Охорона здоров'я в Україні — комплекс законодавчих, теоретично-наукових, організаційних та медично-інфраструктурних об'єктів держави для постійного забезпечення громадян належною медичною допомогою. Право на охорону здоров'я та медичну допомогу гарантується Статтею 49 Конституції України.

Охорона здоров'я — галузь діяльності держави, метою якої є організація та забезпечення доступного медичного обслуговування населення. Охорона здоров'я — це ключовий елемент національної безпеки держави.Опалько В. В. Реформування системи охорони здоров'я в Україні // Вісник Черкаського університету Науковий журнал. — № 207, 2011

Система охорони здоров'я — це система, яка надає комплексну, високоякісну та доступну допомогу всім людям, одночасно сприяючи рівності в здоров'ї та забезпечуючи стійкість розвитку країни в цілому. Основною метою системи охорони здоров'я є покращення здоров'я та благополуччя окремих осіб і населення загалом, шляхом надання своєчасної, ефективної та високоякісної медичної допомоги.

Історично українська медицина базувалася на радянській моделі Семашка (централізована система з кошторисним фінансуванням ліжко-місць). З 2017 року в країні триває масштабна трансформація системи охорони здоров'я. Ключовим елементом реформи став перехід від утримання медичних закладів до принципу «гроші йдуть за пацієнтом», створення Національної служби здоров'я України (НСЗУ) як єдиного державного закупника медичних послуг та запуск Програми медичних гарантій.

Сучасний стан охорони здоров'я в Україні визначається подоланням наслідків пандемії COVID-19 (2020–2023) та адаптацією до умов повномасштабної російсько-української війни. Воєнні дії спричинили руйнування сотень медичних закладів, дефіцит кадрів у прифронтових регіонах, масштабне внутрішнє та зовнішнє переміщення пацієнтів, а також критичне зростання потреби у психологічній реабілітації, протезуванні та екстреній медичній допомозі (тактичній медицині). Ключовим вектором розвитку системи залишається цифровізація через впровадження електронної системи охорони здоров'я (eHealth) та інтеграція в європейський медичний простір.

Стан здоров'я в Україні

Медичні заклади Станом на березень 2015-го:

Міністерству охорони здоров'я України (МОЗ) підпорядковано близько 3050 медичних закладів (майже 91 % від загальної їх кількості в Україні). Департамент з питань виконання покарань має 114 заклади (майже 3 %). Академія медичних наук має 41 медичних установ (1 %). Станом на травень 2026 року в Електронній системі охорони здоров’я (ЕСОЗ) зареєстровано вже 17722  надавачі медичних послуг усіх форм власності та 3 769 аптечних закладів. З понад 17 тисяч медзакладів, які зареєстровані, у 5209 закладах українцям надають первинну медичну допомогу, у 12473 – спеціалізовану медичну допомогу. Найбільше медзакладів працюють у місті Києві (2576), Дніпропетровській (1498), Львівській (1477) Харківській (1032), Одеській (1023) та Київській (1013) областях.

Показники Станом на березень 2009: Потужність лікарняних закладів по всіх міністерствах і відомствах сьогодні становить 436,4 тис. ліжок. Заклади МОЗ мають 403 тис. ліжок, Департамент з питань виконання покарань, має 11 тис. ліжок, Академії медичних наук підпорядковано 7,5 тис. ліжок. Амбулаторно-поліклінічні заклади розраховані на 957,1 тис. відвідувань на зміну. МОЗ має мережу амбулаторно-поліклінічних закладів, які розраховані на 890,7 тис. відвідувань за зміну. Мінтрансзв'язку — на 2-му місці Департамент з питань виконання покарань забезпечує 5,8 тис. відвідувань за зміну В закладах Академії медичних наук можуть проконсультуватися близько 5 тис. пацієнтів за зміну.

Всього в охороні здоров'я у 2008 працювало 207,9 тис. лікарів, із них 82 % у системі МОЗ, решта — у відомчій медицині. Дефіцит лікарських кадрів сягнув 48 тисяч осіб. Забезпеченість лікарями по галузі — 45,2 на 10 тис. населення. З них безпосередньо надають медичну допомогу 26,7 лікарів (на 10 тис. населення), що значно нижче від середньоєвропейського рівня.

У 2021 році в Україні працювала 147,4 тисячі лікарів усіх спеціальностей та 1 тисяча 186 лікарняних установ. Найбільше лікарів працювало в Києві (14,6 тис.), Львівській (11,9 тис.) і Дніпропетровській (11,5 тис.) областях, найменше — у Луганській області (1,9 тисяч).

Керівний склад Фото Міністр Період каденції Ключові рішення, реформи та внесок у систему Історичний контекст Юрій Спіженко 4 червня 1991 —1 липня 1994 Перший міністр охорони здоров'я незалежної України. Заклав нормативну базу для функціонування суверенної системи охорони здоров'я. Ухвалено базовий закон «Основи законодавства України про охорону здоров'я» (1992), який діє досі. Перехідний період від радянської системи Семашка до розбудови національних інституцій. Віталій Москаленко 12 січня 2000 —30 листопада 2002 Розпочав перші системні кроки з розвитку первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини. Запровадив стандартизацію вищої медичної освіти в Україні (інтеграція тестів «Крок»). Активізував державні програми боротьби з туберкульозом та ВІЛ/СНІД. Створив Державну фармакопею України. Стабілізація фінансування галузі після кризових 1990-х років. Василь Князевич 18 грудня 2007 —11 березня 2010 Запустив масштабну національну кампанію з популяризації здорового способу життя. Ініціював розробку концепції реформування системи, яка передбачала чіткий поділ на первинний, вторинний та третинний рівні допомоги. Керував ліквідацією епідемії «каліфорнійського грипу» (H1N1) в Україні у 2009 році. Період активних євроінтеграційних декларацій та перших спроб структурного поділу лікарень. Олександр Аніщенко 24 травня 2011 —14 лютого 2012 Запуск пілотного проєкту реформування охорони здоров'я у чотирьох регіонах (Дніпропетровська, Донецька, Вінницька області та м. Київ) згідно із Законом № 3612-VI. Перша масштабна спроба реорганізації поліклінік в Амбулаторії сімейної медицини та Центри ПМСД. Експериментальний етап реформи «зверху» за часів президентства В. Януковича. Олег Мусій 27 лютого 2014 —1 жовтня 2014 Проведення першого масштабного аудиту міністерства після Революції Гідності. Початок процесу децентралізації в медицині та розробки концепції «демонополізації» закупівель ліків. Період початку російської агресії на Донбасі; формування перших засад тактичної медицини. Олександр Квіташвілі 2 грудня 2014 —14 квітня 2016 Ініціював та законодавчо закріпив передачу державних закупівель ліків міжнародним організаціям (Crown Agents, UNICEF, ПРООН), що суттєво знизило рівень корупції у цій сфері. Підготував законодавчу базу для автономізації медичних закладів (перетворення лікарень на комунальні некомерційні підприємства). Залучення іноземних експертів до реформування держсектору після 2014 року. Уляна Супрун (в. о.) 1 серпня 2016 —29 серпня 2019 Найдеструктивніший або найрадикальніший (залежно від оцінок, але ключовий) етап реформи: ухвалено Закон «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» (2017). Створено Національну службу здоров'я України (НСЗУ). Повний запуск принципу «гроші йдуть за пацієнтом» на первинній ланці (запроваджено декларації з лікарями). Запуск програми «Доступні ліки» та системи eHealth (електронні медичні картки, рецепти). Старт реформи медичної освіти (запровадження єдиного державного кваліфікаційного іспиту ЄДКІ). Фундаментальний злам старої радянської моделі фінансування ліжко-місць. Ілля Ємець 4 березня 2020 —30 березня 2020 Початок розгортання перших державних протиепідемічних заходів для боротьби з поширенням COVID-19 в Україні. Запровадження перших карантинних обмежень (закриття кордонів, зупинка транспорту). Початок світової пандемії коронавірусу. Найкоротша каденція в історії міністерства. Максим Степанов 30 березня 2020 —18 травня 2021 Керував медичною системою в пікові періоди пандемії COVID-19. Забезпечив розгортання ліжкового фонду з киснем, запровадив «ковідні надбавки» (300%) для медиків. Розпочав національну кампанію з вакцинації проти COVID-19 (лютий 2021). Попри критику попередніх кроків реформи, запустив другий (спеціалізований) етап трансформації лікарень через НСЗУ. Кризовий менеджмент в умовах глобального колапсу медичних систем через коронавірус. Віктор Ляшко 20 травня 2021 —дотепер Переформатування системи під потреби повномасштабної війни (з 2022 року). Запуск інфраструктурного етапу реформи: формування спроможної мережі лікарень (поділ на надкластерні, кластерні та загальні лікарні). Легалізація та врегулювання обігу медичного канабісу в Україні (2024). Створення масштабної системи національної реабілітації («Superhumans», «Unbroken», програма «Ти як?»). Впровадження тотальної цифровізації (е-лікарняні, е-рецепти на всі рецептурні ліки). Адаптація медицини до умов воєнного стану, воєнної логістики травм та масової реабілітації. Медична реформа в Україні

30 листопада 2016 — КМУ від схвалив Концепцію реформи фінансування системи охорони здоров'я. МОЗ було доручено розробити план заходів щодо її реалізації. 19 жовтня 2017 — ВРУ прийняла медреформу, його підтримало 240 депутатів. 1 січня 2018 — початок дії законопроєкту. Держава повинна оплачувати медичні послуги за програмою медичних гарантій установам з 1 серпня 2018 року. 2 липня 2018 — В Україні почав діяти оновлений перелік послуг первинної медичної допомоги. 1 січня 2020 — запроваджується реімбурсація ціни ліків з державного гарантованого пакету. Пропонується створення біля 100 госпітальних округів до 2018 року.

Інформаційна війна навколо медичної реформи в Україні

19 жовтня 2017 Ольга Богомолець, нардеп і Голова комітету ВРУ з здоров'я, назвала медичну реформу «початком геноциду».Геноцид розпочався: українців знищать по закону // Українська правда, Блог Ольги Богомолець, 19 жовтня 2017, 20:35 Численні медичні громадські організації підтримали реформи та закликали Богомолець до відставки з посади голови комітету Підписи: Ольга Стефанишина, виконавчий директор БФ «Пацієнти України» Дмитро Шерембей, Голова координаційної ради БО «Мережа» , співзасновник БФ «Таблеточки» , менеджер групи «Реформа системи охорони здоров'я» РПР Ярослав Юрчишин, виконавчий директор «Transparency International Ukraine» , координатор руху «Сильні громади» , Голова Ради старійшин ВМГО «ФРІ» , Голова Правління ГО «Батьки за вакцинацію» Інна Борзило, виконавчий директор ГО «Центр UA» , Голова ГО ОПІРОРГ. Ольга Стефанишина, заступник міністра охорони здоров'я України,Ольга Стефанишина // Міністерство охорони здоров'я України. 16 січня 2018 виконавчий директор благодійного фонду «Пацієнти України» та експерт РПР назвала депутата «гальмом медреформи».Ольга Стефанишина. Гальмо медреформи. УП.Життя, 13 червня 2017 Лідер «Батьківщини» Юлія Тимошенко заявляє, що влада під виглядом «реформ» здійснює геноцид української нації.Влада під виглядом «реформ» здійснює геноцид української нації, — Юлія Тимошенко // Батьківщина, 30.05.17 21:49Юлія Тимошенко … також заперечила, що вона вихолощує слово «геноцид», коли застосовує його до нинішньої економічної ситуації, а не до Голодомору 1932–33 років // Радіо Свобода, 24 Листопад 2017, 09:00, Ростислав Хотин Президент України Петро Порошенко у своїй заяві особисто попросив не вживати термін «геноцид» відносно сучасних подій.Порошенко: Прошу політиків не спекулювати на темі голодомору // censor.net, 26.11.17 10:17

Фінансування

2008 — зведений бюджет системи охорони здоров'я України становив 23,8 млрд грн (9 % було спрямовано на фінансування відомчої медицини).

Щорічне фінансування закладів охорони здоров'я інших міністерств та відомств (не МОЗ) сягало 2,2 млрд грн. За ці кошти медичну допомогу отримують 4,4 млн населення, або 9 % населення України, тут задіяно 27 тис. лікарів та 57,5 тис. середнього медичного персоналу

Загальні видатки на охорону здоров'я у структурі ВВП України сягнули 6,5 % (3,5 % — за рахунок держбюджету, решта — з місцевих бюджетів.) Для порівняння — в Європейському регіоні — 7,7 % ВВП, а в Євросоюзі — 8,7 % ВВП.