Люксембурзький палац () — палац-резиденція в Парижі, побудований для королеви Франції Марії Медичі (архітектор Соломон де Бросс) на початку XVII століття. Одна з найкращих споруд французького бароко.
Історія Колись на цьому місті була садиба герцога Піне з родини Люксембург. На цьому місті в 1615-1631 роках для королеви Марії Медичі Соломон де Бросс побудував палац, що отримав назву Люксембурзький.
Вважають, що Соломон де Бросс відштовхувався від садового фасаду палаццо Пітті у Флоренції, що прибудував архітектор Бартоломео Амманаті (1511—1592) у стилі маньєризм. Але де Бросс все зробив на французький манер: зменшив виступи бічних корпусів, використав менший руст, додав середню, невеличку вежу і скульптури. Парадний двір — курдонер — замкнув службовими корпусами. Національне забарвлення виявили й високі дахи Люксембурзького палацу, які не використовують у Флоренції. Архітектурний образ палацу набув неповторності й національної самобутності. Палац вдало доповнили сад бароко, партер у 25 гектарів і садово-паркова скульптура.
Саме для оздоблення цього палацу художник із Фландрії Пітер Пауль Рубенс намалював картини зі сценами життя королеви Марії Медичі (тепер — Лувр, Париж). Після смерті королеви тут мешкав її син Гастон Орлеанський, молодший брат короля Людовіка XIII.
У XX столітті тут засідає Сенат Франції.
Впливи образу палацу
Сам Соломон де Бросс створив спрощену копію Люксембурзького палацу, коли йому замовили приміщення для парламенту області Бретань. Будівля збережена і нині використовується як палац юстиції в місті Рен, Бретань.
Ще більший вплив архітектурний образ Люксембурзького палацу справив на архітектора Жака Буйє де Блуа. Той починав як скульптор-різьбяр і проходив стажування в майстерні Соломона де Бросса в Парижі. Він створив новий фасад замку Шеверні, де дуже творчо використав знахідки де Бросса.
На парадному фасаді використав тільки дощатий руст, утримався від всякого використання колон і пілястр (вони є у де Бросса), навіть від гри виступаючих бокових веж — різалітів. В проміжках вікон другого поверху подав низку овальних заглибин з бюстами. Тільки ці бюсти та вікна і відіграють головну ролю оздоб в шляхетно стриманому, але по новому красивому фасаді. Лише головний портал замку-палацу виступає вперед і підкреслений вузькою баштою, що віддалено нагадує подібну на фасаді палацу де Бросса. Збережені і високі, різноманітні за формою дахи, що йшли з французького середньовіччя. Ранішне бароко Франції неохоче відмовлялося від форм і надбань національної архітектури, що надало архітектурі країни XVII століття національного забарвлення і національного характеру попри всі іноземні ідеї і впливи.
Національне коріння відчуватиметься пізніше і в уславленому палаці Мезон-Лафіт (архітектор Франсуа Мансар), в замку Во-ле-Віконт (архітектор Луї Лево), що йшли від вивчення архітектурного образу Люксембурзького палацу.
Галерея
Див. також Сенат Франції Люксембурзький сад Французьке бароко
Джерела Всеобщая история искусств, т 4, М, «Искусство», 1963 (рос) Ротенберг Е. И. «Западноеропейское искусство 17 века», М, «Искусство»,1971 (рос) Каптерева Т.,Біков В., «Искусство Франции 17 века», М,"Искусство", 1969 (рос)
Примітки
Посилання Палац на сайті Сенату Франції