Геру́ндій (, від gero — «нести») — одна з наявних у деяких мовах (таких як англійська, французька, латинська тощо) безособових форм дієслова (віддієслівний іменник). Герундій в англійській мові поєднує властивості дієслова та іменника.
Герундій і віддієслівний іменник Герундій іноді ще називають віддієслівним іменником, оскільки між ними є подібність по деяких параметрах, зокрема: семантика — обидві форми називають дію; морфологія — в обох форм можуть бути загальні флексії (словозміни), що виражають ідентичні граматичні категорії; синтаксис — обидві форми вживаються в позиціях, характерних для іменника (у функції підмету, додатку, у тому числі після прийменників, у функції іменної частини складеного присудка; у сполученнях із присвійними займенниками тощо).
Відмінностями герундія та віддієслівного іменника є, зокрема, те, що: герундій має регулярне формоутворення, у той час як віддієслівний іменник утворюється від дієслівної основи за допомогою різноманітних способів словотвору — суфіксальним, префіксальним, безафіксальним тощо; до того ж, від багатьох дієслівних основ віддієслівні іменники можуть узагалі не утворюватися; герундій має винятково «процесуальне» значення (називає дію як процес), у той час як значення віддієслівного іменника нерідко має більше опосередкований зв'язок зі значенням дієслова, від основи якого воно утворено; герундій, будучи морфологічною формою дієслова, зберігає характерне для цього дієслова управління (спосіб синтаксичного зв'язку із залежними словами), у той час як іменник його нерідко модифікує (наприклад, змінює безприйменниковий зв'язок на прийменниковий), наприклад:
Конкретний набір подібностей і відмінностей варіюється в різних мовах. Також на підставі відмінностей герундій у граматиках деяких мов виділяють в особливу безособову дієслівну форму в системі граматичних форм дієслова.
Особливості герундія в різних мовах
Герундій в англійській мові
Формоутворення Формоутворення герундія () в англійській мові характеризується винятковою регулярністю — шляхом додавання до основи інфінітиву закінчення -ing (наприклад, ) за винятком дієслів, що закінчуються в інфінітиві на німе -е (яка випадає, наприклад, ) та на -ie (які замінюються на -y-: ).
Форми герундія та його властивості
Є чотири форми герундія:
Indefinite active: writing; Indefinite passive: being written; Perfect active: having written; Perfect passive: having been written.
Герундій має дієслівні властивості, тому що він має форми часу і стану, може прийняти прямий додаток (наприклад: writing a letter) і означатися прислівником (наприклад: writing slowly). Герундій має також іменникові властивості. Він може вживатися з прийменником. Його синтаксичні функції дуже схожі на функції іменника, тому що герундій може бути підметом і додатком у реченні. Так як і іменник, герундій може означатися присвійнним займенником, чи іменником у присвійному відмінку. Але співвідношення між іменником і означаючим займенником, чи іменником в присвійному відмінку є атрибутивними (означальними), в той час співвідношення між герундієм і означаючим його займенником чи іменником у присвійному відмінку є предикативними (присудковими). Так, в реченні «His reading has considerably improved — Його читання значно покращилося» присвійний займенник «his — його» є означенням до віддієслівного іменника «reading-читання». А в реченні «His reading this passage was a mistake — Те, як він читав цей уривок, було помилкою» присвійний займенник «his» відіграє роль вторинного підмета до герундія «reading».
Застосування Найхарактернішою для герундія позицією в реченні є позиція прийменникового доповнення після присудка:
У цьому випадкові герундій підставляється замість іменника, який міг би бути вжитий у цій позиції:
Після деяких дієслів ( тощо) герундій уживається в позиції безприйменникового доповнення. Таке вживання герундія є найскладнішим для вивчання англійської, оскільки таке дієслівне управління має непередбачений характер і вимагає запам'ятовування:
Особливу групу дієслів, що вимагають після себе герундій, утворюють дієслова сприйняття ( тощо). Після них герундій також уживається в позиції другого безприйменникового доповнення, а позицію першого безприйменникового доповнення займає іменник або займенник, що називає особу, що робить дію, названу герундієм:
Одначе, замість герундія в цьому випадкові можна вжити інфінітив без to (так званий голий інфінітив):
Можливою позицією для герундія є позиція підмету, а також позиція іменної частини складеного присудка:
У деяких випадках віднайти формальну різницю між герундієм і суміжними формами (дієприкметник, віддієслівний іменник) важко:
Синтаксичні функції герундія
Герундій у реченні може виступати як:
Підмет — Предикатив — Прямий додаток — Прийменниковий додаток — Означення — Обставина — частина складенного дієслівного присудка —
Герундій в науці та техніці — Скринінг — Секвенування — Піросеквенування — Сайдінг — Міжсайтовий скриптінг — Блумінг — Аутсорсинг
У латинській мові
Цікаві факти Застаріле українське слово ярунда і («нісенітниця», «ахінея») походять з жаргону семінаристів й являють собою викривлене «герундій».
Див. також Іменник Дієслово Інфінітив Дієприслівник Супін
Джерела Сайт з вивчення граматики, морфології, синтаксису та словотворення англійської мови
Посилання
Примітки