Ле́ся Васи́лівна Сама́єва ( , Київ, УРСР) — українська акторка, телеведуча та заслужена артистка України (2016). Акторка Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра. Нагороджена Орденом княгині Ольги III ступеня (2021).
Лауреат театральної премії «Київська пектораль» (2007), а також шестиразова номінантка на цю нагороду (2008, 2009, 2010, 2015, 2016, 2017). Член Національної спілки театральних діячів України і Національної спілки кінематографістів України.
Біографія Народилась 28 червня 1975 року в Києві в родині журналістів. В 1996 році закінчила Київський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого (зараз Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого), курс Заслуженого діяча мистецтв України Л. А. Олійника.
З 1996 року акторка Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра.
Сім'я З першим чоловіком, актором пробула у шлюбі 3 роки. Другий чоловік — актор Андрій Самінін (у шлюбі з 17 березня 2001 року). Дочка — Марія Самініна (2002).
Фільмографія Кіно «Звичайна справа» (2012) — дружина Толіка «Хайтарма» (2013) — російська сусідка «Скажене весілля» (2018) — Галина Середюк «Скажене весілля 2» (2019) — Галина Середюк «Пекельна Хоругва, або Різдво Козацьке» (2019) — Одарка
Телебачення «Сестри по крові» (2005—2006) — Танюша «Операція «ЧеГевара»» (2008) — Оля «Тільки кохання» (2009) — Дарина Олексіївна «Домашній арешт» (2010) — Ната Малуха «Село на мільйон» (2016) — Рената «Таємниці» (2019) — Зіна «Юрчишини» (2019) — Олена «Останній день війни» (2020) — Люська Рідня (2020) — Вікторівна
Ролі в театрі Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра Мальвіна — «Новорічні пригоди Буратіно» А. Гетманського (1996) Лукреція — «Комедія про принадність гріха» за п'єсою Нікколо Макіавеллі «Мандрагора» (1996) Людмила Рутілова — «Кручений біс» Федора Сологуба (1997) Саша — «Живий труп» Льва Толстого (1997) Нінетта — «Любов до трьох апельсинів» Карло Гоцці (1997) Рахіль — «Ти, кого любить моя душа» за п'єсою Надії Птушкіної «Овечка» (1998) Б'янка, Дездемона — «Венеціанський мавр («Отелло»)» Вільяма Шекспіра (1998) Міс Мейбл Чілтерн — «Ідеальний чоловік» Оскара Уайльда (1999) Віола — «Що ви загубили в чужих снах?» за п'єсою Макса Фріша «Санта Крус» (1999) Надя — «Довічний чоловік» Федора Достоєвського (1999) Кітті Щербацька — «Анна Кареніна» Льва Толстого (2000) Маруся Чурай — «Нехай одразу двох не любить…» за п'єсою Михайла Старицького «Ой, не ходи, Грицю…» (2000) Сільветта — «Тайна пристрасті жагучої» за п'єсою Едмона Ростана «Романтики» (2003) Роксана — «Сірано де Бержерак» Едмона Ростана (2005) Жінка із родини Монтеккі — «Ромео і Джульєтта» Вільяма Шекспіра (2005) Флавія Брент — «Глядачі на виставу не допускаються!» за п'єсою Майкла Фрейна «Театр» (2006) Медсестра Марія — «Черга» Олександра Марданя (2006) Миронова — «Голубчики мої!..» за творами Федора Достоєвського і Олександра Володіна (2006) Людмила — «Останній герой» Олександра Марданя (2007) Шарлотта Гейз — «Лоліта» за романом Володимира Набокова «Лоліта» (2008) Нюра — «Граємо Чонкіна» за романом Володимира Войновича «Життя і незвичайні пригоди солдата Івана Чонкіна» (2009)
Національний центр театрального мистецтва імені Леся Курбаса Ніна Зарічна «Чайка» Антона Чехова (1999) Єва «Авва і Смерть» Оксани Танюк (2008)
Нагороди та номінації РікКатегоріяРоботаРезультат 2007Найкраще виконання жіночої роліЧерга 2008Останній герой 2009Найкраще виконання жіночої ролі першого / другого плануЛоліта 2010Граємо Чонкіна 2015Найкраще виконання жіночої ролі другого плануВеселощі сердечні, або Кепка з карасями 2016Співай, Лоло, співай! 2017Безприданиця. Версія 2004Найкраща жіноча рольГунька 2009Премія імені Віри Левицької
Примітки
Посилання
Леся Самаєва на сайті Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра