Іван Порфирович Філевич (або Филевич, , 20 серпня 1856, Люблінська губернія — 7 січня 1913, Санкт-Петербург)Грушевський М. Іван Филевич. Некрологічна замітка. Твори: у 50 т. – Львів : Світ. – 2007. — Т. 8. – C. 584—586. — російський історик, публіцист українського походження. У 1890–1897 рр. – екстраординарний, у 1897–1908 рр. – ординарний професор кафедри російської історії Варшавського університету. Досліджував питання територіального устрою і населення Київської Русі, русько-литовсько-польські взаємини XIV ст.
Життєпис Народився в сім'ї сільського греко-католицького священника; мати була полькою, римо-католичкою, яка дотримувалася польських патріотичних поглядів. 1875 р., закінчивши Більську класичну гімназію, поступив на історико-філологічний факультет Санкт-Петербурзького університету. Був учнем К. Бестужева-Рюміна.
Після закінчення університету в 1879 р. довгий час працював учителем історії та словесності 1-го реального училища та гімназії "Чоловеколюбного товариства" в Санкт-Петербурзі. В 1890 р. захистив у Петербурзькому університеті магістерську дисертацію на тему: «Боротьба Польщі та Литви-Русі за галицько-володимирську спадщину», і був направлений до університету в Варшаві екстраординарним професором на кафедру російської історії. В 1896 р. захистив докторську дисертацію на тему: «Історія Древньої Русі. Територія і населення », став ординарним професором. Двічі їздив до Австро-Угорщини, де вивчав становище русинів-українців в Угорщині та Трансільванії. Вивчав історію Карпатської Русі. В 1902 р. почав видавати «Огляд найновішого періоду галицько-руського життя. 1772-1900 рр.». Був членом різних товариств: Петербурзькому слов'янсько-благодійному, Західно-російському, Московському археологічному. Під час перерви в роботі університету, в роки першої російської революції, Філевич переїхав до Петербурга. Остаточно звільнився з служби в 1908 році, став співробітником видання "Новое время".
Входив до складу Комісії з утворення Імператорського миколаївського саратовського університету.
Дотримувався монархічних переконань і був членом найстаршої монархічної партії Росії - "Русское собрание", брав участь у монархістських з'їздах, був у Варшавському відділі «Союзу 17 жовтня». Брав активну участь у підготовці матеріалів для урядової комісії, що розробляла проєкт виділення Холмщини із складу Польського королівства.
Не дивлячись на походження із католицької родини, для Філевича характерним були тверді православні погляди, а також гостра критика діяльності Католицької церкви на землях Галицько-Волинської Русі після завоювання польськими королями. У своєму дослідженні «Боротьба Польщі та Литви-Русі за галицько-володимирську спадщину» обґрунтовує твердження, що саме Римо-католицька церква і папство було головним ідеологом та організатором агресії Польської держави на землі Русі, та політики переслідування та дискримінації місцевого населення на національно-релігійному ґрунті.
Праці з історії України, зокрема Галичини й Закарпаття
Борьба Польши и Литвы-Руси за галицко-владимирское наследие (1899) Очерк Карпатской территории и населення та ін.
Примітки
Джерела
Олашин М. В. Філевич Іван Порфирович // Иван Порфирьевич Филевич // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона. Т. XXXVa (1902). — СПб., 1890—1907.
Посилання Филевич И. П. Угорская Русь и связанные с нею вопросы и задачи русской исторической науки / И. П. Филевич ; ред. И. Щелков. — Варшава : Тип. Варшав. Учеб. Округа, 1894. – 42 с. Филевич И. П. Из истории Карпатской Руси : очерки галицко-русской жизни с 1772 г. (1848–1866) / проф. И. П. Филевич. — Варшава : Тип. Варшав. учеб. округа, 1907. — 2, 162 с.