання розводять корів місцевої породи, дрібну рогату худобу, верблюдів. У долині Хадебо — присадибне городництво (фінікова пальма). Найкраща бухта і адміністративний центр острова — Тамріда.
У кінці 1990-х була прийнята Програма розвитку ООН з метою ретельного спостереження за островом Сокотра.
Проблеми та перспективи
Протягом століть сокотрійці виживали завдяки кочовому скотарству (розведенню кіз та корів), рибальству та збору смол. Життя в умовах обмежених ресурсів сформувало унікальний кодекс звичаєвого права — «Хіфз аль-Біа» (охорона довкілля): Табу на вирубку. Заборонено рубати живі дерева, особливо драконові дерева та пустельні троянди. Для будівництва та опалення дозволено використовувати лише суху деревину. Регулювання випасу. Пасовища суворо розділені між кланами. У період посухи певні зони повністю закриваються для випасу худоби, щоб дати рослинності відновитися. Морська етика. Традиційні рибалки Сокотри не ловлять рибу під час сезону нересту і використовують лише селективні методи лову, відкидаючи ідею промислового тралення, що знищує корали.
До кінця XX століття Сокотра була фактично ізольована від зовнішнього світу через відсутність безпечних гаваней та злітно-посадкової смуги. Проте відкриття у 1999 році першого аеропорту з твердим покриттям у столиці Хадібо кардинально змінило ситуацію. Архіпелаг увійшов в епоху глобалізації, яка принесла не лише блага, а й серйозні загрози.
Історично Сокотра рідко зазнавала ударів сильних тропічних циклонів. Проте через глобальне потепління та зміну температурного режиму в Індійському океані ситуація різко погіршилася. У 2015 році два поспіль безпрецедентні циклони — Чапала та Мег — завдали острову катастрофічних руйнувань. Вони знищили тисячі ендемічних дерев, розмили дороги та зруйнували прибережні селища. У 2018 році ситуацію погіршив циклон Мекуну. Для екосистеми, де дерева ростуть десятиліттями (а драконові дерева можуть жити сотні років), такі часті катаклізми є смертельною загрозою. Наразі науковці б'ють на сполох: ліси драконових дерев старіють і вимирають, а нове покоління практично не росте. Причин кілька: 1) надмірний випас худоби (кількість кіз на острові за останні десятиліття зросла в рази, вони миттєво з'їдають молоді паростки драконових дерев, не даючи їм шансу вирости); 2) аридизація (зменшення кількості туманів у горах призводить до того, що молоді рослини просто гинуть від нестачі вологи на ранніх стадіях розвитку).
Під час громадянської війни в Ємені (2014—2015 роки) центральний уряд втратив реальний контроль над архіпелагом. Хоча на Сокотрі не було прямих бойових дій, острів став об'єктом геополітичного суперництва. Значний вплив на архіпелаг отримали Об'єднані Арабські Емірати та Саудівська Аравія. Вони інвестували мільйони доларів в інфраструктуру: будівництво портів, лікарень, мереж зв'язку та відновлювану енергетику. Проте екологи та міжнародні організації (зокрема ЮНЕСКО) висловлюють серйозне занепокоєння через неконтрольоване капітальне будівництво, спроби приватизації унікальних прибережних земель під туристичні об'єкти та завезення чужорідних видів рослин і тварин, що може зруйнувати крихкий екологічний баланс островів.
Майбутнє Сокотри залежить від того, чи вдасться знайти баланс між покращенням рівня життя місцевого населення та збереженням природи. Сокотрійці мають повне право на сучасну медицину, освіту та якісні дороги, але ціною цього не повинна стати втрата унікальної спадщини планети. До початку війни в Ємені Сокотра розвивалася як світовий центр суворого екотуризму. Тут свідомо не будували гігантських п'ятизіркових готелів «all inclusive». Туристи зупинялися в кемпінгах, керованих місцевими громадами, користувалися послугами місцевих гідів та водіїв. Це дозволяло грошам залишатися всередині острова, мотивуючи населення захищати ліси та коралові рифи. Наразі, попри складну логістику (перельоти здійснюються переважно чартерами з Абу-Дабі або через Каїр), екотуристи та науковці поступово повертаються на Сокотру.
Міжнародні наукові консорціуми (зокрема дослідники з Чехії, Бельгії та Німеччини) спільно з місцевими екологами створюють ботанічні розплідники. Вони огороджують ділянки землі від кіз, де висаджують і дбайливо вирощують молоді драконові дерева та інші ендеміки, щоб згодом реінтродукувати їх у дику природу.
Архіпелаг Сокотра — це живий музей еволюції, унікальна лабораторія природи, що дивом збереглася до наших днів. Його краєвиди нагадують нам про те, якою була Земля мільйони років тому, і водночас демонструють неймовірну винахідливість життя, здатного адаптуватися до найжорсткіших умов навколишнього середовища. Втрата хоча б одного елемента цієї складної системи — будь то сокотри, лісів драконових дерев чи коралових рифів навколо Абд-ель-Курі — стане непоправною трагедією для всього людства. Наразі Сокотра вимагає не просто захоплення, а активного, скоординованого міжнародного захисту. Це тест для нашої цивілізації на здатність зберегти найцінніші та найтендітніші куточки нашої планети.
Цікаві факти Український письменник-мариніст Антон Санченко в оповіданні «Біла кішка, чорний кіт», що увійшло до збірки повістей «Земля Георгія», описує кораблетрощу, що сталася з українськими моряками біля острова Сокотра. «…старпом на міляку на Сокотрі його [судно] […] посадив. Навстоячки заснув на вахті […] дуже пощастило […] Там за три кабельтових ліворуч були камінці, а за півмилі — кораловий риф. А „Середня коса“ вперлася просто поміж ними, носом просто в пісочок. […] Судно так м'яко виповзло на косу, що ніхто навіть поштовху не відчув. Уже механіки помітили, коли в контур охолодження дизеля пісок потрапив і дизель грітися почав»Савченко А. (2016), стор.21-24.