Ю́рій Іва́нович Стадниче́нко — (15 травня 1929, Харків — 28 серпня 2009, Харків) — український поет, перекладач, публіцист.
Біографія
Народився в учительській сім'ї. 1949 закінчив середню школу і вступив до Харківського гірничого інституту, який закінчив 1954.
Понад 20 років працював інженером-конструктором, згодом — завідувачем конструкторського відділу у Всесоюзному науково-дослідному інституті організації та механізації шахтного будівництва (Харків).
Від 1974 — заступник головного редактора журналу «Прапор», від 1990 по 1999 — головний редактор журналу «Березіль» (колишній «Прапор»).
Був членом КПРС.
Творчість
Від 1953 систематично друкує поезії в періодиці, а також прозові та поетичні переклади з польської мови.
Автор збірок «Стежками юності» (1957), «Моє неспокійне серце» (1961), «В океані нескінченності» (1965), «Смішинки з перцем» (1970), «Охоронці вогню» (1973), «Надія і вірність» (1977), «Зоряний прибій» (1980), «Підкова і якір» (1982), «Дорога крізь довге літо» (1983), «Не все минуло» (1989), «Сонце над обрієм» (1999).
Поезії перекладалися польською, російською, угорською та іншими мовами.
Виступає також у жанрі художнього перекладу. За перекладацьку і громадську діяльність удостоєний звання заслуженого діяча культури Республіки Польщі.
Член Національної спілки письменників України від 1962.
Переклади Сат-Ок. Білий мустанг. Київ, 1980 Сат-Ок . Таємниця Солоних скель.
та інші.
Нагороди, премії Нагороджено медалями, Грамотою Президії Верховної Ради України. Лауреат літературної премії імені Василя Мисика (1995) — за активну участь у духовному відродженні рідної культури.
Література Письменники Радянської України. — К., 1970. — С. 410. Письменники Радянської України. — К., 1976. — С. 327. Письменники Радянської України. — К., 1981. — С. 254. Письменники України: Довідник. — Дніпропетровськ, 1996. — С. 284.
Посилання