Львівський академічний театр імені Леся Курбаса — створений у 1988 році Володимиром Кучинським та групою молодих акторів, котрі, як і видатний український режисер Лесь Курбас зі своїми колегами у 1918 році, відчули потребу «…вернутися прямо до себе, …сказати щось нове, тому, і тільки тому, створити театр». Директоркою-художньою керівницею театру з червня 2025 року є Дарина Ольшанська.

Будівля театру Авторами проєкту будівлі театру-вар'єте в 1909 році стали З. Федорський та С. Мацудзінський.

Екстер'єр Будівля виконана стилі історизму початку XX століття і поєднує у собі сецесію та неоготику. Збудована з цегли, зверху вкрита черепицею, має п'ять поверхів.

На першому поверсі розташований центральний вхід, що веде до фоє та бічний з виходом на верхні поверхи. Над центральним входом, нависає широкий балкон та готичні вікна. На рівні третього поверху фасадна стіна розчленована напівколонами, які спираються на консолі, а завершуються готичними башточками і скульптурами химер. У композиції фасаду переважають вертикальні акценти, доповнені горизонталями карнизів і тяг, які ділять фасад на яруси. Вікна мають прямокутну або стрільчато-арочну форму..

Інтер'єр Архітектори не лише спроєктували будівлю в готичному стилі, а й оформили її інтер'єр. Стелю прикрасив орнаментальний живопис Зиґмунда Балька, що надає їй вигляду фантастичної квітки. Фасад, а також балкон і сценічне дзеркало в інтер'єрі декорував Францішек Бернат гротескними барельєфами на середньовічну та театральну тематику. Інтер'єр театру вирізняється вишуканістю та естетичною розкішшю.

Історія будинку

У 1908 році Віденським архітектурним бюро був запроєктований триповерховий театральний будинок в стилі модерн. А в 1909 році проєкт був перепроєктований львівськими архітекторами Зиґмунтом Федорським та Станіславом Мацудзінським.

2 березня 1910 року відбулось святкове відкриття театру вар'єте «Casino de Paris».

У 1911—1918 рр. у вар'єте діяв кінотеатр. У 1916—1918 рр. власником кінотеатру був Червоний хрест. Значну частину своїх прибутків віддавав для допомоги солдатам і їх родинам.

З 1920 року у приміщенні запрацював літературно-мистецький театр «Баґателя». Найуспішніші роки роботи театру були за часи директорства пана Броніслава Броновського. Критики називали цей театр справжнім мистецьким кабаре на зразок найкращих західних традицій.

У 1925 році запрацював сімейний дансинґ, який став дуже популярною забавою серед львів'ян. Також це приміщення полюбляли й українські театральні діячі. Так, наприклад, у 26-му, 27-му роках тут виступала із виставами трупа Стадника.

У 30-их роках, у час розквіту джазу, на сцені Казино де Парі частими гостями були найрізноманітніші джазові виконавці з усього світу. У 37-му та 39-му роках навіть виступав зі своїм гуртом Еді Рознер.

І вже з 1940 року приміщення перейшло у власність радянської адміністрації. Тут діяла державна обласна філармонія з оркестром. На початку 1950-тих років в будинку функціонував Палац піонерів. У 1960-тих роках у приміщенні розташувався Обласний центр народної творчості.

В кінці 80-тих, коли почався рух студійних театрів, 1988 рік відзначився особливою подією — народженням Львівського Українського Молодіжного Театру, який згодом став Театром ім. Леся Курбаса.

2 березня 2020 року відбувся святковий вечір з нагоди 110-ої річниці відкриття театру вар'єте «Casino de Paris» із презентацією виставки «Історії. Простір. Час», присвяченої історії приміщення.

Репертуарна політика

Від часу свого заснування Театр імені Леся Курбаса переріс в один із найвідоміших театральних колективів, як в Україні, так і за її межами. Вистави театру «Сад Нетанучих Скульптур» за Ліною Костенко, «Благодарний Еродій», «Наркіс» та «Silenus Alcibiadis» за Григорієм Сковородою, «Між двох сил» за Володимиром Винниченком, «На полі крові», «Йоганна, жінка Хусова» та «Апокрифи» за Лесею Українкою, «Сни» та «Забави для Фауста» за Федором Достоєвським («Злочин і кара»), «Хвала Еросу» за Платоном («Бенкет»), «Марко Проклятий або Східна легенда» за поезіями Василя Стуса, «Чекаючи на Ґодо» за С. Беккетом, гідно репрезентували Україну та здобули високі нагороди на численних міжнародних театральних фестивалях.

Репертуар театру  — «Сад нетанучих скульптур» за Ліною Костенко; реж. Володимир Кучинський 1988 — «Двір Генріха III» А. Дюма; реж. Володимир Кучинський 1988 — «Закон» за п'єсою Володимира Винниченка; реж. Володимир Кучинський  — «На полі крові» за поемою Лесі Українки; реж. Володимир Кучинський  — «Йоганна, жінка Хусова» за поемою Лесі Українки; реж. Володимир Кучинський 1990 — «Між двох сил» В. Винниченка; реж. Володимир Кучинський , 9 квітня — «Забави для Фауста» за романом «Злочин і кара» Федора Достоєвського; реж. Володимир Кучинський, художник — Олександр Оверчук, художниця з костюмів — Ольга Баклан, художник зі світла — Петро Гуменюк , 17 грудня — «Апокрифи» за драматичною поемою «На полі крові» і драматичним етюдом «Йоганна, жінка Хусова» Лесі Українки; реж. Володимир Кучинський, художник — Володимир Кауфман («На полі крові») та Володимир Фурик («Йоганна, жінка Хусова»), художники з костюмів — Наталія Шимін («На полі крові») та Володимир Фурик («Йоганна, жінка Хусова») , 20 квітня — «Марко Проклятий, або Східна легенда» за текстами Василя Стуса; реж. Володимир Кучинський, художниця — Наталія Шимін, музичне оформлення — Наталка Половинка , 15 березня — «Богдан» за п'єсою КЛІМа; реж. Володимир Кучинський , 30 листопада — «MA-NA-HAT-TA» за радіоп'єсою «Добрий Бог Мангеттену» Інґеборґ Бахман; реж. Володимир Кучинський , 18 червня — «Амнезія, або Маленькі подружні злочини» за п'єсою Еріка-Емманюеля Шмітта; реж. Володимир Кучинський, художник — Володимир Кауфман, художниця з костюмів — Наталія Шимін, пластичні етюди — Ольга Семьошкіна , 9 жовтня — «Формули екстази» за поезіями Богдана-Ігоря Антонича; реж. Володимир Кучинський , 25 березня — «Лісова пісня» за драмою Лесі Українки; реж. Андрій Приходько, музична режисерка — Мар'яна Садовська, сценографія/костюми — Богдан Поліщук, хореографка — Нінель Збєря , 28 квітня — «Так казав Заратустра» за філософською концепцією Фрідріха Ніцше, текстовою концепцією КЛІМа; реж. Володимир КучинськийТизер: , 26 листопада — «…П'єса Шекспіра „12 ніч“ зіграна акторами далекої від Англії країни що і не знали ніколи слів Шекспіра» КЛІМ по сюжету «Дванадцятої ночі» Вільяма Шекспіра; реж. Євген Худзик , 20 лютого — «Memento Vivere» за Роменом Гарі; реж. Роман Валько 2015, 3 жовтня — «Благодарний Еродій» за філософським діалогом Григорія Сковороди; реж. Володимир Кучинський, сотворитель образів та візій — Богдан Поліщук, забава з голосом і співом — Тамара Горгішелі, навчителі пластики і рухів — Андрій Водичев, Ольга Сємьошкіна, гра світла — Володимир Стецькович«Благодарний Еродій». Тизер , 8 березня — «Ножі в курях, або Спадок мірошника» Девіда Гарровера; реж. Володимир КучинськийТизер: 2016, 8 травня — «Раптом минулого літа» за Теннессі Вільямсом; пост. Ніл ФлекменТизер: , 22 грудня — «Впольована пристрасть, або Підслухані пісні княжого саду» Галини Листвак та Ольги Ренн; реж. Богдан Поліщук 2017, 28 грудня — «Дихання» Дункана МакМіллана; реж. Євген Худзик, худ. сценічного простору — Сергій Савченко, худ. костюмів — Юлія Рибка-Коваль, худ. світла — Олеся ПравдивецьТизер: . , 19 травня — «Королева краси» Мартіна Мак-Дони; реж. Ігор Задніпряний, сценографія — Володимир Стецькович, худ. костюмів — Ольга ГнатюкТизер: 2018, 29 листопада — «Перехресні стежки» інсценізація Івана Уривського за повістю Івана Франка; реж. Іван Уривський, хореограф — Павло Івлюшкін, худ. костюмів — Ольга Гнатюк«Перехресні стежки». Обговорення вистави. 18.12.2018. Франкова КузняТизер: , 10 травня — «Маркіза де Сад» за мотивами творів Юкіо Місіми; реж. Андрій Приходько, костюми — Юлія Рибка-Коваль, хореографія — Нінель Збєря, музика — Наталія Рибка-Пархоменко 2019, 27 грудня — «Кабаре Бухенвальд» триптих KLIMa (Вечір І «Безкінечні жіночі розмови насправді щасливих жінок»); реж. Володимир Кучинський, сценографія — Володимир Стецькович, костюми — Юлія Рибка-Коваль, музика — Олесь Коваль, пластика — Дарина ТурашТизер: . , 6 листопада — «Небезпечні зв'язки» Крістофера Гемптона; реж. Ніл Флекман, худ. Володимир Стецькович, худ. костюмів — Юлія Рибка-Коваль, комп. Umut Deniz TopcuogluТизер: 2022, 16 лютого — «Пастка розуму» за Ентоні Горовіцем; реж. Ніл Флекман, художниця — Юлія Рибка-Коваль 2022, 28 грудня — «Захар Беркут» за Іваном Франком; реж. — Андрій Приходько, художник — Богдан Поліщук, хореограф — Анатолій Сачівко, композитор — Сусанна Карпенко 2023, 29 листопада — «Мольєр. Анатомія», Мольєр/Ніна Захоженко; драматургиня — Ніна Захоженко, реж. — Дмитро Захоженко, сценограф — Олексій Хорошко, художниця костюмів — Юлія Рибка-Коваль, композитор — Олесь Коваль 2023, 12 грудня — аудіальний мистецький проєкт «Горизонти Курбаса», за Режисерським щоденником та вибраними статтями Леся Курбаса (документальний аудіосеріал та перформативне читання) 2024, 3 квітня — «Коли цвіте полин» Райнера Бера, учня Піни Бауш; постановка — Райнер Бер, асистентка — Галина Щупак, художниця — Юлія Рибка-Коваль 2024, 29 червня — «Легенда про вічне життя» Івана Франка (в межах проєкту «Франко. Re:volution» реалізованого Домом Франка у співпраці з Театром Курбаса); режисер та художник — Олександр Білозуб 2024, 4 жовтня — «Сіддхартха» за Германом Гессе; вистава є результатом творчої діяльности Театральної робітні при Театрі Курбаса (художній керівник курсу — Володимир Кучинський, викладач з майстерності актора — Андрій Водичев, викладачка зі сценічної мови — Тетяна Каспрук) 2025, 28 березня — «Ціна світла» за поезіями Аманди Ґорман; художній переклад та поетична адаптація — Катерина Калитко, реж. — Володимир Кучинський, сценограф, художник костюмів та світла — Олександр Білозуб, хореограф — Анатолій Сачівко, композитор — Олесь Коваль, музична керівниця — Тамарі Ґорґішелі, медіа-художники — Володимир Фанта і Софія Кокуєнко 2025, 1 червня — «Метаморфози» Овідія; вистава є результатом творчої діяльности Театральної робітні при Театрі Курбаса

Новації та унікальність

Театр першим здійснив сценічні постановки діалогів Григорія Сковороди, Платона, поезій Василя Стуса, Богдана Антонича, драматичних поем Ліни Костенко.

Увесь цей час театр працював як унікальний методологічний центр, опанував і розробив цикл театральних методик та тренінгів акторської психофізики, пластики, голосу, провів серію спільних проєктів з Workcenter Єжи Гротовського (Італія), Школою драматичного мистецтва Анатолія Васильєва (Росія), Осередком театральних практик «Gardzienice» (Польща), Саратозьким міжнародним театральним центром (США), проводив цикл лекцій та майстер-класів в Єльському, Колумбійському, Пенсильванському та інших університетах і театральних школах США.

Критика називає цей колектив унікальним театральним явищем, бо він повернув українській сцені інтелектуальний престиж, створив свою методологічну школу і поєднав багатогранну сценічну практику з процесом пізнання Людини.

З 1994 року Театр імені Курбаса проводить свій власний міжнародний театральний фестиваль «Театр: Метод і Практика». Веде активну міжнародну діяльність, є членом міжнародної театральної мережі IETM.

Окрім того, театр імені Курбаса є унікальною для України театром-школою, що виховала не одне покоління акторів та режисерів спершу в Студії театру, а з 2001 року на базі Львівського Національного університету імені Івана Франка.

Колектив театру

Творча група Дарина Ольшанська — директорка-художня керівниця Володимир Кучинський — головний режисер; Олесь Коваль — помічник режисера; Олександра Шутова — керівниця літературно-драматургічної частини; Ярина Андрушко — завідувачка художньо-постановочної частини; Катерина Дендюк — дизайнерка

Актори Береза Микола Мечиславович Водичев Андрій Володимирович Горгішелі Тамара Каспрук Тетяна Козак Андрій Козакевич Оксана Мазур Марина Онещак Марія Онещак Олег Анатолійович Рибка-Пархоменко Наталія Свіжінський Марко Синишин Андрій Соколов Денис