БДСМ — психосексуальна субкультура, заснована на обміні владою між партнерами, а також на принципах безпеки, добровільності й розумності (прийнята абревіатура від англійських слів Safe, Sane, Consensual — SSC).
Фізіологічно в основі БДСМ лежить підвищення рівня сексуального збудження людини і отримання нею психофізіологічного задоволення в результаті свідомого порушення тих чи інших соціально-детермінованих умов або табу, а також (хоча і не завжди) певних фізичних впливів. При цьому БДСМ може бути як самодостатньою практикою, не пов'язаною з безпосереднім статевим контактом, так і бути частиною сексуальних дій.
Відмінності БДСМ від соціально агресивних і/або злочинних дій визначаються насамперед жорстким дотриманням учасниками БДСМ-зв'язків рамок SSC. Оскільки в більшості своїй БДСМ-активність передбачає моральні та фізичні дії, для відмінності природних психомоторних реакцій людини на дискомфорт і біль від свідомого бажання припинити БДСМ-дії використовуються спеціальні механізми. Зокрема, в будь-який момент учасник сесії може вимовити заздалегідь обумовлене «стоп-слово» (або жест чи рух), що означатиме вимогу безвідмовного моментального припинення всіх БДСМ-дій. Деякими парами використовується складніша система сигналізації, яка також дозволяє «нижньому» партнеру повідомляти про допустимість конкретного виду впливу або сили впливу.
Етимологія поняття
У склад абревіатури-акроніму BDSM укладено назви основних складових цього явища:
BD (Bondage & Discipline — неволя і дисципліна, виховання) — бондаж (зв'язування, обмеження рухливості), дисциплінарні та рольові ігри, ігрова покора, приниження, покарання; DS (Domination & Submission — домінування і покора) — неігрове панування і покора; відносини, в яких у результаті попередньої домовленості присутня нерівноправність партнерів; SM (Sadism & Masochism — садизм і мазохізм) — садомазохізм; практики, пов'язані з отриманням задоволення від заподіяння або переживання фізичного болю.
Поява абревіатури зумовлена, зокрема, тим, що спочатку бондаж/дисципліна (BD) і домінування/підпорядкування (DS) вважалися підрозділом садомазохізму (SM), що не влаштовувало прихильників перших двох практик. Садистам приносить задоволення заподіювати біль, мазохістам — відчувати її. Але панування і підпорядкування виявляється більшою мірою на психологічному рівні, еротичному обміні владою, і в меншому — на рівні фізичних дій. Не всі мазохісти підкоряються, і не всім підпорядкованим подобається відчувати біль. Не всі садисти домінантні, і навпаки, не всі домінанти є садистами. Після деяких дискусій з усіма зацікавленими сторонами була введена збірна абревіатура BDDSSM, практично відразу скорочена до BDSM. Уперше її було вжито в 1991 році в новинній спільноті мережі Usenet.
В українську мову абревіатура транслітерується як БДСМ (вимовляється БеДееСеМ).
Історія
Витоки Практики, що володіли рисами БДСМ, відомі з глибокої давнини. Загалом, більшість практик, які використовуються в сучасності як ігрові покарання, «дресирування» партнера чи еротичні приниження, первісно мали ритуальний і магічний характер. Наприклад, один з гімнів на честь шумерської богині Інанни описує за́хват від покарання нею. Адепти культу Кібели практикували побиття батогами й добровільні поранення аж до самокастрації. Загалом, різні добровільні обмеження та ритуальний обмін болю на певне благо від вищих сил поширені в релігіях різних епох і народів. До прикладу, ритуальні шмагання були відомі ще в IX столітті до н. е. в Стародавній Греції, де публічна прочуханка спартанських хлопчиків відбувалась перед вівтарем Артеміди Ортії щорічно.
Одне з найраніших графічних свідчень садомазохістських сцен сексуально-розважальної спрямованості було знайдено в етруській усипальниці в Тоскані. Усередині печери Томба делла Фустігаціоне (; VI століття до н. е.) зображено двоє чоловіків, які шмагають жінку палицею і рукою під час любовних утіх. Ряд фресок еротичного характеру, виявлених при розкопках Помпей, також містять елементи БДСМ — шмагання чоловіком жінки долонею, жінка зображена в наказовій позі над чоловіком тощоFrancesco Paolo Maulucci Vivolo, «Pompeii's Erotic Songbook» (english edition), Casa Editriche Plurigraf, Terni, Italy, 2001 .
Тексти садомазохістського змісту наявні також в Камасутрі:
… Кажуть, що любовне задоволення подібне до змагання, бо любові властиві чвари і поганий настрій … У силу подібної схильності завдання ударів — також частина [любовного задоволення]. Місця [ударів] — плечі, голова, груди, спина, боки … Ці [удари] чотирьох видів: тильною частиною руки, зігнутою долонею, кулаком і розпрямленою долонею. (Частина 7, гл. 15-16: Про застосування ударів)
Епізодичні згадки про ту чи іншу форму практики, схожої на сучасну БДСМ, зокрема, шмагання для досягнення статевого збудження, присутні в європейській літературі від XIII століття. Можна припустити, що і середньовічний ідеал піднесеної любові з її рабською відданістю, платонічністю, ритуалами й обітницями був свого роду ідейним предтечею БДСМ. Також, в деяких християнських монаших орденах існувала традиція самобичування, самозаковування, акцентування на відчутті сорому. Суттєва відмінність цих практик від БДСМ полягає в тому, що вони призначені тамувати тілесні пристрасті, тоді як в БДСМ вони навпаки слугують для досягнення збудження.
Як особливу форму сексуальної поведінки стосунки ігрової покори стали розглядати тільки з кінця XVIII століття, коли в країнах Європи почався процес медичної та юридичної категоризації сексуальних стосунків. Згадки про борделі, що спеціалізувалися на заковуванні та шмаганні клієнтів-чоловіків жінками, зустрічаються з XVIII століття. Втім, подібні практики лишалися маргінальними та протиставлялися сімейним стосункам.
Твори маркіза де Сада популяризували садомазохістські практики в літературі. Проте, твори де Сада підносили й романтизували виключно садистські дії (що й послугувало причиною появи самого терміна «садизм»). У XIX столітті твори де Сада були «врівноважені» творчістю Леопольда фон Захер-Мазоха, зокрема, відомим романом «Венера в хутрах» (), що на противагу де Саду, описував домінуюче становище жінки над чоловіками, котре супроводжувалось різного роду фетишизмом та стало підґрунтям для виділення такого явища як мазохізм.
Хоча ідеї Захер-Мазоха і, особливо, де Сада, посприяли популяризації практик ігрових домінування/покори, та поступовому зменшенню ставлення до них як маргінальних, в першоджерелах вони були дуже далекі від сучасної субкультури БДСМ. Головним чином — в головних принципах повного інформування учасників, забезпечення безпеки та добровільності. Садизм і мазохізм розглядалися ними як реальні життєві ситуації, вони часто мали на увазі зовсім не ігрове покарання, дресирування й добровільну покору. Садизм і мазохізм самі по собі є відхиленнями, психопатологіями чи дезадаптивними механізмами, тоді як БДСМ передбачає, що психічний стан учасників знаходиться в межах норми.
Оформлення БДСМ як субкультури У своєму сучасному вигляді культура БДСМ зародилася на рубежі XIX і XX століть завдяки розквіту масової літератури та фотографії. Вона розвивалася в руслі жіночої емансипації, зміни моди в бік утилітаризму, та виявлялася радше як ігри з елементами домінування-покори в європейських борделях, ніж втіленні ідей де Сада чи Захер-Мазоха. В 1930-і та ранні 1940-і роки в таких практиках переважали стосунки з домінуючими жінками та підлеглими чоловіками, ігри з переодяганням, бондажем і використанням незвичайних костюмів.
Садомазохістські практики повоєнних років примітні гомосексуальними рухами, такими як «Old Guard leather» і «Samois». «Old Guard leather» являла собою мережу закритих клубів, створених солдатами американської армії, що повернулися з Європи після закінчення Другої світової війни (у той період в американській армії гомосексуальність отримала досить високе поширення). У цих клубах відтворювалася атмосфера сплетення жорстокості, еротизму, військової ієрархії та дисципліни, подібна військовій. «Samois» була організацією того ж типу, але утвореної лесбійками-феміністками. Дії даної організації привели до початку поширення БДСМ серед лесбійок, а в 1970-х роках «Samois», як і «Old Guard leather», «вийшла в світ», але не втратила на відміну від неї своєї лесбі-спрямованості.
У 1950-і, крім того, виникає фотографія БДСМ-тематики, розрахована на широкий загал. Її впливовим представником був відомий американський фотограф і режисер Ірвінг Клоу, що видав в цей час серію фотографій, в основному — за участю відомої в той час еротичної фотомоделі Бетті Пейдж. Крім того, Клоу зняв один з перших еротичних фільмів з цієї тематики й організував видання коміксу, створеного знаменитими згодом БДСМ-художниками Джоном Віллі і Еріком Стантоном. Приблизно в цей же час Бетті Пейдж стала однією з найуспішніших моделей таких напрямків, як фетиш і пін-ап, піднявшись практично до рівня секс-символу, що на хвилі починалася на заході сексуальної революції спричинило поширення БДСМ. Італійський письменник і дизайнер Гвідо Крепакс, чиї твори багато в чому визначили розвиток стилю європейського «коміксу для дорослих» другої половини XX століття, використовував у своїх роботах образ Пейдж. Прикладами швидкого поширення BDSM-тематики у фотографічному мистецтві другої половини XX століття можуть слугувати роботи таких фотографів, як Хелмут Ньютон (Німеччина) і Роберт Маплторп (США). Американський психолог Роберт Б'єнвеню вважав, що своєю появою сучасний БДСМ зобов'язаний трьом книгам: «European Fetish» (1928), «American Fetish» (1934) і «Gay Leather» (1950).
З 1960-х ігрові садомазохістські практики розвиваються як частина постмодернізму, котрий не визнає загальноприйнятих цінностей і серйозності. Загальна ігровість культури відображається в тому числі на сексуальності, виводячи її за межі традиційних стосунків і відкриваючи поле для експериментів. Потужний вплив на становлення БДСМ здійснила порнографія, принциповим для якої в XX столітті стало перетворення осіб та стосунків на товар (фото, відео чи літературу), що може успішно продаватися. Ввійшовши через порнографію до масової культури, ігровий садомазохізм перестав бути чимось, орієнтованим на вузьке коло осіб, і почав швидко виходити в ранг прийнятної чи й схвалюваної практики для широкого загалу. Подібні практики поєднали реальні методи тортур, аристократичні відносини панів і підлеглих, естетику суворої вікторіанської освіти та німецьку поліцейську естетику першої половини XX сторіччя, подавши їх поза історичним контекстом.
Деякі дослідники, проте, вбачають підставою зростання популярності БДСМ її квазірелігійність. Численні ритуалізовані повторювані дії, добровільні обмеження, досягнення змінених станів свідомості, компенсують нестачу цих практик у сучасних релігіях. Існує думка, що БДСМ протистоїть постмодернізму, пропонуючи нові правила та обмеження в нестійкому несерйозному світі (див. також метамодернізм).
Поширення БДСМ значно прискорилося в 1990-х роках з появою мережі Інтернет, особливо після появи Usenet-мереж і груп новин типу alt.sex.bondage, що об'єднували людей, зацікавлених в альтернативних сексуальних зв'язках. Саме тоді, в 1991 році, й виникла абревіатура «BDSM», під якою було об'єднано різноманітні тогочасні субкультури, спільним для яких було практикування ігрового домінування одних людей над іншими.
Сучасний стан