Станицин Віктор Якович (; справжнє прізвище — Гёзе) (нар. , м. Катеринослав (нині — м. Дніпро, Україна), Російська імперія — , Москва, РРФСР, СРСР) — радянський російський актор, театральний режисер та педагог. Заслужений артист РСФСР (1933). Народний артист РРФСР (1938). Заслужений діяч мистецтв Північно-Осетинської АРСР (1946). Народний артист СРСР (1948). Лауреат Державної премії СРСР (1947, 1949 (за роль у фільмі «Третій удар»), 1951, 1952). Лауреат Державної премії РРФСР імені К. С. Станіславського (1974).
Життєпис Навчався у Другій студії МХАТу (1918–1924).
З 1924 року — актор, пізніше — режисер Московського художнього театру (МХАТ СРСР ім. М. Горького).
На сцені МХАТу зіграв безліч ролей.
Був одним з провідних педагогів Школи-студії МХАТ, а також — одним із членів художнього керівництва театру.
У кіно знімався рідко. Зіграв у фільмах: «Без вини винні» (1945), «Мертві душі» (1960, губернатор), «Війна і мир» (1967, Ілля Андрійович Ростов), в українській кінокартині «Третій удар» (1948, Ф. І. Толбухін, генерал армії) та ін.
Величезний внесок у кіно- та театральне мистецтво актора і режисера В. Я. Станицина відзначено державними нагородами.
Помер р. в Москві. Похований на Введенському (Німецькому) кладовищі.
Особисте життя У шлюбі з актрисою Оленою Понсовою у нього народилася дочка Ольга Станицина, згодом — провідна актриса Театру імені К. С. Станіславського.
Режисерські роботи
1934 — «Піквікський клуб» Ч. Діккенса 1937 — «Простая девушка» Василия Шкваркина — Театр Сатиры 1943 — «Последние дни» М. А. Булгакова (1943, совместно с В. О. Топорковым) 1943 — «Русские люди» К. М. Симонова (1943, художественный руководитель постановки Н. П. Хмелёв, совместно с М. О. Кнебель) 1945 — «Идеальный муж» О. Уайльда 1947 — «Победители» Б. Ф. Чирскова 1949 — «Домби и сын» по Ч. Диккенсу 1950 — «Разлом» Б. А. Лавренёва 1950 — «Вторая любовь» Е. Ю. Мальцева и Н. А. Венкстерн (совместно с С. К. Блинниковым) 1957 — «Мария Стюарт» Ф. Шиллера 1958 — «Вишнёвый сад» А. П. Чехова 1973 — «На всякого мудреца довольно простоты» А. Н. Островского
Фільмографія
Акторські роботи «Чини і люди». «Анна на шиї» (1929, Артинов; реж. Яків Протазанов, Михайло Доллер) «Справи і люди» (1932, американець) «Чотири візити Самюеля Вульфа» (1934, Біль Стейнер) «Любов і ненависть» (1935, Іван Порфирович) «Зорі Парижа» (1936, Карл Штайпер, командир Інтернаціонального батальйону; реж. Григорій Рошаль) «Ювілей» (1941, Шипучин) «Без вини винні» (1945, Ніл Стратонич Дудукин) «Третій удар» (1948, Ф. І. Толбухін, генерал армії; Київська кіностудія, реж. Ігор Савченко) «Сталінградська битва» (1949, В. Черчилль, прем'єр-міністр Великої Британії/генерал Ф. І. Толбухін; реж. Володимир Петров) «Падіння Берліна» (1949, В. Черчилль; реж. Михайло Чіаурелі) «Вогні Баку» (1950, В. Черчилль) «Незабутній 1919 рік» (1952, В. Черчилль; реж. Михайло Чіаурелі) «У них є Батьківщина» (1949, Барклі) «Анна Кареніна» (1953, фільм-спетакль; Степан Аркадійович Облонський) «Мертві душі» (1960, фільм-спетакль; губернатор) «Війна і мир» (1967, Ілля Андрійович Ростов; реж. Сергій Бондарчук) «Соло для годинника з боєм» (1974, фільм-спектакль; інспектор Міч) та ін.
Режисерські роботи (постановник спектаклів) «Єдиний свідок» (1973, фільм-спектакль) «Марія Стюарт» (1976, фільм-спектакль) «На всякого мудреця досить простоти» (1976, фільм-спектакль)
Література Митці України. К., 1992. — С.549—550; Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. — С.557; Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998. — С.717.
Посилання Фільмографія на kino-teatr.ru