Ма́занка, також маза́нка — хата, деревяна з топлі та дубу або плетена з хмизу (турлук), помазана глиною з соломою (іноді з кінським послідом). Традиційна хата мала піч з чирінню та лежанкою. Стіни надалі покривалися побілкою на вапні. Була поширена на території степової та лісостепової України, що було пов'язано з природними умовами.
Назва Такий тип хати отримав назву мазанка від слова мазати (тинькувати, штукатурити глиняним розчином).
Технологія Стіни мазанок складалися з дерев'яного каркаса. Проміжок між сохами та ригелями (клітинами) заповнювався або грудками змішаної з соломою чи очеретом глини («вальків») або обмазували цим матеріалом плетені стіни; ці операції були відомі як «валькування».
Після обмазування та просушування — стіни білили вапном, крейдою або білою глиною.
Хата з плетеними з хмизу (хворосту) стінами і обмазана глиною називалася хворостянка.
Обмазувати глиною могли й дерев'яні хати (зокрема, рублені «в шули»). Щоб краще тримався глиняний розчин, стіни клинцювали — забивали в них кілочки, клинці (аналогічно кріпленню дранки перед тинькуванням).
Однією з найпоширеніших була хата на сохах, в стінах якої накладали очерет і обмазували глиною з соломою.
Мазанки поділялися на: дерев'яні; плетені; солом'яні; очеретяні.
Галерея
Див. також Саман Фахверк Кінча Хата
Примітки
Джерела
Енциклопедія українознавства для школярів і студентів. — Донецьк: Сталкер, 2000. — 496 с.
Музей «Русский быт»