А́лвару Баррейрі́ньяш Кунья́л (; нар. 10 листопада 1913, Коїмбра — помер 13 червня 2005, Лісабон) — португальський політичний діяч, письменник, один з основних опозиціонерів до диктаторського режиму Нової держави. Все своє життя присвятив комуністичній ідеї. Протягом 31 року очолював Комуністичну партію Португалії, будучи її 2-м генеральним секретарем з 1961 по 1992 рік.

Біографія

Юні роки Алвару Куньял народився в Коїмбрі (муніципальна громада Се-Нова), син Авеліну Енрікеша да Кошти Куньяла, юриста, лібераліста і республіканця, за походженням з Сеї, і Мерседеш Феррейри Сімойш Баррейріньяш Куньял, переконаної католички.

Дитинство Алвару пройшло в Сеї, де він почав ходити до початкової школи. Проте навчання в початковій школі Сеї тривало не довго — батько забрав його зі школи, сказавши, що «не хоче, щоб його дитина навчалася в школі з авторитарною вчителької-дівчинкою з п'ятьма очима»За переказом самого Алвару Куньяла. Записано в Diário Popular від 10 травня 1991 року. Див. Перейра (1999)..

У віці 11 років Алвару разом з сім'єю переїхали до Лісабона, де здобув середню освіту в Ліцеї Камоенса. Згодом всупив на юридичний факультет Лісабонського університету, де і розпочав свою революційну діяльність.

У 1931 році, у віці сімнадцяти років, вступає в ряди Комуністичної партії Португалії (PCP), а також стає членом Ліги друзів Радянського Союзу ().

У 1934 році був обраний представником студентів у сенаті Лісабонського університету.

У 1935 році був обраний генеральним секретарем Федерації комуністичної молоді ().

У 1935 році, після візиту до Радянського Союзу, був обраний до Центрального Комітету Комуністичної партії Португалії.

Протягом декади 1930-х років Алвару Куньял працював у різних газетах і журналах, таких як Seara Nova, O Diabo, а також у підпільних виданнях Комуністичної партії Португалії — Avante і O Militante, де опублікував різні статті про політичну й ідеологічну інтервенцію.

У 1940 році Алвару Куньял у супроводі поліції представив свою тезу (дипломну роботу) на юридичному факультеті. Темою цієї роботи стала Легалізації абортів, — дуже малозвичайне питання для тих часів. Не зважаючи на досить несприятливі політичні умови, а в католицькій Португалії часів диктатури аборти були заборонені, Алвару Куньял отримав класифікацію у 16 балів (з максимально можливих 20-ти).

Опозиція Новій державі

За свої комуністичні погляди і їх непохитність, а також за опозицію режиму Нової держави, був ув'язнений у 1937, 1940 і 1949—1960 роках, — на загал «відсидів» 13 років, 8 з яких провів у повній ізоляції. 3 січня 1960 року, Алвару Куньял разом з іншими товаришами (усі були видатними членами Комуністичної партії Португалії), реалізували знамениту втечу з Пеніша, яка стала можливою завдяки ретельному плануванню і чіткій координації між зовнішньою та внутрішньою сторонами в'язниці.

Подальше перебування в Португалії Алвару Куньяла загрожувало його свободі, тому у 1962 році Комуністична партія Португалії посилає його за кордон, спочатку до Москви, а потім до Парижа.

Замінивши Бенту Антоніу Гонсалвіша, займав посаду генерального секретаря Комуністичної партії Португалії з 1961 по 1992 рік, коли новим головою партії став Карлуш Карвальяш.

У 1968 році Алвару Куньял головував на Конференції комуністичних партій Західної Європи, що свідчить про його впливовість і визнання, які вже тоді мав у міжнародному комуністичному русі. Під час цієї зустрічі виступив одним із найрішучіших прихильників вторгнення у на той час Чехословаччину танків країн-членів Варшавського договору, що відбулося у тому ж році.

Після Революції гвоздик

Повернувся до Португалії за кілька днів після революційних подій 25 квітня 1974 року.

Був міністром I, II, III та IV тимчасових у післяреволюційних період урядів, а також депутатом Асамблеї Республіки з 1975 по 1992 рік.

З 1982 року і протягом 10 років був членом Державної Ради, залишивши цю посаду, коли склав повноваження генерального секретаря КПП у 1992 році.

Крім керівництва партією, писав романи і був художником. Писав під псевдонімом Мануел Тьяґу (Manuel Tiago), в якому «зізнався» лише в 1995 році. Картини Куньяла неодноразово виставлялись не тільки в Португалії, а й за кордономЖизнь, достойная восхищения. Памяти Алвару Куньяла. .

В останні роки життя хворів на глаукому, в результаті чого став сліпим.

Помер 13 червня 2005 рокуУмер товарищ Куньял , у Лісабоні, у віці 91 року. Одним з перших в Португалії після смерті Куньяла відгукнувся колишній президент Республіки соціаліст Маріу Суаріш, який назвав Куньяла «великим борцем з фашизмом, все життя якого заслуговує захоплення». Соареш також заявив, що лідер португальських комуністів зіграв видатну роль у процесі переходу Португалії від диктатури до демократії. На похорон Алвару Куньяла, що відбувся 15 червня, прийшло близько 250 тис. чоловік. За його ж бажанням, тіло було кремовано.

Залишив після себе дочку, Ану Куньял, яка народилася 25 грудня 1960 року від Ізаури Марії Морейри.

У пам'яті багатьох Алвару Куньял залишився революціонером, який ніколи не зрадив своїм ідеалам.

Праці й літературна творчість Obras escolhidas (). Лісабон, видавництво «Avante!», том I (1935—1947), 2007. ISBN 978-972-550-321-8. Див. текст передмови, яку написав Франсішку Мелу. O Aborto: Causas e Soluções ()Дипломна робота представлена у 1940 році на екзамені 5-го курсу юридичного факультету Лісабонського університету. Порту, видавництво «Campo das Letras», 1997. Rumo à Vitória: As Tarefas do Partido na Revolução Democrática e Nacional ()Перші два видання цієї роботи були підпільними, видавництво «Avante!», 1964. A Questão Agrária em Portugal (). Ріо-де-Жанейро, видавництво «Civilização Brasileira»Пізніше було перевидане у Лісабоні у двох томах, видавництвом «Avante!» у 1976 році, під назвою Вклад у вивчення аграрного питання, 1968. O Radicalismo Pequeno-Burguês de Fachada Socialista (), Лісабон, видавництво «Avante!»Перші два видання цієї роботи були підпільними (1970 і 1971 роки), 1974. A Revolução Portuguesa: O Passado e o Futuro (). Лісабон, видавництво «Avante!»Перевидання 1994 року містило статтю Португальська Революція через 20 років, 1976. As Lutas de Classes em Portugal nos Fins da Idade Média (). Лісабон, видавництво «Estampa», 2-ге видання, перероблене і доповнене, 1980. O Partido com Paredes de Vidro (). Лісабон, видавництво «Avante!», 1985. Discursos Políticos (), у 22 томах, з 1974 по 1987 рік. Acção Revolucionária, Capitulações e Aventura (). Лісабон, видавництво «Avante!», 1994. A Arte, o Artista e a Sociedade (), Лісабон, видавництво «Caminho», 1996. ISBN 972-21-1068-3. A Verdade e a Mentira na Revolução de Abril: A Contra-Revolução Confessa-se (). Лісабон, видавництво «Avante!», 1999.

Алвару Куньял написав багато романів і оповідань під псевдонімом Мануела Тьягу. Серед його найвідоміших літературних праць виділяють: Até Amanhã, Camaradas (). Лісабон, видавництво «Avante!»За мотивами цієї праці португальським телеканалом SIC адаптовано телесеріал. Cinco Dias, Cinco Noites (). Лісабон, видавництво «Avante!»За мотивами цієї праці у 1996 році режисером Жозе Фонсекою да Кошта було знято фільм A Estrela de Seis Pontas (). Лісабон, видавництво «Avante!» A Casa de Eulália (). Лісабон, видавництво «Avante!» Fronteiras (). Лісабон, видавництво «Avante!», 1998. Um Risco na Areia (). Лісабон, видавництво «Avante!», 2000. Sala 3 e Outros Contos (). Лісабон, видавництво «Avante!», 2001. Os Corrécios e Outros Contos. Лісабон, видавництво «Avante!», 2002. Lutas e vidas: Um Conto (). Лісабон, видавництво «Avante!», 2003.

Як художник, був автором обкладинок деяких книжок, зокрема першого видання Esteiros за авторства Соейру Перейри Гомеша. Видав також власну збірку Desenhos da Prisão — I і II (), Лісабон, видавництво «Avante!».

Як перекладач, Алвару Куньял відзначився завдяки перекладу відомої праці Вільяма Шекспіра Король Лір, Лісабон, видавництво «Caminho», 2002 (1-е видання цієї версії). ISBN 972-21-1485-9. Перша публікація цього перекладу була частиною тому збірки Праці ШекспіраВидана лісабонською типографією «Scarpa», містила п'єси Ромео і Джульєта, за перекладом Луїша Соузи Ребелу, і Сон у літню ніч, за перекладом Марії да Саудаде Кортезау. Власне переклад Алвару Куньял зробив, перебуваючи у лісабонській в'язниці з 1953 по 1955 рікЖурнал колишніх студентів Університету Порту, n.º 18, ст. 34. У цей час Алвару Куньял використовував псевдонім Марія Мануела Серпа ().

Див. також Нова держава Революція гвоздик

Праці в інтернеті O Partido Comunista: da «reorganização» dos anos 40 ao 25 de Abril () (1992) O comunismo hoje e amanhã () (1993) A Revolução de Abril 20 anos depois () (1994) As 6 características fundamentais de um partido comunista () (2001)

Примітки

Посилання

Сайт C.I.T.I. — Дослідницький Центр Інтерактивних Технологій Алвару Куньял на сайті «Vidas Lusófonas»

Література Avillez, Maria João. Conversas com Álvaro Cunhal e outras lembranças. Lisboa, Temas e Debates, 2004. ISBN 972-759-733-5 Pereira, José Pacheco. Álvaro Cunhal: Uma biografia política. Lisboa, Temas e Debates: Vol. I: «Daniel» o jovem revolucionário (1913—1941), 1999. ISBN 972-759-150-7 Vol. II: «Duarte», O dirigente clandestino (1941—1949), 2001. ISBN 972-759-419-0 Vol. III: O prisioneiro (1949—1960), 2005. Pires, Catarina. Cinco conversas com Álvaro Cunhal. Porto, Campo das Letras, 1999. ISBN 972-610-177-8 Rodrigues, Urbano Tavares. A obra literária de Álvaro Cunhal: Manuel Tiago visto por Urbano Tavares Rodrigues. Lisboa, Editorial Caminho, 2005. ISBN 972-21-1737-8 Rodrigues, Urbano Tavares. Balanço comovido da ficção de Álvaro Cunhal.