Старобі́льськ (первинна назва — Стара БілаЛучик В. В. Етимологічний словник топонімів України / В. В. Лучик; відп. ред. В. Г. Скляренко. — К.: ВЦ «Академія», 2014. —544 с. (ст. 448) ISBN 978-966-580-454-3) — місто в Україні, адміністративний центр Старобільської міської громади Старобільського району Луганської області. Розташоване на лівому березі річки Айдар. Засноване на території Острогозького полку Слобідської України. Місто було окуповано Росією в березні 2022 року.
Гідрографія Місто розташоване переважно на лівому березі річки Айдар, у яку впадає права притока Біла.
Історія Доба козаччини Слобода Більська заснована 1686 українськими козаками однойменного містечка Полтавщини на території Острогозького Слобідського полку. Згодом її перейменували на повітове місто Старобільске. Із 1730-х селище називається Стара Біла. 1797 перейменоване на місто Старобільськ, повітовий центр Слобідсько-Української, з 1834 — Харківської губернії. Статус міста має з 1797 року.
1802 року Старобільськ відійшов до Воронезької губернії, а від 1824 року — знову до Харківської. Населення міста Старобільськ, за даними загального перепису 1897 року, становило 13 123 осіб. До Старобільська примикають слободи Піщане, Заєрчанівська (Заєрок).
Епоха УНР та окупація СРСР У 1918 році Старобільськ став ареною боїв між військами Директорії УНР та Донськими козаками отамана Краснова:…А на границе с Украиной молодые казаки, только что обученные в Персиановке, под Новочеркасском, призванные под знамёна, дрались с петлюровцами. Почти половина заново сколоченного 12-го Донского казачьего полка легла под Старобельском, завоёвывая области лишний кус украинской территории. (М. Шолохов, «Тихий Дон»)
У 1918–1921 та 1929–1930 роках Старобільськ був центром повстанського руху на півночі Луганщини.
Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років загинуло щонайменше від 409 до 428 жителів міста.
Друга світова війна У 1939–1940 роках біля міста існував табір для польських полонених, майже 4000 поляків були замордовані у квітні і травні 1940 року радянськими спецслужбами в Харкові, поховані в П'ятихатках. 48 поляків померли в таборі й були поховані на старому міському цвинтарі.
Старобільськ був столицею Радянської України протягом декількох днів під час війни.
Після Другої світової до незалежності України На 1975 рік в місті мешкало 22 700 осіб.
Російсько-українська війна 7 травня 2014 року в Старобільську пройшов проросійський мітинг, але проросійські сили не змогли закріпитися у місті. На кілька днів з адміністрації було зірвано прапор України за присутності бойовика Олексія Мозгового і повішено прапор ЛНР. 11 травня бойовики провели у місті невизнаний референдум. 13 травня місцеві мешканці зняли прапор ЛНР і повернули український, а 15 травня до міста зайшов добровольчий батальйон «Айдар».
22 травня в Старобільську відбулася перша операція батальйону «Айдар». Група добровольців з Луганська, Ровеньків, Антрацита й патріотів з інших регіонів України розгромила і взяла в полон проросійських бойовиків, які впродовж кількох днів блокували пересування української військової техніки в бік Луганська.
2 жовтня 2014 року в Старобільську відбулася панахида за загиблими бійцями 80-ї аеромобільної бригади. Голова Луганської ОДА Геннадій Москаль попросив на колінах у загиблих пробачення від української влади:
Бійці 80-ї аеромобільної бригади та батальйону «Айдар» 5 вересня потрапили у засідку між селищем Металіст і містом Щастя. Упізнані тіла загиблих відправили додому; 28 неідентифікованих тіл військових поховали у Старобільську.
У вересні 2014, на прохання академічного товариства, до Старобільська евакуювали Луганський національний університет імені Тараса Шевченка.
28 грудня в місті невідомі особи влаштували теракт — на вулиці Урицького в сміттєвому контейнері спрацював вибуховий пристрій, у той час поруч знаходилися 53-річний військовослужбовець та місцевий мешканець, обох поранилоВ результаті вибуху біля міського парку Старобільська поранено дві людини.
24 серпня 2015 року на Меморіалі Слави Старобільська урочисто відкрито пам'ятний знак воїнам, полеглим за Незалежність УкраїниПам'ятний знак воїнам загиблим за Незалежність України відкрили на Луганщині.
Вночі на 23 лютого 2016-го двома пострілами в шию та голову було вбито міського голову Володимира Живагу.
Російське вторгнення в Україну 2022 року 24 лютого 2022 року РФ розпочала широкомасштабне російське вторгнення в Україну, почалося захоплення Луганщини. 24 лютого російські танки, БМП і піхота атакували ЗСУ на підступах до СтаробільськаПід Старобільськом тривають бої — ООС. 25 лютого поблизу міста українські артилеристи завдали втрат окупантам., розбивши колону російської техніки, що готувалась до переправи через річку Айдар. Ворог прорвався через кордон та намагався зайти з тилу, завдати удар та розірвати лінію оборони українських військ. В результаті окупанти зазнали втрат і відступили. 26 лютого продовжувалися бої на підступах до міста. 27 лютого окупанти сформували велику групу у Шульгинці та почали рухатися в бік Старобільська. 28 лютого відбулась невдала спроба захоплення міста у результаті якої місцеві жителі вигнали окупантів.
6 березня жителі Старобільська вийшли на вулиці проти окупації. Вони зняли прапор так званої "ЛНР" та підняли прапор України. Окупанти намагалися залякати людей та відкрили вогонь у повітря. Бойовики в'їхали до міста з однаковими розпізнавальними знаками.
СБУ почало розслідування за фактом державної зради працівників Старобільської поліції, які перейшли на бік ворога. Двоє місцевих поліціянтів вступили до лав "Старобільського відділу поліції МВС" під контролем "ЛНР" і отримали посади оперуповноважених. Третього зрадника окупанти призначили "начальником" відділуhttps://acmc.ua/sbu-vykryla-zradnykiv-na-luganshhyni-yim-zagrozhuyut-velyki-stroky-pozbavlennya-voli/СБУ викрила зрадників на Луганщині, їм загрожують великі строки позбавлення волі, Антикризовий медіацентр,29.03.2022 р..
28 червня 2024 року були оприлюднені данні від окупаційної влади Старобільська. В них вказувалось про незаконну націоналізацію нерухомого майна.
6 квітня 2026 року українські дрони вдарили по адміністративній будівлі колаборантів, проте окупанти встигли евакуюватися.
22 травня 2026 року Сили оборони України завдали серію ударів по військовій інфраструктурі російських військ на тимчасово окупованих територіях, серед уражених цілей виявився один зі штабів підрозділу "Рубікон" у окупованому Старобільську.
Легенди міста Довкола міста існує чимало легенд. Одна з них говорить, що поблизу Старобільська сховані награбовані скарби Махна, який тривалий час перебував у місті. Саме в Старобільську 2 жовтня 1920 року ним укладено воєнно-політичну угоду з командуванням Червоної армії про спільну боротьбу проти Врангеля. Місто згадується у творі Ільфа Ільфа і Євгена Петрова «12 стільців».
Населення
Національний склад Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року: НаціональністьВідсотокукраїнці82,29%росіяни16,30%білоруси0,34%вірмени0,28%грузини0,10%інші/не вказали0,69%
Мова За даними перепису 1897 року : Мова Чисельність, осіб Частка, % Українська 7 691 78,47 % Російська 1 988 20,28 % Інші 122 1,25 % Разом 9 801 100,00 %
Рідна мова населення за даними перепису 2001 рокуБанк даних — перепис 2001: Мова Чисельність, осіб Частка, % Українська 13 409 60,84 % Російська 8 526 38,68 % Інші 105 0,48 % Разом 22 040 100,00 %
Господарство Заводи: ремонтно-механічний, плодоконсервний, продтоварів; меблева, швейна фабрики; хлібозавод, елеватор, молокозавод, завод залізобетонних виробів. *Районне об'єднання «Сільгосптехніка». Старобільська обласна фізіотерапевтична лікарня Елеватор слідчий ізолятор
Мости Місто має 5 мостів через річку Айдар. 2 автомобільних, залізничний, 2 пішохідних та шлюзи.
Освіта Луганський національний університет ім. Тараса Шевченка (евакуйований до Старобільська у вересні 2014 з окупованого Луганська); Сільськогосподарський технікум; Медучилище; 2 професійно-технічних училища; Старобільський професійний ліцей 5 загальноосвітніх шкіл; Дві музичні школи; Спортивна школа (ДЮСШ); Шахово-шашковий клуб «64*100» (на третьому поверсі Будинку культури), засновано Протасовим Валентином Івановичем.
У місті є краєзнавчий музей, з 2015 року він має статус обласного.
Культура В місті Старобільськ є районний Будинок культури імені Т. Г. Шевченка (вул. Центральна, 26), в якому діють п'ять аматорських колективів, серед яких: танцювальний ансамбль «Веселка», жіночий вокальний ансамбль «Берегиня», театр мініатюр «Шукачі», духовий оркестр. Після окупації Луганська у 2014 році Старобільський краєзнавчий музей отримав статус обласного.
Бібліотеки Сьогодні Старобільська РЦБС складається з 26-ти бібліотек (1 бібліотечний пункт), 3 міських — Центральна районна бібліотека, районна дитяча бібліотека, дитячо-юнацька бібліотека, 23 сільських філії.
1998 року відкрито бібліотеку Державного закладу «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка» при відокремленому підрозділі університету (пл. Гоголя, 1)Сайт бібліотеки ДЗ «ЛНУ імені Тараса Шевченка».
Також наразі в місті працює Луганська обласна універсальна наукова бібліотека (пл. Базарна 32-А)Сайт Луганської обласної універсальної наукової бібліотеки
Історична довідка: у 1912 році в Старобільському окрузі працювали три сільськогосподарські бібліотеки.
Пам'ятники
Місця відпочинку Міський парк Пляжі Старобільська
Старобільськ в літературі
Старобільськ в творчості Ільфа і Петрова
Публіцисти, журналісти а також низка літературознавців, істориків і краєзнавців відзначають вплив Старобільська на творчість радянських письменників-сатириків Іллі Ільфа і Євгена Петрова . Зокрема Старобільськ вважається прообразом вигаданого міста Старгорода, згадуваного в романі «Дванадцять стільців» — місця, де починалася дія роману . У свою чергу, діяльність письменників вплинула на культурно-історичний вигляд сучасного Старобільська.
У 1923 році (за іншою інформацією восени 1926) кореспонденти московської газети «Гудок» Ільф і Петров були відряджені в повітове місто Старобільськ для збору матеріалів за завданням газети. В публіцистиці та журналістських матеріалах описується безліч збігів і подібностей подій, що відбувалися з Ільфом і Петровим в процесі цього відрядження, з подіями та явищами, згодом описаними сатириками в романах «Дванадцять стільців» і «Золоте теля». Роботу над цими творами сатирики розпочали незабаром після старобільського відрядження.
У 2008 році до 80-річчя написання твору «Дванадцять стільців» в Старобільському парку біля будівлі ЛНУ, що знаходиться з боку села Чмирівка Старобільського району, був поставлений пам'ятник за сюжетом роману. Його ідея належала колективу Луганського національного університету імені Т. Г. Шевченка. Українська дослідниця Наталя Журмій зазначає, що причиною його створення стала версія, що дія в романі починається в нинішньому Старобільську. Про появу Остапа Бендера в Старгороді в тексті роману повідомляється: «О пів на дванадцяту з північного заходу, з боку села Чмаровки, в Старгород увійшов молодий чоловік років двадцяти восьми. За ним біг безпритульний. „Дядя! — весело кричав він, — Дай десять копійок!“». Біля Старобільська дійсно існує передмістя зі схожою назвою, яке зараз називається Чмирівка (у 1920-х роках — Чмаровка). Саме воно вважається прообразом згаданої в романі Чмаровки.
На розі центральної площі міста, перед аркою двоповерхової будівлі, де до революції була в підвалі двірницька і на балконі якого обідали Ільф і Петров, у 2011 році було відкрито пам'ятник Кісі Вороб'янінову в стилі наївного мистецтва.
Релігія У Старобільську знаходяться: Жіночий православний монастир, на честь ікони Божої Матері «Всіх скорботних Радість», заснований у 1863 р. як жіноча громада, що була перетворена в 1886 р. у монастир, закритий у 1921 р., відновлений у 1992 р. Храм на честь Ікони Божої матері «Всіх скорботних Радість» на території монастиря.