Барбара Брильська

Барбара Брильська (; *29 травня 1941, Скотники) — польська акторка театру та кіно.

Біографія Барбара Брильська народилася 29 травня 1941 року, в селі Скотники, недалеко від Лодзя, коли Польща перебувала під німецькою окупацією. Про її дитинство відомо небагато. За словами Брильської, років Другої світової війни вона майже не пам'ятає«Барбара Брыльска. Ленинградская интеллигентность и нелегкая судьба» culture.pl Процитовано 25 червня 2025. Перші роки життя Барбара провела в родовому маєтку своєї матері у Скотниках. Пізніше нацисти відібрали маєток у її родини. Батько на той час переховувався від гестапо, а мати змушена була забрати доньку з собою в Лодзь, де вона працювала на фабриці.

У 15 років уперше зіграла епізодичну роль у фільмі «Калоші щастя». В 1967 році закінчила акторське відділення Державної вищої школи кіно, телебачення і театру () у Лодзі. У 1967 році закінчила Варшавську вищу школу театру, кіно та телебачення.

Першу велику роль отримала у фільмі «Їхні будні» в 1963 році. В 1966 році зіграла роль жриці Ками у фільмі «Фараон» за романом Болеслава Пруса. Велику славу Брильській принесла роль Єви у скандальному польському фільмі «Анатомія кохання». Знімалася також у фільмах радянських, німецьких (НДР), чехословацьких і болгарських кінорежисерів. В СРСР стала популярною після ролі Наді у фільмі «Іронія долі». За цю роль була нагороджена Державною премією СРСР.

На початку XXI століття почала грати на театральній сцені: вперше це сталося у Москві у постановці режисера Романа Мархоліа «Квартет» на сцені Центру оперного співу Галини Вишневської.

2001 року вперше після довгої перерви повернулася на російські кіноекрани у фільмі Романа Качанова «Даун Хаус».

Особисте життя Першим чоловіком (1961—1968) акторки був математик Ян Боровець, якого не цікавила її творчість та взагалі мистецтво, тому Брильська розлучилася з ним. З другим чоловіком актором Єжи Зельником спільне життя теж не склалося. На зйомках фільму «Білі вовки» Брильська познайомилася з югославським актором Слободаном Дмитровичем, якого вона вважає найбільшою любов'ю, проте шлюб не відбувся. У третьому шлюбі з гінекологом Людвігом Космалем прожила 18 років та народила двох дітей, однак розійшлася через його часті зради.

Старша донька — акторка та модель Барбара Космаль (26.02.1973 — 15.05.1993), трагічно загинула в автокатастрофі в Бжезінах. За кермом сидів син Анджея Жулавського, він вижив. Молодший син Людвіг (нар. 1982), двоє онуків: Шимон та Якуб.

Підтримка України Під час російської інтервенції в Україну у березні 2014 року Барбара Брильська разом з іншими відомими діячами польського театру та кіно: Евою Шикульською, Єжи Гоффманом, Анджєм Вайдою, Кшиштофом Зануссі, Войцехом Марчевським, Яцеком Блавутом, Яном Новіцьким виступила з підтримкою українського народу:

У лютому 2023 Барбара Брильська відкрито підтримала Лію Ахеджакову, яку почали «цькувати» в Росії за її слова проти повномасштабної війни. Зірка фільму російської радянської кінокласики «Іронія долі» назвала росіян «проклятим народом» і порадила Ахеджаковій їхати з Росії.

Фільмографія

2014 — Таємниця чотирьох принцес — Урсула Марія Барбара Маргарита Брауншвейська, фея 2009 — Кохання на подіумі — Марта 2008 — Адмірал — Роза Карлівна, няня маленького Колчака 2008 — Няня — Агата 2007 — Іронія долі. Продовження — Надя Шевельова-ст. 2006 — Дивне Різдво — Ольга Миколаївна Самойлова 2006 — Світлі блакитні — Ніна 2003 — Казус Беллі — Єва 2002 —2006 — Саме життя — Селіна Змуда 2001 — Симфонія мовчання — Ева 2001 — Даун Хаус — генеральша Єпанчина 2000 —2002 — І в горі, і в радості — Барбара Бурська 1998 — Екстрадиція — епізод 1996 — Вірус — директор дитячого будинку 1994 — Надихни мене вірою (документальний) — камео 1994 — Польська смерть — психіатриня 1993 —1994 — Банк не від цього світу — епізод 1993 — Бася — камео 1993 — Лише страх — редакторка на телебаченні 1993 — Краще бути красивою та багатою — господиня вечора 1993 — Знімаю кімнату… — мати Олька 1991 — Ау! Пограбування поїзда — Ядвіга 1989 — Гданськ 39 — Бурчардтова 1988 — Балада про Янушку — Барбара 1988 — Час повного місяця — Барбара, черниця 1987 — Річка брехні — акторка в салоні 1987 — Спеціальна місія — Гражина 1987 — Між устами та краєм келиха — пані Мельжинська 1986 — Епізод в Західному Берліні — Моніка Вебер 1986 — Республіка надії — пані Водничакова, мати Едварда 1986 — Курс ліворуч — мати Сильвії 1985 — Скальпель, будь ласка — Волейникова 1984 — У тіні ненависті — сусідка Зофії 1984 — 1944 — епізод 1982 — 3 + Одна 1982 — Рахер, Реттер і Рап'єр — Сибіла 1980 — Млин Левіна (Levins Muhle) як Марі (голос) 1980 — Кар'єра Нікодема Дизми — Евіта 1980 — Архів смерті — Ханка 1979 — До останньої крові (серіал) — Ева Козельська 1979 — До останньої крові… — Ева Козельська 1979 — Шалений — Голевичова 1978 — Сто коней на сто берегів — Христина 1978 — Роман Терези Хеннерт — Тереза Геннерт 1978 — Життя, повне ризику — Марта Фенінг-Меран 1977 — Тихий американець у Празі — Мілена 1977 — Вмирати тільки у крайньому випадку — Лінда Грей 1976 — Доповідай, 07 — Ева 1976 — Концерт для тих, хто залишається — Аліса 1975 — Директори — Єлизавета 1975 — Іронія долі! — Надя Шевельова 1975 — Година за годиною — Бася 1974 — Віза до Окантросу — Ягода 1973 — Розлучення, що не відбулося — Ганка 1973 — Міста і роки — Марі Урбах 1972 — Анатомія кохання — Єва 1971 — Пігмаліон XII — Еріка Бонгерт 1971 — Вікторина, чи Пан із Бове? — Вікторина 1970 — Польський альбом 1970 — У гонитві за Адамом — Ванда 1969 — 1971 — Визволення — Гелена 1969 — Пан Володийовський — Кшися 1969 — Пригоди пана Міхала — Кшися 1969 — Люди з підвалу — епізод 1969 — Злочинець, який украв злочин — Ева Сальм 1969 — Білі вовки — Кетрін 1968 — Слід Сокола — Кетрін 1968 — Таємниця дерев'яних ідолів — Ганна Штерн 1967 — Ставка більша за життя — Інга 1967 — Етюд — епізод 1966 — Бумеранг — Єва 1966 — Небо — епізод 1966 — Виграти, програти — епізод 1965 — Фараон — жриця Кама 1965 — Потім настане тиша — Єва Крачинська 1964 — Пізно після полудня Późne popołudnie — Єжикувна, плавчиня 1963 — Їхні будні (Історія однієї сварки) — сестра Гражини 1963 — Йокмок — дівчина на «Йокмоці» 1963 — Катастрофа — епізод 1958 — Калоші щастя — епізод

Нагороди 1971 — Нагорода (титул «Зірки кіносезону» на III LLF w Łagowie) 1973 — Нагорода (титул «Зірки кіносезону» на V LLF w Łagowie) 1975 — Відзнака (Золотий Хрест За Заслуги з приводу 30-річчя кінематографії в Польщі) Державна премія СРСР 1977 — за фільм «Іронія долі». 1977 — Нагорода («Золоті Квіти» для найпопулярнішої акторки соціалістичних країн) 1979 — Нагорода (Диплом Міністра Закордонних Справ за заслуги в пропагуванні польської культури за кордоном) 1985 — Відзнака (Хрест Кавалерський відродження Польщі) 2013 — Спеціальна відзнака Героїня польського кіно 2013

Примітки

Література польською мовою Barbara Rybałtowska: Barbara Brylska w najtrudniejszej roli.'' Warszawa: Axis Mundi, 2017. Stron 308. ISBN 978-8-3649-8056-5

Посилання