Вороні́вка (у минулому — Черне́чне) — історична місцевість у Самарі, колишнє самостійне поселення та її передмістя.

Назва Скоріш за все, назва поселення походить від розповсюдженого козацького прізвища Вороний, яке міг носити його ймовірний засновник.

Історія

Територія Воронівки є такою ж заселеною за давністю, як і територія Паланки у Самарі. Від початку носило назву Чернечне село (від слова чернець), що свідчить про його підпорядкованість сусідньому Самарському монастирю. Чернечне було офіційною назвою для поселення при документообігу до кінця козацького устрою на території Присамар'я у 1775 році.

Перший раз як Новоселицька Воронівка згадується в архіві Коша Запорізької Січі у 1760 році, що засвідчує використання назви Воронівка серед населення як народної та вже тодішню тісну прив'язку поселення до сусідньої Самарі — центру Самарської паланки.

Село розташовувалося на важливому місцевому торговельному Злодійському шляху та біля паланкового центру, що спонукало його розвиток та швидке зростання. У цей час мало перевіз на місці теперішнього залізничного моста через Самару. Після знищення Запорізької Січі та ліквідації її вольностей стало офіційно зазначеним передмістям Новоселиці, що у 1794 році буде перейменована у Новомосковськ.

У 1798 році на території теперішнього Самарівського професійно-технічного училища була збудована дерев'яна Успенська церква, яка показувала тодішню заможність передмістя.

Згідно із задтвердженим планом Новомосковська 1803 року, на території Воронівки передбачалося перебудова місцевості під сітковий план та значне розширення передмістя — створення трьох міських площ, проспекту від центру міста та забудови навколо них. Проте відтворення цього плану так і не дійде до передмістя, зупинившись на його південній межі та архітектурно розмежував Воронівку від Паланки.

Перед початком Першої світової війни бельгійське акціонерне товаривство «Джон Кокеріль» спланувало побудувати міднопрокатний завод на околиці Воронівки, проте Жовтневий переворот перекреслив їх плани.

У 1927 році через Воронівку прокладається лінія Нижньодніпровськ — Костянтиноград Катерининської залізниці, яка розділяє місцевість. Надалі за Радянської окупації України переживає Голодомор, Безбожну п'ятирічку та Сталінські репресії.

У 1946 році сільська рада Воронівки була ліквідована і поселення увійшло до складу Новомосковська.

Починаючи з 1970-их років південь місцевості активно забудовувався типовою радянською високоповерховою забудовою.

Територія

Межі Південна межа місцевості проходить по вулиці Гідності, західна — по вулиці Зінаїди Білої, східна — по річці Самарі та вулиці Гетьманській, а північна — по адміністративній межі міста.

Частини До складу Воронівки також відносяться:

Ковалівка — місцевість на південному заході Воронівки. Заселена та забудована наприкінці XVIII — початку XIX століттях. Має поділ на квартали: Велика Ковалівка, Мала Ковалівка, Шості будинки та Ромині двори; Корея — місцевість на північному заході Воронівки. Заселена та забудована навколо найстарішого міського кладовища у другій половині XX століття.

Див. також Самар Місцевості Самарі

Примітки