«Скала» — товариство, яке було мережею низових культурно-просвітницьких, виховних та освітніх осередків, які діяли в Галичині (переважно в межах Станиславівської єпархії УГКЦ) у 1934—1939 роках.

Читальні створювалися як базові парафіяльні інституції під духовним проводом Української Греко-Католицької Церкви для релігійно-морального й національного виховання селянства та міщанської молоді, організації бібліотечної справи, аматорського мистецтва, поширення засад тверезості та впровадження принципів «Католицької Акції». Були ліквідовані радянською владою восени 1939 року.

Історія 21 жовтня 1934 року єпископ Григорій Хомишин видав відозву «Організаційні основи католиків», у якій визначив принципи розбудови товариства. При парафіях рекомендувалося створювати читальні «Скали», які мали стати місцевими осередками релігійної та освітньої роботи. Перші загальні збори товариства відбулися 25 листопада 1934 року в Станіславові. Головою Головного відділу став д-р Іван Волянський, секретарем — д-р Лев Голінастій, заступником голови — Євген Барановський, скарбником — Теодор Мартинець. До керівництва також увійшли представники духовенства та світської інтелігенції. Осідок товариства розташовувався на вул. Перацького, 21 у Станіславові.

Для координації діяльності «Скали» було створено організаційний та люстраційний підвідділи. Організаційний займався підготовкою інструкцій, обіжників, відозв та методичних матеріалів, а люстраційний контролював роботу місцевих гуртків і читалень. Значну увагу приділяли підготовці кадрів: кожен деканат мав направляти священників на спеціальні курси інструкторів, після чого вони повинні були проводити навчання на місцях. Хомишин також заборонив священникам одночасно очолювати два товариства, хоча членство в різних організаціях дозволялося за умови, що їхня діяльність не суперечила християнському вченню.

Одним із головних напрямів діяльності «Скали» стало створення мережі читалень. Вони мали виконувати не лише функцію бібліотек, а й бути осередками лекційної, культурної та релігійної роботи. Це призвело до конкуренції з читальнями «Просвіти», особливо в селах і містечках Станіславської єпархії. Частина українських громадських діячів розглядала діяльність «Скали» як спробу витіснити «Просвіту» з її традиційних позицій. Натомість керівництво товариства наголошувало на відмінності між релігійно-просвітницькими завданнями «Скали» та ширшою культурно-громадською діяльністю «Просвіти».

У 1935 році діяльність товариства супроводжувалася гострими ідеологічними дискусіями. Особливо важливим став виступ Осипа Назарука, який обґрунтовував необхідність існування «Скали» як окремого католицького товариства. Водночас Григорій Хомишин наголошував, що організація не повинна ставати інструментом політичної боротьби. У цьому полягала одна з головних суперечностей подальшого розвитку «Скали»: частина її місцевих діячів використовувала товариство не лише для релігійно-просвітницької роботи, а й для впливу на громадське та політичне життя.

У 1936 році «Скала» значно розширила свою діяльність. На других загальних зборах було повідомлено, що товариство мало 187 читалень, у яких налічувалося близько 5500 членів, тоді як центральний осередок об'єднував 333 особи. До липня кількість читалень зросла приблизно до 200. Перед товариством поставили завдання довести їх кількість до 300. При читальнях організовували лекції, театральні гуртки, хори та інші культурні заходи.

Пік організаційного розвитку «Скали» припав на 1937 рік. Товариство налічувало 289 читалень та близько 14 280 членів. У 92 читальнях діяли власні бібліотеки, сукупний фонд яких перевищував 11 тисяч томів. Протягом 1936 року було створено 34 драматичні гуртки, 12 хорів, два духові та один струнний оркестр. Місцеві осередки провели 120 просвітницьких заходів. Представники товариства активно їздили по єпархії, проводили лекції та брали участь у деканальних конференціях.

«Скала» розвивала також власну видавничу діяльність. Серед її видань були брошури «Узасаднення „Скали“», «Світ летить у пропасть», «„Скала“ та „Просвіта“» та «Роздуми про Унію». До читалень передплачували українські релігійні та культурно-просвітницькі часописи. Таким чином, товариство прагнуло створити власне інформаційне та інтелектуальне середовище, орієнтоване на поєднання релігійного виховання з культурною роботою.

У 1937–1938 роках дедалі виразнішою стала проблема невідповідності між офіційними завданнями «Скали» та реальною діяльністю її місцевих осередків. Частина духовенства звертала увагу на те, що товариства більше уваги приділяли світським культурним заходам, тоді як благодійна, катехитична та суто релігійна діяльність залишалася менш розвиненою. Деякі місцеві діячі використовували «Скалу» для боротьби з політичними опонентами, хоча за задумом Хомишина товариство мало бути позаполітичним.

У 1938 році Хомишин проголосив нові «Напрямні» діяльності «Скали». Вони передбачали посилення релігійного характеру організації, виховання активних мирян та відмову від політичної діяльності. Після цього частина світських діячів залишила товариство. Проте повністю усунути суперечність між релігійним та суспільно-політичним напрямами діяльності «Скали» не вдалося.

Попри внутрішні суперечності та конкуренцію з іншими українськими організаціями, «Скала» стала однією з найбільших релігійно-просвітницьких мереж Станіславської єпархії наприкінці 1930-х років. Вона створила розгалужену систему читалень, бібліотек і місцевих гуртків, проводила освітні та культурні заходи, розвивала видавничу діяльність і залучала до організованої роботи тисячі мирян. Її діяльність припинилася разом із ліквідацією греко-католицьких структур після встановлення радянської влади в Галичині.

Джерела . Зі Снятина. Правда. 1939. 4 червня. Ч. 23. С. 5.

Беген О. Спроба владики Григорія Хомишина запровадити Католицьку Акцію у Станіславівській єпархії. Комісія в справах мирян УГКЦ.