Мавзолей В. І. Леніна (у 1953—1961 — мавзолей В. І. Леніна і Й. В. Сталіна) — пам'ятник-усипальниця (мавзолей) на Красній площі біля Кремлівської стіни в Москві, де з 1924 року в прозорому саркофазі зберігається тіло Володимира Леніна.
Перший (дерев'яний) мавзолей звели в січні 1924 року відразу після смерті Леніна, другий (дерев'яний) мавзолей — у травні 1924 року, третій (кам'яний) був побудований у 1930 році.
З 1989 року час від часу відбуваються суперечки про поховання Леніна та закриття мавзолею.
Історія спорудження
Після смерті Леніна на чолі комісії ЦВК СРСР з організації його похоронів був поставлений Фелікс Дзержинський. Він наполіг на бальзамуванні тіла померлого вождя і під його керівництвом у найстисліші строки побудували мавзолей.
Перший (тимчасовий дерев'яний) варіант Мавзолею був відкритий 27 січня 1924 року біля Сенатської башти Кремля на Красній площі. Через два місяці тимчасовий Мавзолей був закритий, і почалося будівництво нового дерев'яного Мавзолею, яке продовжилося з березня по серпень 1924 року. Новий Мавзолей був великою (висота 9, довжина 18 метрів) зрізаною ступінчастою пірамідою, сходи були включені в загальний об'єм будівлі. Для довговічності дерев'яні деталі були покриті олійним лаком, внаслідок чого споруда мала строгий світло-коричневий колір. Тяги, двері і колони верхнього портика були зроблені з чорного дуба.
Через п'ять років почалося будівництво остаточного, кам'яного варіанту Мавзолею (липень 1929 — жовтень 1930).
Кам'яний Мавзолей на плані практично повторює дерев'яний. Траурний зал виконаний у формі куба (довжина грані 10 метрів) зі ступінчастою стелею. По периметру залу проходить широка чорна смуга з лабрадориту, на яку поставлені червоні порфірні пілястри. Праворуч від пілястр проходять смуги чорного полірованого лабрадора. Між ними проходять зигзагоподібні стрічки з яскраво-червоної смальти.
Конструктивна будівля виконана на основі залізобетонного каркаса з цегляним заповненням стін, які фанеровані полірованим каменем — мармуром, лабрадоритом, порфіром, гранітом. Довжина Мавзолею по фасаду — 24, висота — 12 метрів. Над входом на моноліті з чорного лабрадора буквами з червоного кварциту викладений напис «ЛЕНИН».
Піраміда Мавзолею складається з п'яти різновисоких уступів (у дерев'яному Мавзолеї їх було шість). На першому уступі в 1945 році була влаштована трибуна. Одночасно по обох сторонах будівлі уздовж кремлівської стіни були споруджені гостьові трибуни на 10 тисяч осіб.
Тіло З 1924 року тіло Леніна, забальзамоване за методом учених Володимира Воробйова та Бориса Збарського, зберігають у Мавзолеї. Підтримкою тіла в належному стані займаються співробітники Навчально-методичного центру біомедичних технологій, що входить у Всеросійський науково-дослідний інститут лікарських і ароматичних рослин (НПО ВИЛАР).
Двічі на тиждень 12 учених входять у Мавзолей і проводять ретельний огляд, а раз на півтора року останки опускають у ванну зі спеціальним розчином. Для цього використовуються унікальні стереофотоустановки і прилади. За останні понад 20 років прилади не зареєстрували якихось змін.
У період Другої світової війни, в липні 1941 року, тіло Леніна було евакуйоване до Тюмені; у квітні 1945 року повернено до Москви. У 1945 році при новому оформленні інтер'єру Мавзолею саркофаг конструкції К. С. Мельникова був замінений саркофагом, виконаним за проєктом О. Щусєва і скульптора Б. І. Яковлева.
У 1953—1961 роках в мавзолеї було також тіло Сталіна, а мавзолей називали «Мавзолей В. І. Леніна і І. В. Сталіна»; гранітна плита з ім'ям Леніна в цей період була замінена на плиту з розташованими один над одним написами «ЛЕНИН» і «СТАЛИН». Одночасно з похоронами Сталіна була прийнята нездійснена ухвала про майбутнє перенесення саркофагів обох вождів у Пантеон.
У 1973 році встановлений куленепробивний саркофаг (головний конструктор Н. В. Томський).
Культове місце радянської ідеології Мавзолей Леніна був перетворений на головне культове місце Радянського Союзу, біля якого проводилися ритуали і масові заходи.
Біля входу в Мавзолей стояла почесна варта, встановлена наказом начальника Московського гарнізону 26 січня 1924 року за день до похорону Леніна. До жовтня 1993 року у Мавзолеї був пост почесної варти № 1, яка змінялася кожну годину за сигналом кремлівських курантів. У жовтні 1993 року під час конституційної кризи пост № 1 був скасований. 12 грудня 1997 року пост відновлений, але вже біля Могили Невідомого солдата.
Від самого спорудження Мавзолей використовувався як трибуна, на якій з'являлися діячі Політбюро і радянського уряду, а також почесні гості під час урочистостей на Красній площі (передусім ходи 1 травня і параду 7 листопада, а з 1965 року і параду 9 травня). З Мавзолею до учасників парадів зазвичай промовляв Генеральний (Перший) секретар партії. У 1992—1994 роках парадів і ходів на Красній площі не проводилося. 9 травня 1995 року був проведений парад з нагоди 50-річчя Перемоги, під час якого Мавзолей використовувався як трибуна; на нього піднімалися Борис Єльцин, Віктор Черномирдін, Юрій Лужков й інші політичні діячі. 9 травня 1996 року був проведений парад на честь 51-річчя Перемоги, під час якого Мавзолей востаннє використовувався як трибуна. Від 1995 року паради Перемоги знов проводяться щороку, але з 1997 року керівні діячі держави розташовуються при цьому на тимчасових трибунах, що споруджуються щоразу біля підніжжя Мавзолею.
Інциденти та спроби вибухів у Мавзолеї 19 березня 1934 року Митрофан Нікітін намагався вистрілити в забальзамоване тіло вождя. Йому перешкодили охорона і відвідувачі. Нікітін на місці застрелився. При ньому було виявлено лист протестного змісту на адресу партії та уряду. 5 листопада 1957 року А. Н. Романов, житель Москви без певних занять, кинув у Мавзолеї пляшку з чорнилом. Саркофаги з тілами Леніна і Сталіна не постраждали. 20 березня 1959 року один з відвідувачів кинув у саркофаг молоток і розбив скло. Тіла В. І. Леніна і Й. В. Сталіна не постраждали. 14 липня 1960 року мешканець міста Фрунзе К. М. Мінібаєв скочив на бар'єр і ударом ноги розбив скло саркофага. Осколки пошкодили шкіру забальзамованого тіла В. І. Леніна. Через відновлювальні роботи Мавзолей був закритий до 15 серпня. Мінібаєв на слідстві казав, що з 1949 року виношував намір зруйнувати труну з тілом Леніна, і 14 липня 1960 року спеціально для цього прилетів до Москви. 9 вересня 1961 року Л. А. Смирнова, проходячи повз саркофаг, плюнула в нього і потім кинула у саркофаг камінь, загорнутий у носову хустку, супроводивши свої дії лайкою. Скло саркофага було розбито, але тіло Леніна не постраждало. 24 квітня 1962 року мешканець міста Павловський Посад пенсіонер А. А. Лютіков також кинув камінь в саркофаг. Тіло Леніна не постраждало. Згодом з'ясувалося, що Лютіков у попередні два роки писав антирадянські листи в центральні газети і в посольства західних країн. У вересні 1967 року житель Каунасу на прізвище Крисанов підірвав начинений вибухівкою пояс біля входу в Мавзолей. Терорист і ще кілька людей загинули, Мавзолей не постраждав. 1 вересня 1973 року невідомим підірвано саморобний вибуховий пристрій усередині Мавзолею Леніна. Злочинець і одна подружня пара загинули, кілька людей, в тому числі діти, були поранені. Тіло В. І. Леніна не постраждало, оскільки до того моменту саркофаг вже був закритий куленепробивним склом. 15 березня 2010 року житель Підмосков'я Сергій Крапецов переліз через огорожу, виліз на трибуну Мавзолею Леніна і почав звідти викрикувати заклики до руйнування Мавзолею і якнайшвидшого поховання тіла В. І. Леніна. При затриманні його співробітниками міліції Крапецов чинив озброєний опір, але все ж був затриманий. Згодом з'ясувалося, що в цей момент Крапецов перебував у розшуку за вчинення розбійного нападу. 27 листопада 2010 року міліціонери затримали чоловіка, який кинув у Мавзолей Леніна рулон туалетного паперу і брошуру. Затриманого госпіталізували у психіатричну лікарню. 26 червня 2011 року громадянка України, жителька Харкова, хотіла здійснити самогубство поблизу мавзолею, перерізавши собі горло ножем. Вона встигла лише розрізати горло, після чого ніж у неї відібрали. 14 січня 2023 року 42-річний мешканець Москви хотів викрасти тіло Леніна. Людина в «неадекватному стані» мала намір увійти до мавзолею о 09:30 ранку за місцевим часом і запевнила його, що Ленін має «відпустити свої гріхи». Поліція затримала його та передала лікарям для обстеження.https://www.ukr.net/ru/news/details/curious/96270209.html У квітні 2026 року студент завдав кілька ударів руками по захисному склу саркофага, а потім почав кидати в нього своїм взуттям, за що був негайно затриманий охороною. За свій вчинок він отримав 10 днів арешту, а пояснив його «ідеологічними розбіжностями з Леніним».
Цікаві факти Існує переказ про те, що незабаром після того, як тіло Володимира Леніна було поміщено на Красній площі до Мавзолею, під ним (під Мавзолеєм) раптом прорвало каналізацію, після чого патріарх Тихон (Белавін) уїдливо зауважив: «По мощах — і єлей». Приблизно в тому ж місці, де зараз знаходиться Мавзолей, між Спаським і Нікольським воротами Кремлівської стіни, на початку XVIII століття існувала Комедіальная храмина — перший в Росії публічний державний театр, заснований указом Петра I в 1702 році.
Мавзолей у наш час Нині Мавзолей відкритий для доступу кожні вівторок, середу, четвер і суботу з 10 до 13 години. Доступ у Мавзолей і до поховань біля кремлівської стіни здійснюється через контрольно-пропускний пункт біля Микільської вежі, де здійснюється перевірка металодетектором. При відвідуванні Мавзолею забороняється мати при собі фото- і відеоапаратуру, мобільні телефони з фотокамерою. Також не можна проносити з собою сумки, рюкзаки, пакети, великі металеві предмети й пляшки з рідиною (охочим надається платна послуга камери схову в будівлі історичного музею). Доступ у Мавзолей безоплатний. У Мавзолеї годиться, зберігаючи мовчання і не затримуючись біля труни, зробити півколо навколо саркофагу. Чоловікам — зняти головний убір.
Питання про збереження останків Леніна в Мавзолеї Після розпаду Радянського Союзу деякими громадськими діячами та політиками неодноразово піднімалося питання про доцільність збереження Мавзолею і перенесення тіла Леніна, наприклад, на Вовківське кладовище в Санкт-Петербурзі, де у Леніна поховані мати і сестри. Зокрема, за поховання останків Леніна висловилися патріарх Алексій II і екс-президент СРСР М. С. Горбачов.
Під гаслом «Поховаємо справу і тіло Леніна» на Красній площі в квітні 1994 року проводила свою несанкціоновану акцію, припинену співробітниками правоохоронних органів, партія «Демократичний союз» на чолі з Валерією Новодворською.
У разі винесення останків Леніна з мавзолею сам Мавзолей Леніна пропонують залишити на Красній площі як пам'ятник архітектури.
Водночас ряд політичних сил з 1990-х років і досі проводять щотижневі мітинги-«ланцюжки» прихильників збереження останків Леніна в мавзолеї. Багато з них приводять на захист своєї позиції такі аргументи, як православні мощі святих і те, що Володимир Ленін фактично похований, тобто мавзолей і є його місце поховання і тривожити його було б блюзнірством. За збереження останків Леніна висловився на початку свого першого президентського терміну Володимир Путін:
20 січня 2011 року депутат від партії «Єдина Росія» Володимир Мединський порушив питання про подальше збереження тіла Леніна в мавзолеї.