Юрій (Георгій) Олександрович Шапóрін (; 8 листопада (27 жовтня) 1887, Глухів— , Москва) — український і російський композитор, музичний критик, педагог. Народний артист СРСР (1954). Лауреат Державної премії СРСР (1941, 1946, 1952), Державної премії Росії (1966). Професор Московської державної консерваторії імені П.І.Чайковського (1940). Біографія Народився в родині художника і піанистки. Дитячі та юнацькі роки пройшли в Глухові, там же навчався у гімназії, займався грою на фортепіано і віолончелі, мав здібності до малювання. У коло друзів родини Шапоріних були вхожі Марія Заньковецька, Микола Садовський, Микола Лисенко. У 1906—1908 роках навчався на історико-філологічному факультеті Київського університету, брав уроки композиції у Григорія Любомирського. У цей період написав свої перші музичні твори і виконував їх М. Лисенку.

Закінчив юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету В 1912 році.

Під час Першої світової війни служив у лейб-гвардійському Фінляндському полку, після демобілізації — у 1918 році — закінчив Петроградську консерваторію по класу композиції (у Миколи Соколова), оркестрування (у Максиміліана Штейнберга) і читання партитур (у Миколи Черепніна). Під час навчання в консерваторії отримував стипендію від відомого мецената М. Терещенка.

У 1919—1920 і 1922—1928 роках — завідувач музичної частини та диригент Великого драматичного театру.

У 1921—1922 роках — диригент Петрозаводського драматичного театру (Карелія).

У 1928—1934 роках — диригент Театру драми в Ленінграді.

Працюючи у ВДТ, зустрічався з художниками Мстиславом Добужинським і Олександром Бенуа, з поетом Володимиром Маяковським. Багато років товаришував з Олексієм Толстим. У колі друзів були Костянтин Федін, Кузьма Петров-Водкін, Павло Щоголєв.

У 1925—1930 роках — голова Ленінградського відділення Асоціації сучасної музики, керівник музичного видавництва "Тритон".

У 1932—1936 роках — заступник голови Ленінградського відділення Спілки композиторів СРСР.

У 1939—1948 роках — член оргкомітету Спілки композиторів СРСР.

У 1952—1966 роках — секретар Спілки композиторів СРСР.

З 1933 року виступав як музичний критик. В його творчому доробку понад 130 публікацій про діячів музики.

З 1939 року — викладач, а з 1940-го — професор по класу композиції Московської консерваторії. У його класі навчалися: Родіон Щедрін, Євгеній Свєтланов, Микола Сидельников.

Під час Другої світової війни був евакуйований у Тбілісі, де очолив ансамбль Закавказького військового округу, писав для нього пісні, разом з ансамблем виступав у військових частинах і госпіталях.

Член Радянського комітету захисту миру з 1955 року.

Народний артист СРСР з 1954 року.

Тричі лауреат Державної премії СРСР (1941, 1946, 1952 рр.).

У Глухові та Москві є музичні школи ім. Ю. Шапоріна (при Московському державному інституті музики ім. А. Г. Шнітке)

Творчість З юнацтва — автор романсів, музики до театральних постановок, фортепіанних сонат.

Історико-епічна тематика стає провідною у творчості композитора. Зламні моменти історії відобразив у опері «Декабристи» (1953 р.), в ораторіях «Оповідь про битву за руську землю» (1943—1944 рр.) та «Доки коршуну кружляти?» (на вірші О. Блока, К. Симонова, М. Ісаковського , 1945—1962 рр.), у симфонії-ораторії «На полі Куликовому» (текст — Олександра Блока, 1937—1938 рр.) та в «Симфонії з хором» (1932 р.), присвяченій братам композитора, які загинули в Громадянську війну, а також у музиці до кінофільмів «Мінін і Пожарський», «Суворов», «Кутузов».

Усього написав музику до 29 кінофільмів.

Ліричне обдарування розкрив у написанні романсів (понад 50). Музичні інтонації для них знайшов у поезії О. Блока, О. Пушкіна, Ф. Тютчева, М. Лермонтова, А. Фета, Т. Шевченка.

Автор творів для оркестру: «Блоха» (жартівлива сюїта в 6 ч., 1928 р.); Симфонія c-moll (в 4 ч.,1932—1933 рр.), а також творів для окремих інструментів: фортепіано та віолончелі (сонати, п'єси, балади).

Примітки

Література Всемирный биографический энциклопедический словарь. М., 1998.— С. 861. Глухів музичний: земля Березовського і Бортнянського: зб. наук. ст. за матеріалами Всеукр. наук. – практ. конф. (25-26 лютого 2016). — Глухів: ПВП Видавничий будинок "Еллада". — 2017. — С. 66—68. Капельгородська Н. М., Глущенко Є. С., Синько О. Р. Кіномистецтво України в біографіях. — К.: АВДІ, 2004. — С.663. Кино: Энциклопедический словарь / гл. ред. С. И. Юткевич. — М.: Сов. энциклопедия, 1986.— С. 492. Мистецтво України: Біографічний довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1997.— С. 640. Митці України: Енциклопедичний довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К., 1992.— С. 638. Музыка: Большой энциклопедический словарь / гл. ред. Г. В. Келдыш. — М.: НИ Большая Российская энциклопедия, 1998.— С. 631. Попов И. "На поле Куликовом" Юрия Шапорина // Музыкальная жизнь. — 1980. — №17. — С. 6—7. Римская Р. Г. Шапорин Ю. А. // Музыкальная энциклопедия: в 6 т. / гл. ред. Ю. В. Келдыш. — М.: Сов. энциклопедия, 1982. — Т.6: Хейнце—Яшугин. — 1008 с., илл. — С. 284—286. Светланов Е. Музыка сегодня: сборник статей, рецензий, очерков. — М.: Сов. композитор, 1985. — С.104—110. Смирнова И. Романсы Ю. А. Шапорина. — М.: Сов. композитор, 1968. — 96 с. Щедрин Р. Учитель и друг // Музыкальная жизнь. — 1987. — №22. — С. 6—7.