Ліва́нов Бори́с Микола́йович ( — 22 вересня 1972) — російський радянський актор театру і кіно. Народний артист СРСР (1948). Лауреат п'яти Сталінських (1941, 1942, 1947, 1949, 1950) та Державної премії СРСР (1970).
Біографія Народився року в Москві.
У 1924 році закінчив 4-ту студію МХАТу, де й почав працювати. Тоді ж почав зніматись у кіно. Зіграв у кіно Дубровського («Дубровський», 1936), комісара Віхорова («Депутат Балтики», 1937; «Балтійці», 1938), Пожарського («Мінін і Пожарський», 1939) та ін.
Знявся в українських фільмах: «Поема про море» (1958, Федорченко), «Загибель ескадри» (1965, 2 с, Гранатов), «А тепер суди...» (1966, Богутовський).
У 1950-х роках почав виступати і як режисер.
Помер 22 вересня 1972 року. Похований на Новодівочому цвинтарі в Москві.
Нагороди Нагороджений шістьма орденами СРСР. Народний артист СРСР (1948). Сталінська премія 1-го ступеня (1941) — за виконання ролі князя Д. М. Пожарського у фільмі «Мінін і Пожарський» (1939). Сталінська премія 1-го ступеня (1942) — за виконання ролі інженера Забеліна у спектаклі «Кремлівські куранти» М. Ф. Погодіна. Сталінська премія 2-го ступеня (1947) — за виконання ролі капітана 1 рангу В. Ф. Руднєва у фільмі "Крейсер «Варяг» (1946). Сталінська премія 1-го ступеня (1949) — за виконання ролі у спектаклі «Зелена вулиця» А. А. Сурова. Сталінська премія 1-го ступеня (1950) — за виконання ролі професора Трубнікова у спектаклі «Чужа тінь» К. М. Симонова. Державна премія СРСР (1970) — за акторські та режисерські роботи останніх років.
Родина Батько російського актора театру і кіно Василя Ліванова, який у 1984 році зняв про нього фільм «Борис Ліванов».
Ролі в кіно
1924 — Морозко — Морозко 1924 — Чотири і п'ять (Сталеві журавлі) — Дмитро Гай 1927 — Кастусь Калиновський — пан Сторжинський 1927 — Жовтень — міністр Терещенко 1928 — «Золотий дзьоб» — майор Тучков 1933 — Дезертир — Карл Ренн 1933 — «Місто під ударом» — Карл Рунге 1933 — «Анненківщина» — отаман Анненков 1934 — Приватне життя Петра Виноградова — Петро Виноградов 1936 — Дубровський — Володимир Дубровський 1937 — Депутат Балтики — Бочаров 1938 — Балтійці — Вихров 1939 — Мінін і Пожарський — Пожарський 1945 — Без провини винні — Муров 1946 — Глінка — цар Микола І 1947 — Крейсер «Варяг» — капітан Руднєв 1949 — Сталінградська битва — Рокоссовський 1949 — Падіння Берліна — Рокоссовський 1953 — Адмірал Ушаков — Григорій Потьомкін 1955 — Михайло Ломоносов — Михайло Ломоносов 1958 — Олеко Дундич — генерал Мамонтов 1958 — Поема про море — генерал Федорченко 1958 — Капітан першого рангу — Микола Васильович Лезвін 1959 — Напередодні — Микола Стахов 1960 — Мертві душі — Ноздрьов 1960 — Сліпий музикант — Максим Яценко 1965 — Загибель ескадри — адмірал Гранатов 1969 — Ступінь ризику — науковець—лікар Сєдов 1970 — Кремлівські куранти — інженер Забелін
Література Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.236; Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998. — С.427; Театр: Энциклопедия. М., 2002. — С.195—196.
Посилання Б. М. Ліванов на «Кино-Театр.ru»