Ради́мно () — місто в південно-східній Польщі, на річці Сян. Належить до Ярославського повіту Підкарпатського воєводства.
Історія
1366 року король Польщі Казімєж ІІІ надав привілей шляхтичу Бернарду з Шинвальду. 1498 року було пограбоване загонами молдовського господаря Штефана ІІІ.
1733 року російськими мародерами під час безкоролів'я в Речі Посполитій було сплюндровано в Радимно двір-резиденцію біскупа Александера Антонія Фредро — його улюблене місце перебування, місце зустрічей тодішньої духовної та світської еліти.Ks. Jan Kwolek. Fredro Aleksander Antoni (1674—1734) / Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1948. — t. VII/2, zeszyt 32. — S. 105.
Від 1860 року у місті діє залізнична станція Радимно.
1 квітня 1930 р. територія містечка Радимно Ярославського повіту Львівського воєводства розширена за рахунок північної частини території села Сколошів з межею по залізничній коліїRozporządzenie Rady Ministrów z dnia 7 lutego 1930 r. o zmianie granic miasta Radymna w powiecie jarosławskim, województwie lwowskiem. .
27 березня 1934 р. Радимно отримало статус містаRozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 27 marca 1934 r. o podniesieniu niektórych miasteczek w województwie lwowskiem do rzędu miast, objętych ustawą gminną z 1889 r. .
До 1947 р. на українсько-польському етнічному прикордонні (1931 р. — 2 000 мешканців, у тому ч. 500 українців).
На 1 січня 1939-го в місті з 4150 жителів було 750 українців, 150 польськомовних українців, 2000 поляків і 1250 євреївКубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 . — Вісбаден, 1983. — с. 109..
Під час Другої світової війни в місті діяла делегатура Українського допомогового комітету.
16 серпня 1945 року Москва підписала й опублікувала офіційно договір з Польщею про встановлення лінії Керзона українсько-польським кордоном. Українці не могли протистояти антиукраїнському терору після Другої світової війни. Частину добровільно-примусово виселили в СРСР (625 осіб — 180 родин). Решта українців попала в 1947 році під етнічну чистку під час проведення Операції «Вісла» і була депортована на понімецькі землі у західній та північній частині польської держави, що до 1945 належали Німеччині.
Тепер — місто Ярославського повіту Підкарпатського воєводства Польщі.
Пам'ятки Церква Успіння Пречистої Діви Марії (Успіння Пресвятої Богородиці), УГКЦ — знищена 1961 року владою Польської Народної Республіки.Cerkiew Zaśnięcia Najświętszej Marii Panny Костел святого Лаврентія; разом з костелами святого Мартина (Семенівка), Святої Трійці (Устя-Зелене) і Небовзяття Пресвятої Діви Марії (Рудки) належить до групи тринавних базилік, які характеризують, зокрема, скромні лінійні архітектонічні поділиBetlej A. Kościół parafialny p. w. Św. Trójcy w Uściu Zielonym // Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. — Kraków : Antykwa, drukarnia «Skleniarz», 2010. — Cz. I : Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — T. 18. — S. 308. — ISBN 978-83-89273-79-6. .
Демографія Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року:
Відомі люди
Народилися один із засновників УВО, крайовий провідник ОУН Головінський Юліан, українська оперна співачка Теофілія Братківська.
Пов'язані з містом Гуґо Коллонтай — польський освітній діяч, заарештований московитами у місті під час виїзду на еміграцію
Померли Александер Антоній Фредро — Перемиський, Холмський єпископ РКЦ.
Примітки
Література
— S. 458—459.