Яків Борисович Зельдович (8 березня 1914, Мінськ — 2 грудня 1987, Москва) — радянський фізик, фізико-хімік та астрофізик, з 1946 — член-кореспондент АН СРСР, академік АН СРСР (20 червня 1958).

Життєпис Народився 8 березня 1914 в Мінську. З середини 1914 по серпень 1941 жив у Петрограді (потім Ленінград), до літа 1943 в Казані, з 1943 у Москві. З осені 1930 по травень 1931 навчався на курсах і працював лаборантом Інституту механічної обробки корисних копалин. У травні 1931 зарахований лаборантом в Інститут хімічної фізики АН СРСР (ІХФ), з яким був пов'язаний до кінця життя. Почавши роботу в ІХФ без вищої освіти, займався самоосвітою за допомогою та під керівництвом співробітників інституту. З 1932 по 1934 навчався на заочному відділенні фізико-математичного факультету ЛДУ, який не закінчив; пізніше відвідував лекції фізико-механічного факультету Ленінградського політехнічного інституту. У 1934 прийнятий в аспірантуру ІХФ, в 1936 захистив кандидатську, а в 1939 докторську дисертацію. З 1938 завідував лабораторією в ІХФ. Наприкінці серпня 1941 інститут евакуйований у Казань. У 1943 разом з лабораторією переведений до Москви. З 1946 по 1948 завідував теоретичним відділом ІХФ і водночас був професором Московського інженерно-фізичного інституту.

Яднрна зброя З лютого 1948 по жовтень 1965 працюював над створенням атомної і водневої бомб, у зв'язку з чим був нагороджений Ленінською премією і тричі отримав звання Героя Соціалістичної Праці СРСР.

Дослідження Місяця 28 січня 1958 року Сергій Павлович Корольов і Мстислав Всеволодович Келдиш направили до ЦК КПРС листа, у якому пропонувалося для місячної програми зіткнення з поверхнею і політ навколо Місяця, щоб зазнімкувати зворотний бік. Програму схвалив перший секретар Микита Сергійович Хрущов, який цікавився політичним аспектом освоєння космосу.

Четверта, спершу третя серія програми Луна, мала досягти Місяця і підірвати ядерний заряд на його поверхні. Ініціатором був Яків Борисович Зельдович. Основною метою було довести досягнення поверхні Місяця радянським космічним апаратом. Зельдович вважав, що космічний апарат досить малий, і його політ на Місяць неможливо спостерігати астрономічно на Землі. Якщо підірвати звичайну вибухівку, її неможливо спостерігати з Землі. Якби на поверхні Місяця вибухнув ядерний пристрій, світловий спалах легко спостерігатимуть усі обсерваторії на Землі і весь світ упевниться, що радянський космічний апарат досяг Місяця.

ОКБ-1 (Корольов) виготовив макет, розміри і маса визначалися фізиками-ядерниками, які базували свою роботу на досить неефективних конструкціях ядерної зброї того часу. Контейнер з ядерним зарядом мав обладнануватися підривними стрижнями в усіх напрямках як протикорабельна міна, щоб вибухнути і момент контакту з поверхнею Місяця.

На початковому етапі проєкту виникли питання безпеки, пов'язані з таким польотом. Якщо ракета-носій вийде з ладу під час роботи першого ступеня, контейнер з ядерним зарядом впаде на територію Радянського Союзу. Якщо другий ступінь відмовить, можливе падіння на територію інших країн, що спричинить вкрай небажаний міжнародний інцидент. Крім того, заряд може опинитися на навколоземній орбіті, з якої непередбачувано впаде. Пропустити Місяць і відправити заряд у нескінченну подорож навколо Сонця також було неприємною думкою.

Існувалала організаційно-політична проблема. Щоб вибух спостерігався іноземними обсерваторіями, їх мали повідомити заздалегідь. Не існувало відповідного способу. Від проєкту відмовилися за ініціативою самого академіка Зельдовича.Проект Є-4 — вибух ядерної бомби на Місяці Записки історії космосу

Наукова діяльність З 1965 по січень 1983 завідував відділом Інституту прикладної математики АН СРСР. З 1965 професор фізичного факультету МДУ, завідувач відділу релятивістської астрофізики Державного астрономічного інституту ім. П. К. Штернберга (ГАІШ МДУ). З 1983 завідувач відділу Інституту фізичних проблем АН СРСР, консультант дирекції Інституту космічних досліджень АН СРСР. З 1977 керівник Наукової ради з горіння АН СРСР.

У 1946 обраний членом-кореспондентом АН СРСР, а в 1958 академіком. Нагороджений золотою медаллю ім. І. В. Курчатова за передбачення властивостей ультрахолодних нейтронів і їхнє виявлення і дослідження (1977).

Астрофізика Теоретичною астрофізикою і космологією займався з початку 1960-х років. Став одним із творців релятивістської астрофізики — нової галузі науки, в якій загальна теорія відносності застосовується до астрофізичних об'єктів. Розробив теорію будови надмасивних зірок і теорію компактних зоряних систем; ці теорії можуть бути застосовані для опису процесів в ядрах галактик і квазарів. Вперше описав повну якісну картину останніх етапів еволюції звичайних зірок різної маси, досліджував за яких умов зоря має перетворитися на нейтронну зірку або через гравітаційний колапс перетворитися на чорну діру. Детально вивчив властивості чорних дір і процеси, що протікають в їхніх околицях. Зазначив можливість виявлення цих об'єктів як джерел рентгенівського випромінювання в тісних подвійних системах. У 1962 показав, що не тільки масивна зірка, але й мала маса може колапсувати при досить великій щільності; в 1970 прийшов до висновку, що чорна діра, яка обертається, здатна спонтанно випромінювати електромагнітні хвилі. Ці результати Зельдовича підготували відкриття С. В. Гокінгом явища квантового випаровування чорних дір.

Космологія У роботах з космології основне місце займала проблема утворення великомасштабної структури Всесвіту. Вчений досліджував початкові стадії розширення Всесвіту. Разом зі співробітниками побудував теорію взаємодії гарячої плазми розширюваного Всесвіту і випромінювання, створив теорію зростання збурень «гарячого» Всесвіту під час космологічного розширення, розглянув деякі проблеми, пов'язані з виникненням галактик в результаті гравітаційної нестійкості цих збуджень; показав, що утворення високої щільності, які виникають і, ймовірно, є протоскупченнями галактик, мають пласку форму. Низка передбачених Зельдовичем ефектів одержали експериментальне підтвердження. Згодом відкриті велетенські порожні території у Всесвіті, оточені згущенням галактик, та виявлено зниження яскравісної температури реліктового радіовипромінювання в напрямках на скупчення галактик з гарячим міжгалактичним газом (ефект Сюняєва — Зельдовича).

Зельдович працював також над проблемою походження магнітних полів зірок та галактик в рамках «теорії динамо». В останні роки життя розробляв «повну» космологічну теорію, яка включала б народження Всесвіту. Створив школу релятивістської теоретичної астрофізики.

Наукові товариства Член понад десяти іноземних академій наук і наукових товариств, перший президент Комісії «Космологія» Міжнародного астрономічного союзу (1970—1973). Тричі Герой Соціалістичної Праці (1949, 1953, 1957), лауреат Ленінської премії (1957) та чотирьох Сталінських премій (1943, 1949, 1951, 1953), нагороджений медаллю К. Брюс Тихоокеанського астрономічного товариства (1983), Золотою медаллю Лондонського королівського астрономічного товариства (1984).

Помер Яків Борисович Зельдович у Москві 2 грудня 1987.

Вшанування пам'яті На його честь названо астероїд.

Див. також Варковицька Людмила Олександрівна — дружина

Примітки

Література Зельдович Я. Б. Теория горения и детонации. М., 1944 Зельдович Я. Б., Райзер Ю. П. Физика ударный волн и высокотемпературных гидродинамических явлений. М., 1966 Зельдович Я. Б., Новиков И. Д. Релятивистская астрофизика. М., 1967 Зельдович Я. Б., Новиков И. Д. Теория тяготения и эволюция звезд. М., 1971 Яков Борисович Зельдович (к 60-летию со дня рождения). — Успехи физ. наук, 1974, т. 112 Зельдович Я. Б., Новиков И. Д. Строение и эволюция Вселенной. М., 1975 Зельдович Я. Б., Блинников С. И., Шакура Н. И. Физические основы строения и эволюции звезд. М., 1981 Зельдович Я. Б. Избранные труды, т. 1-2. М., 1984 Долгов А. Д., Зельдович Я. Б., Сажин М. В. Космология ранней Вселенной. М., 1988 Знакомый незнакомый Зельдович (в воспоминаниях друзей, коллег, учеников). М., 1993