Андрій Ігорьович Харитонов (25 липня 1959, Київ, Українська РСР — 23 червня 2019, Москва, Росія) — популярний радянський і російський актор театру та кіно, режисер, сценарист. Лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1982).
Життєпис Народився в родині вчительки. Закінчив акторський факультет Київського інституту театрального мистецтва імені І. Карпенка-Карого (1980). З 1980 року стає актором Київської кіностудії імені Олександра Довженка, 1983 року переїздить до Москви.
У 1984—1990 роки — актор Державного академічного Малого театру. Грав в антрепризних спектаклях.
Дебютував на екрані в головній ролі у 1980 році в українському телефільмі «Овід» (Приз ЦК ЛКСМУ на ВКФ «Молодість-1980» в Києві. «Золота німфа» на Міжнародному фестивалі в Монте-Карло, 1981. Державна премія УРСР імені Т. Г. Шевченка, 1982).
Як режисер, у 1991 році зняв художній фільм «Жага пристрасті» за мотивами оповідань В. Я. Брюсова (Спеціальний приз у конкурсі «Кіно для обраних?» на КФ «Кінотавр» (1991). Приз журі в номінації «Дебют» на КФ «Література і кіно» (1995). Сценарій до фільму А. Харитонов написав у співавторстві з Сергієм Новожиловим.
Член Спілки кінематографістів Росії.
Активно працював на телебаченні — автор, режисер, ведучий.
Хвороба та смерть У січні 2019 року стало відомо про те, що в Андрія Харитонова онкологічне захворювання, актор довгі роки хворів і переніс шість операцій.
Помер у Москві 23 червня 2019 року, не доживши місяця до свого 60-річчя. Причиною смерті став рак шлунка. Згідно з останньою волею актора, його тіло було кремовано, а урну з прахом — перевезено в Київ і поховано в родинній могилі на Байковому кладовищі (ділянка № 43а).
Фільмографія У кіно зіграв понад сорок ролей, зокрема в українських кінокартинах: «Овід» (1980, Артур Бертон/Феліче Ріварес) «Ярослав Мудрий» (1981, Ясноок) «Таємниці святого Юра» (1982, Роман) «Карастоянови» (1983, епіз.) «І в звуках пам'ять відгукнеться…» (1986, Старицький) «Мама, рідна, любима...» (1986, Іван)
На інших кіностудіях знімався у стрічках: «На гранатових островах» (1981, Ігор) «Лицар білої королеви» (1982, СРСР—Болгарія, Качальський) «Ассоль» (1982, Грей) «Старовинний детектив» (1982, Мелтеш) «Зоря і смерть Хоакіна Мур'єти» (1982, Хоакін) «Таємниця „Чорних дроздів“» (1983, Ланс Фортескью) «Ваніна Ваніні» (1983, Місіріллі) «Людина-невидимка» (, Гриффін) «Життя Клима Самгіна» (1987, Ігор Туробоєв) «Романови. Вінценосна сім'я» (2000, П'єр Жільяр) «Острів непотрібних людей» (2011, Волжанскій, батько Паші) та ін.
Література Спілка кінематографістів України. — К., 1985. — С. 161. Шевченківські лауреати: 1962—2001. — К., 2001. — С. 585.
Примітки
Посилання Офіційний сайт актора Харитонов Андрій Ігорьович (rusactors.ru)