Трускаве́ць — місто на заході України, адміністративний центр Трускавецької міської громади Дрогобицького району Львівської області. Бальнеологічний курорт України.
Географія
Місто Трускавець розташоване у долині річки Воротище, притоки Солониці, у північному передгір'ї Східних Карпат на висоті 384 м над рівнем моря. Найвища точка міста — Гошівська гора (384 м). Курорт міститься за 90 км від Львова, Стебника — 5 км, Дрогобича — 15 км, Східниці — 20 км, Борислава — 10 км, Хирова — 71 км, Стрия — 35 км, Моршина — 50 км. Загальна площа міста — 7,74 км².
Залізниця сполучає місто з найбільшими містами України — Вінницею, Дніпром, Києвом, Львовом, Тернополем, Хмельницьким тощо. Між Трускавцем та Львовом, через міста Дрогобич та Стрий, курсують приміські електропоїзди та автобуси.
У Трускавці — затишна й екологічно чиста зона, яке відоме мінеральними водами з 14 джерел («Нафтуся», «Юзя», «Марія», «Софія», «Броніслава» тощо), покладами «гірського воску» — озокериту (єдине родовище у світі, що розташоване за 4 км від курорту — у Бориславі); трускавецькою сіллю «Барбара», яку добувають з високомінералізованої ропи́, що належить до конкурентів карловарської солі.
Територія міста Трускавець за генеральним планом складає 2000 га, фактичне користування землею — 774 га. Площа міста 7 км².
Клімат Для Трускавця характерний теплий та помірно-вологий клімат. Середньорічна температура на курорті Трускавець становить близько +7,5 °C. За цими показниками він близький до російського кавказького курорту Кисловодська (+7,8 °C). Найспекотнішими у Трускавці вважаються липень і серпень, коли середньомісячна температура досягає +28 °C. Найхолодніший місяць у році — січень (−6 °C). Навесні у Трускавці порівняно тепло, незалежно від погоди температура цього сезону в середньому +14 °C. Осінь теж зазвичай тепла, середні температурні показники — 16° тепла.
Сумарна кількість опадів за рік у Трускавці разом з околицями становить 763—827 мм, найбільша кількість опадів у Трускавці випадає наприкінці весни і на початку літа, найменше — у зимовий період.
Для Трускавця характерна досить висока вологість повітря (у зимовий період — 78—79 %, влітку близько 80 %), знижений атмосферний тиск, його показники протягом року коливаються в межах близько 725—742 мм рт. ст. Висока вологість повітря особливо помітна вранці та ввечері, вдень вона майже рівна оптимальній, завдяки цьому, незважаючи на досить високу температуру повітря, на початку дня та ввечері тут відносно прохолодно.
Найвологіші місяці у році — це серпень та жовтень, а найсухіші — квітень і травень. Число днів з туманністю зазвичай не перевищує 20—25 днів на рік. Десь стільки ж і з грозами. Хмарних днів у році в середньому 100, сонячних і ясних — близько 98. Максимальна хмарність у Трускавці спостерігається в листопаді, найменш хмарно — у липні та вересні.
Геологія Околиці Трускавця багаті на різні корисні копалини: нафту, озокерит, сіль, поліметалічні (свинцево-цинкові) руди. Тут є галеніт, сфалерит, сірка, мінерали вюртцит, смітсоніт, церусит, сидерит, зустрічається самородна ртуть. Виявлені також гіпс, поклади глауберової соліЄ. К. Лазаренко. Надрові багатства західних областей України. Львів, 1946. Наявність корисних копалин сприяла утворення різних за хімічним складом і лікувальним властивостям мінеральних вод, що містять вуглецеві з'єднання, радон, глауберову сіль, сірководеньА. Бабинець. Джерела мінеральних вод Радянської України. К., 1958, с. 9, 38—41.
Мінеральні води +№ДжерелоЛікувальні властивості1«Нафтуся»виводить дрібні камінці, пісок з нирок та відновлює клітини печінки1«Марія»розріджує слиз та знижує кислотність шлункового соку2«Софія»розріджує і розчиняє слиз в шлунковому соці та заспокоює запальний процес слизової шлунку3«Броніслава»розріджує слиз на оболонках верхніх дихальних шляхів4«Барбара»вихідний матеріал для отримання однойменної сухої солі «Барбара», яка має жовчогінну та жовчовивідну дію11«Юзя»лікує захворювання шкіри6«Едвард»використовують для відпустки мінеральних сірчаних ванн при захворюваннях, що виникають на ґрунті порушення обміну речовин, інтоксикацій7«Фердинанд»застосовується у розведенні з водою джерел № 6, 8 і 9 для відпустки рапних або сірчано-соляних ванн8«Еммануїл»використовують для відпустки рапних або сірчано-соляних ванн при шкірних захворюваннях (вугрі, лишай, себорейний дерматит)9«Анна»використовують для відпустки мінеральних та сірчано-соляних ванн10«Катерина»використовують для відпустки сірчано-соляних ванн
Населення Чисельність постійного населення становила 28 287 осіб станом на 1 січня 2022 року.
Динаміка населення Трускавця
Крім того, щомісячно тут відпочиває в середньому 13 000 осіб, з яких понад 2500 іноземців, станом на 19 червня 2011 року.
Щоденно з навколишніх сіл та міст доїжджає на працю 6300 осіб. Кількість працюючих, які виїжджають на роботу в інші населені пункти, — 3200 осіб. Загалом працює на підприємствах і установах міста 16 300 осіб.
Історична динаміка національного складу за даними переписів: {| class="wikitable" | align="center" style="background:#f0f0f0;"|| align="center" style="background:#f0f0f0;"|1959Кабузан В. М. — Украинцы в мире динамика численности и расселения. 1720-е годы XVIII века — 1989 год Форм. этн. и политических границ укр. этноса. Ин-т рос. истории РАН. М. Наука, 2006 | align="center" style="background:#f0f0f0;"|1989 за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року | align="center" style="background:#f0f0f0;"|2001|- | українці|| 61,2 %|| 79,3 %|| 93,3 % |- | росіяни|| 29,4 %|| 15,9 %|| 4,9 % |- | білоруси|| 1,2 %|| 0,4 %|| 0,4 % |- | поляки|| 1,2 %|| 0,7 %|| 0,4 % |- | євреї|| 3,5 %|| ||
Розподіл населення за віком та статтю (2001):
Національний склад Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року: НаціональністьВідсотокукраїнці93,37 %росіяни5,04 %поляки0,39 %білоруси0,34 %молдовани0,12 %вірмени0,11 %інші/не вказали0,63 %
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська2119094,22 %російська1124,99 %польська410,18 %білоруська330,15 %вірменська160,07 %румунська140,06 %інші/не вказали830,33 %Всього21489100 %
Назва
Назва міста Трускавець досі викликає суперечки істориків. Більшість дослідників вважає, що слово Трускавець походить від давньоруського імені Трушко, або Трусько, звідки Трусковіч, а з часом ТрускавецьМ. Т. Янко. Топонімічний словник-довідник Української РСР. — К., 1973, с. 151.
Відповідно до іншої версії, на назву міста вплинула литовська мова. Литовською druska — це сіль, а Прикарпаття — відомий центр солеваріння. На користь цього варіанту свідчать тісні міждержавні стосунки Галицько-Волинського князівства і Великого Князівства Литовського у XII—XV століттях.
Третя версія виводить походження слова до діалектного слова трусок або труск (дрібний хмиз, сухі тріски) — пор. польський топонім Трусколяси (ліси, де нападало хвойних голок), який стосується кількох сіл у ПольщіВасиль Лучик. Етимологічний словник топонімів України. Академія, — 2014. — с. 478Див. :pl:Truskolasy.
Існує також популярна, але хибна версія про те, що Трускавець — це видозмінена форма польського слова truskawka (полуниця, ). Полуниця цього виду з'явилася в Європі тільки після 1714 року і була привезена з Чилі французьким офіцером Фрез'є, тоді як назва міста вперше зустрічається ще у XV столітті (натомість польська назва європейського виду полуниць Fragaria moschata — poziomka).
Історія
Археологічні знахідки, зокрема, римський бойовий чекан, датований IV століттям нашої ери, свідчать про те, що територія Трускавця була заселена з давніх-давен. На думку вчених, тутешні землі могли бути ареною бойових дій готів і прикарпатських племен на чолі з карпами — з одного боку, і легіонів Римської імперії — з іншого. На території сучасного Трускавця, мабуть, було поселення за часів Київської Русі, коли в Прикарпатті отримав значний розвиток солеварний промиселНариси з історії техніки, вип. 7. — К., 1961, с. 99—101; «Літопис Бойківщини», — 1936, № 7, с. 5. До оборонних споруд Трускавця періоду пізнього середньовіччя можна віднести три фортеці — два замки й оборонний монастир. Але найстаріше серед оборонних укріплень даної місцевості — датоване дохристиянським періодом (язичницьке капище в урочищі Липки). Топографічна назва цієї місцевості — Бабина гора — позначена на кадастровій карті Трускавця 1853 року. Навіть у наш час серед населення побутують топоніми: Городище, Коточний замок, Кам'яний горб. Залишки ровів, валів, фундаментів від фортифікаційних укріплень та пізньосередньовічного оборонного монастиря отців Василіян свідчать про те, що далеким предкам сучасних трускавчан не раз доводилося відбивати напади войовничих загарбників.
Перша письмова згадка про Трускавець сягає 1462 рокуЛ. Тимошенко. Давній Трускавець (історична довідка) // Старожитності Дрогобиччини. — Дрогобич: Науково-дослідна лабораторія археології та краєзнавства історочного факультету ДДПУ ім. Франка. — №3-4. — C. 16..
Є підстави вважати, що район Трускавця, як і більшість сіл Самбірсько-Дрогобицької волості, був власністю галицько-волинського князяКурорти Львівщини. Львів, — 1961, с. 3; «Літопис Бойківщини», — 1938, № 10, с. 33. Після захоплення Галицько-Волинського князівства Польщею у 1349 році князівські маєтки потрапили до рук королів, які здавали села в оренду феодалам. Шляхтичами-власниками трускавецького маєтку у 1462 році були брати Іван і Станіслав Коритко з Трускавця, що згадуються в одному з найдавніших документів про Трускавець «Akta grodzkie і ziemskie, t. 13. Warszawa, 1888, с. 364». У 1471 році Іван Коритко продав за 550 гривень право пожиттєвої оренди Трускавця братам Гнатові з Тустановичів і Андрію із Любенців. Близько 1518 року Трускавець увійшов до складу Дрогобицького королівського староства. Старости збільшили повинності селян, хоча їхні земельні наділи зменшувалися. Так, у 1565 році лише 4 сім'ї мали по півлана, решта 57 — по чверті лана. За користування землею кожна сім'я сплачувала старості по 31 грошу чиншу. Крім того, всі жителі села щорічно платили по шість злотих і 28 грошів стації на утримання шляхетського війська. За право пасти свиней у дубових лісах у них брали кожну двохсоту свиню. В селі існувала тягла повинність. Мешканці Трускавця повинні були постачати 315 підвід для вивезення солі з жуп, сотні возів для доставки дров до жупI. Д. Бойко. Селянство України у другій половині XVI — першій половині XVII ст., с. 123, 124. Сприяв розвитку Трускавця солеварний промисел. Трускавецька солеварня містилася у лісі, по дорозі на Дрогобич (тепер кінець вул. Дрогобицької), який ще досі має назву Баньки (від слова баня — солеварня). Останній соляний колодязь, що містився в самому центрі Трускавця, був закритий на початку XIX століття. Досі навколо Трускавця є численні джерела, так звані прикарпатські солянки, воду з яких місцеві мешканці використовували для приготування їжі. У 1570 році у трускавецьких селян налічувалось 20 черенів, що містилися у дерев'яних будівлях, так званих вежах. За, сіллю приїжджали чумаки з Придністров'я. Місцеві селяни возили її на ярмарки на Волинь, Поділля, Київщину і до Білорусі. Значно зросли повинності селян у XVII столітті. Так, у 1664 вони змушені були відпрацьовувати за кожну півчетверть земельного наділу тричі на тиждень по півдня, а також виділяти від кожного двору косарів в перші та останні дні сінокоса (закоси, обкоси) і жнив (зажинки, обжинки). Як і раніше, селяни повинні були возити сіль на склади до Львова чи Перемишля, а також дрова на Модрицьку солеварню. Селяни, які не мали свого поля (підсадки) платили старості або орендарю маєтку грошовий чиншLustracja województwa Ruskiego (1661—1665), cz. 1, c. 158.