Е́ссен () — місто земельного підпорядкування на заході Німеччини, федеральна земля Північний Рейн — Вестфалія. Населення 580 751 (2008), що робить його четвертим за населенням містом Північного Рейну-Вестфалії після Кельна, Дюссельдорфа та Дортмунда, а також дев'ятим за величиною містом Німеччини. Друге за населенням місто (після Дортмунда) Рурської області, найбільший міський район Німеччини. Ессен розташований у великому метропольному регіоні Рейн-Рур другому за величиною ВВП в ЄС, і є частиною культурної області Рейнланд. Через центральне розташування в Рурі Ессен часто вважають «таємною столицею» Руру.

Через місто протікають дві річки: Емшер на півночі, на півдні — річка Рур, яка перегороджена дамбою в Ессені, утворюючи водосховища і . Центральні та північні райони Ессена історично належать до нижньонімецької () мовної зони, а південь міста — донижньофранкської мовної зони.

В Ессені розташовано кілька органів влади регіону, а також вісім штаб-квартир зі 100 найбільших публічних німецьких корпорацій за доходами, включаючи три корпорації, зареєстровані на DAX. Ессен часто вважають енергетичною столицею Німеччини з E.ON і RWE, найбільшими постачальниками енергії в Німеччині, обидва зі штаб-квартирами в місті. Ессен також відомий своїм впливом на мистецтво через шанований Університет мистецтв Фолькванг, його Школу менеджменту та дизайну Цолльферайн і нагороду Red Dot за промисловий дизайн продукції. На початку 2003 року університети Ессена та сусіднього міста Дуйсбург (обидва засновані в 1972 році) були об'єднані в Університет Дуйсбург-Ессен з кампусами в обох містах та університетською лікарнею в Ессені. У 1958 році Ессен було обрано центром (часто її називають Рурбістум (Рурська єпархія)).

Заснований близько 845 року, Ессен залишався невеликим містом у сфері впливу важливого церковного князівства, , до початку індустріалізації. Тоді місто — особливо завдяки металургійним заводам родини Крупп — стало одним із найважливіших центрів видобутку вугілля та виробництва сталі в Німеччині. Ессен до 1970-х років залучав робітників з усієї країни; в 1929 — 1988 роками це було п’яте за населенням місто в Німеччині, а в 1962 році його населення досягло понад 730 000 осіб. Після загальнорегіонального занепаду важкої промисловості в останні десятиліття XX століття в місті з’явився сильний розвиток економіки. Найпомітнішою згадкою цієї структурної зміни є промисловий комплекс вугільної шахти Цолльферайн, який колись був найбільшим в Європі. Остаточно закриті в 1993 році, і коксохімічний завод, і шахта з 2001 року внесені ЮНЕСКО до списку Світової спадщини.

Помітні досягнення міста за останні роки включають титул Європейської столиці культури від імені всієї Рурської області у 2010 році та обрання Європейської зеленої столиці на 2017 рік.

Історія Походження назви У німецькомовних країнах назва міста Ессен часто викликає плутанину щодо свого походження, оскільки вона має ту саму форму, що й німецький інфінітив дієслова «їсти» (пишеться з малої літери essen) та/або німецький іменник для їжі (що завжди пишеться з великої літери як Essen, що додає плутанини). Хоча вчені все ще сперечаються щодо тлумачення назви , залишається кілька тлумачень, які заслуговують на увагу. Найстарішою відомою формою назви міста є Астніде , яка змінилася на Ессен за допомогою таких форм, як Астнідум, Ассінде, Ессендія та Еснеде. Назва Astnide могла стосуватися або регіону, де було знайдено багато ясенів, або регіону на Сході (Імперії Франків). Paul Derks: Der Ortsname Essen, in: Essener Beiträge 103 (1989/90), pp. 27–51

Рання історія Найдавніша археологічна знахідка, , має вік 280 000–250 000 рр. Це лезо, знайдене в районі у північній частині міста під час будівництва в 1926 році. "Ergrabene Zeiten" , City of Essen, undated Також були знайдені інші артефакти кам’яної доби, хоча вони не надто численні. Використання землі було дуже високим, особливо через гірничодобувну діяльність в індустріальну епоху, і більше великих знахідок, особливо епохи мезоліту, не очікується. Знахідки, датовані 3000 роком до н. е. і пізніше, є набагато більш поширеними, найважливішою з яких є мегалітична гробниця, знайдена в 1937 році. Її просто називають Стейнкісте (кам’яна скриня) і називають «найпершим збереженим прикладом архітектури Ессена». Detlef Hopp: Essen vor der Geschichte – Die Archäologie der Stadt bis zum 9. Jahrhundert, in Borsdorf (Ed.): Essen – Geschichte einer Stadt, 2002, p. 32

Ессен був частиною районів розселення кількох німецьких народів (хатти, бруктери, ), хоча чітке розмежування між цими групами є складним.

Замок на півдні Ессена датується VIII століттям, сусідній — IX століттям.

Нещодавні дослідження «Географії» Птолемея визначили поліс або опід як Ессен. "Mapping Ancient Germania: Berlin Researchers Crack the Ptolemy Code" , Der Spiegel

VIII–XII ст

Близько 845 року святий (приблизно 800–874), пізніший , заснував абатство для жінок (coenobium Astnide) у центрі сучасного Ессена. Першою абатисою була родичка Альтфріда Герсвіт. У 799 році святий уже заснував бенедиктинське на власній території за кілька кілометрів на південь. Регіон був малонаселеним, лише з кількома невеликими володіннями та старим і, ймовірно, покинутим замком. У той час як Верденське абатство прагнуло підтримати місіонерську роботу Людгера в регіоні Гарц (Гельмштедт/Гальберштадт), Ессенське абатство мало піклуватися про жінок із вищої саксонської знаті. Це абатство не було абатством у звичайному розумінні, а радше призначалося як резиденція та навчальний заклад для дочок і вдів вищого дворянства; на чолі з абатисою, члени, окрім самої абатиси, не були зобов’язані давати обітниці цнотливості.

Близько 852 року почалося будівництво колегіальної церкви абатства, яке було завершено у 870 році. Велика пожежа 946 року сильно пошкодила церкву та поселення. Церква була перебудована, значно розширена і є основою нинішнього Ессенського собору.

Перша документальна згадка про Ессен датується 898 роком, коли Цвентібольд, король Лотарінгії, заповів абатству територію на західному березі річки Рейн. Інший документ, який описує заснування абатства і нібито датується 870 роком, зараз вважається підробкою XI століття.

У 971 році , онука імператора Оттона I, взяла на себе керівництво абатством. Вона мала стати найважливішою з усіх абатис в історії Ессена. Вона правила понад 40 років і подарувала до скарбниці абатства безцінні предмети, такі як найстаріший збережений семирозгалужений канделябр і , найстаріша відома скульптура Діви Марії в західному світі. Матильду змінили інші жінки, пов’язані з оттонськими імператорами: Софія, дочка Оттона II і сестра Оттона III, і Теофану, онука Оттона II. Саме за правління Теофану Ессен, який називався містом з 1003 року, отримав право на ринки в 1041 році. Через десять років Теофану наказала побудувати східну частину Ессенського абатства. Її склеп містить гробниці Св. Альтфріда, Матильди II і самої Теофану.

XIII — XVII ст

У 1216 році абатство, яке до того часу було лише важливим землевласником, отримало статус княжої резиденції, коли імператор Фрідріх II в офіційному листі назвав абатицю Єлизавету I Reichsfürstin (Принцеса Імперії). У 1244 році, через 28 років, Ессен отримав міську хартію, коли Конрад фон Гохштаден, архієпископ Кельна, увійшов до міста та разом з населенням звів міський мур. Це засвідчило тимчасове звільнення населення міста від принцес-настоятельок, але це тривало лише до 1290 року. Того року король Рудольф I повернув принцесам-настоятелькам повний суверенітет над містом, що викликало спротив у населення міста. Зростаюче місто, воліло до самоуправління та імперського верховенства. Титул вільного імперського міста був нарешті наданий імператором Карлом IV в 1377 році. Проте в 1372 році Карл парадоксальним чином схвалив рішення Рудольфа I 1290 року і, отже, залишив і абатство, і місто під орудою імперії. Суперечки між містом і абатством щодо верховенства над регіоном залишалися аж до розпуску абатства в 1803 році. Багато позовів було подано до Reichskammergericht, один з них тривав майже 200 років. Остаточне рішення суду в 1670 році полягало в тому, що місто мало бути «належним чином слухняним у тому, що можна і чого не можна робити» абатисам, але могло зберегти свої старі права — рішення, яке насправді не вирішило жодної проблеми.

У 1563 році міська рада, яка вважала себе єдиним законним правителем Ессена, запровадила протестантську Реформацію. Католицьке абатство не мало військ, щоб протистояти цьому розвитку подій.

Тридцятилітня війна Під час Тридцятилітньої війни протестантське місто і католицьке абатство протистояли один одному. У 1623 році принцесі-абатисі Марії Кларі фон Спаур, Пфлаум унд Фалер, вдалося спрямувати іспанців-католиків проти міста, щоб розпочати Контрреформацію. У 1624 році було прийнято закон про «перекатоличення», а відвідування церкви суворо контролювалося. У 1628 році міська рада подала позов проти цього до Reichskammergericht. Марії довелося втекти до Кельна, коли голландці штурмували місто у 1629 році. Вона повернулася влітку 1631 року слідом за баварцями під проводом Готфріда Генріха графа цу Паппенгейма, щоб знову виїхати у вересні. Померла в 1644 році в Кельні.

Війна стала серйозним ударом для міста, часті арешти, викрадення та зґвалтування. Навіть після Вестфальського миру 1648 року війська залишалися в місті до 9 вересня 1650 року.

Індустріалізація Перші історичні докази ​​гірничої діяльності в Ессені датуються XIV століттям, коли принцесі-абатисі було надано право на видобуток. Перша срібна копальня була відкрита в 1354 році, але безсумнівно важливіше вугілля згадувалося лише в 1371 році, а видобуток вугілля розпочався лише в 1450 році.

Наприкінці XVI століття в Ессені було відкрито багато вугільних шахт, і місто заслужило назву центру збройової промисловості. Близько 1570 року зброярі отримали високі прибутки, і в 1620 році вони виробляли 14 000 рушниць і пістолетів на рік. Місто набувало все більшого стратегічного значення.

У 1811 році Фрідріх Крупп заснував першу в Німеччині сталеплавильну фабрику в Ессені та заклав наріжний камінь для того, що мало стати найбільшим підприємством у Європі протягом декількох десятиліть. Завод Круппа також був головною причиною для значного зростання населення, починаючи з середини XIX століття. У 1896 році населення Ессена досягло 100 000 осіб. Інші промисловці, такі як , який в 1892 році подарував місту , також відіграли важливу роль у формуванні міста та Рурської області наприкінці XIX та на початку XX століття.

І світова війна та окупація

Заворушення спалахнули в лютому 1917 року через перебої з постачанням борошна. Тоді були страйки на фабриці Круппа. "" (Excerpt from the compilation of monthly reports of the Deputy Commanding Generals to the Prussian War Ministry concerning the morale of the population). 3 March 1917, no. 230/17 g. B. 6., Generallandesarchiv Karlsruhe, Abt. 456, vol. 70. Reprinted in Wilhelm Deist, Militär und Innenpolitik im Weltkrieg 1914–1918 (Military and Domestic Policy in the World War, 1914–1918). 2 volumes. Düsseldorf: Droste, 1970, vol. 2, pp. 666–667.

11 січня 1923 р. Рур був окупований французькими і бельгійськими військами. Прем'єр-міністр Франції Раймон Пуанкаре був переконаний, що Німеччина не виконала вимоги Версальського договору. Окупація Руру закінчилася влітку 1925 року "The occupation of the Ruhr (Germany, 1923–1925)" , International Committee of the Red Cross, 21 January 2005

II світова війна У ніч на Кришталеву ніч 10 листопада 1938 року синагога була розграбована, але зовні майже неушкодженою залишалася протягом усієї війни.

Синагога Стіла була повністю зруйнована.

Альфрід Крупп був засуджений на суді Круппа в Нюрнберзі за свою роль у цьому, але був помилуваний США в 1951 році.

Будучи великим промисловим центром, Ессен був мішенню для бомбардувань союзників, Королівські ВПС (RAF) скинули на місто загалом 36 429 довгих тонн бомб.