Основний бойовий танк, ОБТ (; також основний танк) — різновид танків багатоцільового призначення, що суміщає високі характеристики вогневої потужності, захисту й рухливості. У цьому типі танків поєднується рухливість і пристосованість до масового виробництва середніх танків з високим рівнем захисту та озброєнням важких танків.

Слово «основний» означає не серійність чи поширеність у війську, а концепцію танка, призначеного для виконання головних задач поля бою. Тобто, основним бойовим танком може вважатись і дослідний зразок, якщо він розробляється на роль ОБТ.

Історія розвитку Після Другої світової війни з накопиченням досвіду і новими конструкторськими розробками різниця між важким танком та середнім почала дуже швидко зменшуватись. Практично в 60-х роках попередній поділ втратив сенс. Відбувається перехід до другого післявоєнного покоління танків, при якому зникає важкий і середній танки замінюються на основний бойовий танк.

Ці танки стають основою збройних сил більшості технічно-розвинутих країн світу.

Існує доволі різноманітний арсенал методів для обґрунтування оперативних вимог до спроможностей бойових танків майбутнього. Серед них, наприклад, оригінальним став проект, започаткований TARDEC (США) щодо ідентифікації критичних вимог до основного бойового танку НАТО (Main Battle Tank, MBT), здатного протистояти загрозам на європейському театрі бойових дій.

На виставці Eurosatory влітку 2024 року провідні європейські компанії представили свої перспективні варіанти: Leclerc Evolution, EMBT-ADT 140, Leopard 2A-RC 3.0 та KF51-U, які можуть демонструвати особливості танків наступного покоління. Спільними рисами цих машин є спроба переміщення екіпажу з масивної башти вглиб машини, що може зменшити вагу на 10-20%. Машини отримали гармати калібру 130-140 мм, попри те, що танкові сутички виявились рідкісними в сучасному бою. Також на них встановлено комплекси активного захисту та кулемети або автоматичні гармати з програмованими снарядами для протидії безпілотникам.

Походження терміна Термін «основний бойовий танк» походить від . В СРСР до Другої світової існувало поняття основних танків, але тоді воно використовувалось в іншому значенні та позначало кілька різновидів. У сучасному значенні радянські джерела використовують поняття щонайменше з 1960-х років.

Навіть коли цей термін уже був вживаний, не завжди ним були офіційно позначені відповідні йому танки. В СРСР танки Т-64, Т-64А і Т-72, хоч і відповідали концепції ОБТ, брались на озброєння як «середні танки». Щобільше, Т-72 важив 41 тонну та за радянським підходом до класифікації за масою, вважався би важким танком — однак, оскільки він продовжував концепцію Т-64, то був зарахований до середніх. Приблизно між 1975 і 1979 року танки почали брати на озброєння як «основні». У США в офіційних документах M48 позначались як «середні», а від M60A1 — як «бойові танки» (наприклад, M1A1 Abrams має повне найменування «Tank, Combat, Full Tracked, 105 mm Gun, M1A1»), тоді як базовий M60 з невідомих причин отримав позначення «основного бойового» («Tank, Main Battle, 105 mm Gun, M60»).

Оператори

2020-ті роки +Кількість ОБТ на службі вибраних країн за даними The Military Balance 2021The Military Balance 2021РосіяСШАКитайІндіяТуреччинаЄгипетКНДРПакистанПд КореяУкраїнаІранІзраїльПольщаНімеччинаВелика БританіяФранціяНа службі33302509?364023782480???987+?490?245??На зберіганні10 2003700110020001140113288078Всього13 53062095650+4740437836203500+246723212119+1513+1370808323227222 Історія за країнами

Україна

Після розпаду СРСР 1991 року на території України залишився один із чотирьох основних виробників радянських танків — Завод імені Малишева, котрий за часів СРСР виготовляв Т-54, Т-64 і Т-80УД, а також Харківське конструкторське бюро машинобудування (ХКБМ), яке ці танки розробило. Брак фінансування та залежність від російських деталей призвели до занепаду виробництва. Після розпаду СРСР Україна успадкувала близько 9000 танків, частину з яких визнали застарілими, після чого продали, утилізували або відправили на зберігання.

За допомогою часткової локалізації виробництва ХЗТМ зміг розробити й поставити до Пакистану з 1997 до 1999 року 320 танків Т-80УД, з яких 175 були виготовленими з нуля. На основі Т-80УД було розроблено вже український танк Т-84, але їх було виготовлено невеликою серією. На основі нього 2009 року створили сучасний основний бойовий танк «Оплот-М», які постачали на експорт до Таїланду в кількості 49 одиниць, але в українському використанні було лише кілька танків.

Основним типом танків Сил оборони України був Т-64БВ. Після початку війни на сході України 2014 року Україна почала модифікувати Т-64, повертати в стрій танки Т-72Б, Т-72АВ та доводити старі Т-72 до рівня Т-72АМТ і Т-80БВ. Також українська промисловість виготовляла серійні модифікації БМ «Булат», Т-64БМ2.

Після початку війни на сході, Україна значно модернізувала наявні танки. Загальна чисельність танків складала на лютий 2021 року до 800—900 танків, що було найбільшим танковим парком у Європі. Це переважно Т-64 та Т-72, модернізовані та не модернізовані. Основна модель — Т-64БВ (близько 600 танків). Сучасніші Т-80 складали незначну частину, а сучасні українські Т-84 «Оплот» наявні в зовсім незначній кількості — близько 10. В Україні регулярно озвучувалися обіцянки закуповувати для армії найновіший БМ «Оплот», але їхня вартість (150 млн гривень) в 3-4 рази перевищувала вартість модернізації старих танків. За оцінкою оглядачів і фахівців, було доцільніше модернізувати наявні танки до рівня Т-64БВ зр. 2017, Т-72АМТ та Т-80БВ, ніж випускати БМ «Оплот».Сталева кіннота. Якими танками воює українська армія, ВВС, 7 лютого 2021

Під час російського вторгнення з 2022 року Сили оборони захопили сотні російських танків, а також отримали в рамках МТД від союзників сотні як старих радянських танків, так і сучасних західних M1 Abrams, Leopard 2, Challenger 2 тощо.

Бойове застосування

Російсько-українська війна

Основні бойові танки відіграли важливу роль у російсько-українській війні, що розпочалась у 2014 році. Зокрема, в період з 2014 по 2018-й рік до Збройних Сил України на комплектацію додатково сформованих танкових підрозділів, включаючи танкову бригаду Корпусу резерву, було додатково поставлено понад 500 танків. Танкові роти у бригадах Десантно-штурмових військ ЗС України почали формувати у 2015 році (тоді — Високомобільні десантні війська), їх озброєння тривало до 2017 року.

З початком повномасштабного Російського вторгнення в Україну, танки почали відігравати важливу роль у наступах та оборонах населених пунктів та міст. На сьогоднішній день 11.01.23 більше 1800(?) танків знищено з кожної сторони. На сьогоднішній день Збройні Сили України захопили більше 750 танків ворога (це майже весь танковий кулак України до повномасштабного вторгнення) які становлять ±15 % відсотків від дієздатної танкової армії РФ. Захоплено танки таких моделей як:Т-64БВ,Т-64Б, Т-80 різних модифікацій, Т-90.

Від початку повномасштабного російського вторгнення з лютого 2022 року тактика застосування танків російськими загарбниками зазнавала істотних змін. Якщо на початку батальйонні-тактичні групи застосовували бронетанкові роти для прориву української оборони та виходу на оперативну глибину, то після великих втрат застосування танків звелось до трьох основних сценаріїв: доповнення артилерії, ведення ураження цілей непрямим наведенням, вогнева підтримка піхоти з відстані від 2 км. Тут особливе значення мають кращі оптичні прилади та бронезахист. Повернуті в стрій Т-55 та Т-62 виконують роль, по суті, бойових машин піхоти але з потужнішим озброєнням та захистом. вогневі нальоти на позиції Сил Оборони України, особливо під час ротацій.

Російські військові також почали застосовувати спеціальні покриття та вносити зміни у вихлопну систему для зменшення інфрачервоної сигнатури танків, застосовувати їх рано у сутінках, коли температура корпусу мало відрізняється від температури навколишнього середовища, тощо. Деякі з цих заходів виявились ефективними проти ПТРК з інфрачервоним наведенням.

Системи динамічного захисту виявились доволі ефективними. А танкові битви (танки проти танків) — вкрай нечастими.

Головні тактико-технічні характеристики сучасних основних бойових танків

Питома потужність двигуна + Питома потужність деяких сучасних танківКраїна-виробникМодель танкаБойова маса, тПотужність двигуна, к.с.Питома потужність, к.с./тТип двигунаФранціяЛеклерк54,6150027,4дизельний двигунРосіяТ-80У-М146,0125027,2газотурбінний двигунУкраїнаТ-8446,0120026,1дизельний двигунСШАМ1А2 Абрамс62,5150024,0газотурбінний двигунНімеччинаЛеопард-2А562,5150024,0дизельний двигунІзраїльМеркава Mk.465,0150023,1дизельний двигунРосїяТ-90С46,5100021,5дизельний двигунІзраїльМеркава Mk.360,0120020,0дизельний двигунВелика БританіяЧелленджер 262,5120019,2дизельний двигун

Питомий тиск на ґрунт + Питомий тиск на ґрунт деяких сучасних танківКраїна-виробникМодель танкаБойова маса, тПитомий тиск на ґрунт, кг/см²НімеччинаЛеопард-262,50,85РосіяТ-9046,50,85РосіяТ-80У46,00,85УкраїнаТ-84У Оплот480,93Велика БританіяЧелленджер-262,50,98ФранціяЛеклерк54,61,00СШАМ1А2 Абрамс62,51,07

Озброєння + Гарматне озброєння деяких сучасних танківКраїна-виробникМодель танкаМодель гарматиТип гарматиКалібр гармати, ммНаявність автомата заряджанняФранціяЛеклеркCN-120-26 (довжина жерла 52 калібри)гладкоствольна120+РосіяТ-902А46М (гармата—пусковий пристрій)гладкоствольна125+РосіяТ-80У-М12А46М-1 (гармата—пусковий пристрій)гладкоствольна125+УкраїнаТ-84У ОплотКБА3 (гармата—пусковий пристрій)гладкоствольна125+СШАМ1А2 АбрамсM256 (німецька, виготовлена за ліцензією, довжина жерла 44 калібри)гладкоствольна120-НімеччинаЛеопард-2А5L44, удосконалений варіант Rh-M-120, довжина жерла 55 (за іншими даними, 52) калібрівгладкоствольна120-ІзраїльМеркава Mk.4MG-253гладкоствольна120-ІзраїльМеркава Mk.3MG-251гладкоствольна120-Велика БританіяЧелленджер-2L30E4нарізна120-

Див. також Класифікація танків Список основних бойових танків за поколіннями

Література

Посилання

Основний бойовий танк. Понятійно - історичні аспекти, досвід застосування, перспективи (рос.) Alan K. Russell: Moderne Kampfpanzer. Waffen und Gerät Band 3, Motorbuch Verlag, ISBN 3-613-01792-X. Lamontagne, J.G. Pierre (2003). Are the Days of the Main Battle Tank Over?. North York, Ontario: Canadian Forces College. (PDF)

Примітки