Вади́м Іва́нович Го́пкало  — український радянський архітектор, член спілки архітекторів СРСР та України, заслужений архітектор УРСР, почесний член Української Академії архітектури, лауреат Сталінської премії III ступеня за архітектуру будинку по вул. Володимирській, 69-71 (1950), лауреат Державної премії Ради Міністрів УРСР ім. Т. Шевченка за архітектуру і художнє оформлення Київського філіалу Центрального музею В. І. Леніна (1985).

Біографія Народився року в Полтаві в родині живописця Гопкала Івана Олексійовича (1894–1984). У 1940 році здобув вищу освіту в Київському інженерно-будівельному інституті, навчався в Йосипа Каракіса.

У 1940–1941 роках — працював старшим виконробом тресту № 26 Наркомбуду 5 будуправління міста Харків. У 1941–1945 роках — начальником дільниці особливої будівельно-монтажної частини Наркомбуду у Харківській області. Протягом 1945–1946 років розробив проект забудови Соцмістечка у Запоріжжі.

З 1949 року почав працювати в Києві: у 1949–1965 роках — архітектором у Головному управлінні «Київпроект»; березень 1965 року — липень 1978 року — керівником майстерні № 2; з липня 1978 року — 25 жовтня 1995 року — начальником Управління об'ємного планування № 2 АТ «Київпроект».

Помер року в Києві. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 49а, ).

Архітектурна діяльність Брав участь у проектуванні (у складі групи або керівником) багатьох київських споруд і ансамблів, зокрема: житловий будинок КВО на Хрещатику, 1952; житловий будинок на Володимирській вулиці, 69-71; житловий будинок на Володимирській вулиці, 51-53Житловий будинок 1969, у якому проживали відомі вчені / Михайло Кальницький, Ольга Маркова, Лариса Федорова // © 2009—2018 Всі матеріали додані ентузіастами спільноти Захоплюючий Київарх. В. Гоп­кало, дисонує з навколишньою забудовою // © 2009—2018 Всі матеріали додані ентузіастами спільноти Захоплюючий Київ; перший в Україні типовий 14-поверховий будинок – серія К-14, співавторство з Л. Б. Катком, К. М. Кантором, Я. Г. Аксертом (1963); житловий будинок на вулиці Богдана Хмельницького, 39 (перший 18-поверховий будинок Києва, 1965—1971); житлове поселення у районі Чоколівка; будинок Подільського райкому КПУ; житловий будинок на Шовковичній вулиці, 13-2; адміністративний будинок на Великій Васильківській вулиці, 2; будівля проектних інститутів Укрводоканалпроект і Промстройпроект, 1965; річковий вокзал у місті Києві; Ботанічний сад Академії наук СРСР; Інститут фізіології рослин і генетики НАН України на Васильківській вулиці, 51; житлові будинки на Голосіївському проспекті, 80-82, 89-91; ресторан «Дубки»; інженерний корпус на вулиці Михайла Омеляновича-Павленка, 4/6; Будинок політпросвіти на Володимирській вулиці, 44-46; Київський інженерно-будівельний інститут на Повітрофлотському проспекті ; житловий масив Вигурівщина-Троєщина (перший мікрорайон); готель «Турист»; Київський філіал Центрального музею В. І. Леніна; Палац урочистих подій на проспекті Берестейському, 11.

Нагороди та премії Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1947) Заслужений архітектор УРСР (1982)Указ Президії Верховної ради Української РСР від 30 вересня 1982 року « Про присвоєння архітекторам почесного звання Заслуженого архітектора УРСР» // Вечірній Київ: газета. — Київ, 1982. — № 226 (11644). — 1 жовтня. — С. 1. Сталінська премія ІІІ ступеня (1951) (за архітектуру будинку 69-71 по Володимирській вулиці в Києві) Державна премія УРСР імені Т. Г. Шевченка (1985) (за архітектуру та оформлення Київської філії Центрального музею В. І. Леніна) — в колективі, зокрема із Володимиром Баруленковим.

Зображення

Примітки

Посилання ВЕК — Гопкало Вадим Іванович КНУБА — Гопкало Вадим Іванович

Джерела Гопкало Вадим Іванович //