Михайло Сльозка (? — до 2 серпня 1667) — львівський друкар і видавець, член Львівського Успенського Братства (з 1633 року), спершу підмайстер, з 1634-го управитель його друкарні.
Життєпис Народився у Вільні або Новогрудку (припущення Володимира Александровича). Його батьком був православний священникAłeksandrowycz, s. 37..
Приїхав до Львова, знаючи друкарство (за його спогадами, під упливом купця Костянтина Медзапети (Мезапети)Ісаєвич Я. Українське книговидання: витоки, розвиток, проблеми . — Львів, 2002. — С. 355—375.). 10 серпня 1633 року його прийняли до Львівського братства.
У 1637 році придбав у спадкоємців друкаря і книгаря з Кракова Яна Шеліги ( 1636, Львів), який тривалий час працював у Галичині, його друкарню.Ісаєвич Я. Шеліга (Szeliga) Ян //
З 1638 р. мав спільну з Андрієм Скульським (Скольським) друкарню, однак в 1640 році відсудив її у нього. (1643–1651 — працював і для Братства), у якій друкував церковнослов'янські (бл. 20), польські і латинські книги. З 42 відомих найважливіші: «Апостол» (1639) з передмовою Сльозки та в співпраці з А. Скульським (Скольським) і численними заставками майстра Іллі та ін., «Тріодь цвітна» (1642), твори І. Ґалятовського — «Ключъ разумЂнія» (1663, 1665) і «Небо новое» (1665), латинські кн. С. Окольського про київських і чернігівських єпископів та ін.
Перший в Україні видав книги мініатюрного формату: «Молитви і часослов» (1642) і «Псалтир» (1667).
Учасник його виступів за національно-релігійну рівноправність українських міщан. 1633—37 і 1643—51 керував Львівською братською друкарнеюІсаєвич Я. Д. Сльозка Михайло // . За його управи, у братській друкарні надруковано вперше в Україні ілюстроване «Четвероевангеліє» (1636), спеціальним шрифтом, що імітував письмо рукописних євангелій львівського типу.
Видання Сльозки відзначалися старанним оформленням і великим мистецьким смаком.
За даними міської комісії, яка оцінювала вартість майна міщан, з якої львів'яни мали сплатити викуп, вона складала 30000 злотих.Łoziński W. Patrycyat i mieszczaństwo lwowskie w XVI i XVII wieku . — Lwów : Gubrynowicz i Schmidt, 1890. — S. 123. 14 листопада 1645 року латинський архиєпископ Миколай Кросновський підтвердив його привілей.
Усупереч вимогам Петра Могили не представив йому своїх друків для оцінки, на додачу передрукував літургійні книги («Служебник», «Октоїх»), які вийшли в друкарні Києво-Печерській лаврі, тому митрополит відлучив його від церкви (4 травня 1646).
Помер наприкінці квітня 1667 р.Ałeksandrowycz, s. 38., але коли саме, не відомо, — документ з 2 серпня 1667 р. називає його небіжчиком. Оскільки він був відлучений від церкви, тому ніхто не захотів його ховати, і тіло лежало 14 днів. І тільки коли митрополит Київський Антоній (Винницький) зняв «викляття» (відлучення), Сльозку поховали.
Перед своєю смертю Сльозка наказав своїм наслідникам, щоби вони видали Братству з його маєтку 1500 злотих, але це з волі своєї в духівницю не записав, а тому наслідники й не виконали її,— подарували лише трохи книжок, на суму коло 120 злотих. Але Іван Сльозка (син?) подарував 1667 р. якийсь ґрунт до церкви св. Іоана Богослова. Братство записало Сльозку до свого пом'яника.
Сім'я Дружина — Варвара, вихованка Костянтина Медзапети. Діти: Яків ( 1664); Іван; Варвара — дружина Стефана Павловича (Лавришевича); Софія — дружина львівського купця Миколи Димитро́вича.
Див. також Друкарство у Львові Книговидання в Україні Дропан Степан Музей мистецтва давньої української книги, Львів
Примітки
Джерела
Огієнко І. Михайло Сльозка і його друкарня . Росовецька Т. М. Михайло Сльозка — друкар, письменник, бібліофіл та його бібліотека як джерело творчості / Т. М. Росовецька // Рукописна та книжкова спадщина України: Археографічні дослідження унікальних архівних та бібліотечних фондів / Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Інститут рукопису. — К., 2004. — Вип. 9. — C. 60—70 (Шифр Ж68592/2004/9). Файл PDF Ałeksandrowycz W. Śloska (Ślozka) Michał // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków, 2016. — T. LI/1, zesz. 208. — S. 37—38.
Посилання